Справа № 2-а-1434/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ  

    27 грудня       2010 року                                                                                        м.   Корсунь - Шевченківський  

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:  

  головуючого  - судді                          Свитки С.Л.,  

за участю секретаря                           Таран О.В.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку письмового провадження   справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання неправомірною відмови щодо перерахунку і виплати пенсії,  

  ВСТАНОВИВ   :  

    22 жовтня 2010 року  позивач звернулася до суду з даним позовом і просить визнати дії відповідача неправомірними і зобов”язати нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та у відповідності до вимог ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обгунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем зазначених норм законів та невиплатою пенсії належного розміру.  

Позивач у судове засідання не з’явилася, але просить розглянути справу у її відсутність.  

Відповідач у суд не з”явився, але надав заперечення проти позову, згідно якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі, так як УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області діяло відповідно до норм діючого законодавства та відповідно до наявних коштів в межах фінансування з державного бюджету.   

Ухвалою суду позовні вимоги поза межами шестимісячного строку звенення до суду залишені без розгляду.      

  Суд,   з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами,   вважає,   що позов  підлягає до часткового   задоволення в силу наступного.  

У суді встановлено, що позивач є особою пенсійного віку, яка має статуси дитини війни та особи 4 категорії, що постаждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку як пенсіонер в управлінні пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Останній  нараховується і виплачується пенсія без дотримання вимог ст.6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  

Спеціальним Законом який установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки є Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ (надалі  «Закон № 2195-ІУ»).  

Ст. 1 Закону № 2195-ІУ визначено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

Державна соціальна підтримка зазначеної категорії осіб передбачена ст.6 Закону № 2195-ІУ, згідно якій дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Спеціальним Законом, який визначає статус осіб, постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС, і визначає основи їх соціального захисту є Закон України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /Далі Закон № 796-ХІІ/  

Відповідно до ч.2 ст.39 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /в редакції до 01.01.2008 року/ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення , підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а згідно ч.1 даної статті громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:  

-у зоні посиленого радіоекологічного контролю-одна мінімальна заробітна плата.  

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров’ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.      

Паспортом позивача, її пенсійним посвідченням та посвідченням громадянки, яка постійно мешкає на території зони посиленого радіоекологічного контролю підтверджено, що позивач належить до категорії дітей війни та осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач всупереч вимогам ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нараховував та виплачував позивачу пенсію неналежного розміру, дії відповідача є протиправними, відповідача має бути зобов’язано нараховувати, перераховувати та виплачувати позивачу пенсію відповідно до вимог вказаних законів  в межах шестимісячного строку звернення позивача до суду.    

При вирішенні спору суд бере до уваги, що протягом спірного періоду позивачу частково здійснювались виплати у вигляді підвищення до пенсії, а тому ці виплати мають бути враховані при прийнятті рішення.  

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому  мінімуму встановленого для осіб,  що втратили працездатність.  

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст.6 Конституції України (№25к/96-ВР) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.  

Приймаючи до уваги, що позивачу не було нараховане підвищення до пенсії, суд не може підміняти інші органи влади та самостійно здійснити таке нарахування. За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в стягненні підвищення до пенсії в твердій грошовій сумі. Разом з тим,   з метою судового захисту порушених прав позивача,     суд вважає   необхідним   зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії.  

Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача суд звертає увагу, що згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного Фонду України.  

Передбачене ст.6 Закону № 2195-ІУ та ст.ст.39, 51 Закону № 796-ХІІ підвищення до пенсії є її складовою частиною, суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що управління Пенсійного Фонду не є тим органом, який повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до цього Закону.  

В той же час, суд погоджується з висновком відповідача про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІУ, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до с. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (надалі за текстом - «Закон № 1058-ІУ») одним з джерел формування коштів Пенсійного фонду є кошти Державного бюджету. Крім того, ст.113 цього Закону передбачено покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Суд також бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 Закону № 1058-ІУ передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

При цьому суд враховує, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.  

У зв'язку з наведеним та відповідними запереченнями відповідача суд зауважує, що ст.6 Закону № 2195-ІУ не визначається розмір пенсії. Зазначена стаття посилається на мінімальний розмір пенсії за віком як на коефіцієнт для обрахування підвищення до пенсії, а тому суд не вбачає протиріччя між наведеними нормами.  

Суд, вирішуючи даний спір, виходить з того, що головним обов'язком держави, згідно зі ст. 3 Конституції України (254к/96-ВР), є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.  

Враховуючи, що відповідач не виконав покладені на нього обов'язки суд вважає, що мало місце порушення принципу законності встановленого ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Таким чином суд встановив, що мали місце обставини, якими позивач обґрунтував вимоги, частково підтвердив їх доказами, а тому  позов підлягає частковому задоволенню.  

Разом з тим, управлінням  Пенсійного  фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області позивачеві у спірному періоді були нараховувалися і виплачувалися кошти, передбачені постановами Кабінуту міністрів України, а тому вказані виплати повинні бути враховані відповідачем при перерахуванні пенсії позивача.  

  Керуючись ст.ст.1,3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  ст.28 “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України  

суд,  

ВИРІШИВ:  

  Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1   до управління  Пенсійного  фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги.  

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області щодо недонарахування і виплати позивачу пенсії.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1   ,     ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці АДРЕСА_1, Черкаської області  та виплатити за період з 22 квітня 2010 року по 22 жовтня 2010 року з урахуванням  проведених виплат:  

- пенсію у відповідності до  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з підвищенням  на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;  

- додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;  

- підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати встановленої на відповідний період Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»  

  В іншій частині позовних вимог відмовити.  

  Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

    Головуючий