Справа № 2-а-803/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2010 р. Канівський міськрайонний суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді Дубенець М.І.
за участю секретаря Захарченко В.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Білана В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Каневі, Черкаської області, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду
України в м. Каневі про перерахунок та виплату пенсії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі про перерахунок та виплату пенсії.
Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача про відмову у перерахунку пенсії по
інвалідності та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Каневі Черкаської області
перерахувати пенсію як інваліду III групи (категорія 1), захворювання якого пов'язано з дією іонізованого випромінювання та інших шкідливих факторів внаслідок аварії на ЧАЕС з 30.07.2010р. і вказує, що неправомірні дії відповідача полягають у відмові встановити позивачу - інваліду Ш-ї групи І категорії -державну пенсію із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, як це передбачено ст.. 54Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також на вимоги ст..50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - особам, віднесеними до 1 категорії інвалідам III-ої групи встановлено додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Просив визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Каневі, щодо відмови в перерахунку та виплаті основної та додаткової пенсії відповідно до закону неправомірними. Зобов»язати Управління пенсійного фонду України в м. Каневі здійснити перерахунок та встановити державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком як інваліду III групи І категорії щомісячно , починаючи з 30.07.2010р..
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав а просив їх задоволити.
Представник відповідача за довіреністю Білан В.А. з судовому засіданні заперечував проте задоволення адміністративного позову, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку позивачу держаної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, поскільки, починаючи з 26.07.2010р. і по даний час відповідач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Каневі як пенсіонер по інвалідності - III група та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» .Для отримання пенсії відповідно до ст.. 54 Закону Країни « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому необхідно звернутись з УПФ в м. Каневі з заявою для переводу його з пенсії за віком на пенсію по інвалідності. Стосовно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, то вона встановлена в розмірі 15 % для інвалідів III групи І категорії і виплачується позивачу в повному обсязі. В задоволенні позову просив відмовити..
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд зважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з поданого позову, позивач просив визнати неправомірними дії відповідача про відмову у перерахунку пенсії по інвалідності та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.
Каневі Черкаської області встановити державну пенсію як інваліду III групи (категорія І), захворювання якого пов'язано з проживанням в зоні поскленого радіоекологічного контролю після аварії на ЧАЕС з 30.07.2010 року.
Так, судом встановлені обставини, які підтверджуються такими доказами.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до І категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та є інвалідом ІІІ групи безстроково згідно копії довідки МСЕК від 03.10.2003 року НОМЕР_2 (а.с. 5,7).
Відповідно до Закону України № 231-V від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» який набрав чинності з 31.10.2006 року, визначені основні положення щодо реалізації конститудійиого права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає, правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам III групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
З вимог ч.2, 3 ст. 22 Конституції України, зокрема, вбачається «... Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод...».
Частиною першою ст.. 46 Конституції України, зокрема, передбачається, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом...».
Відповідно до вимог ст.. 64 Конституції України передбачається, що допускається окреме обмеження конституційних прав та свобод людини і громадянина лише в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Відповідно до ч.2 ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту другого резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, зокрема, передбачається визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) «...положення статті 67розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18. пункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II несення змін до деяких законодавчих актів України" та п. 3 розділу III "Прикінцеві положення" і України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України...».
Відповідно до пунктів 5, 6, 7 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, зокрема, передбачається, що «...5. Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення ... 6. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними ... 7.Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене...».
Відповідно до п.п. 2, 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, від І4.І2.2000р. № 15-рп/2000, зокрема, передбачається, до «...2. Положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої ст..152Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність ...3. Положення ч.2 ст.. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні,висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України...».
Відповідно до частини третьої пункту шостого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 20-рп/2004, зокрема, передбачається «...Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.. 48 Конституції України, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч.1 ст.. 85, п. 19 ч.1 ст.. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст.. 64 Конституції України) Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій...».
Відповідно до ч.4 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002р. № 5-рп/2004, зокрема, передбачається «...Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня ст.. 48 Конституції України, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.. 46 Конституції України, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1ст.. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст.. 64 Конституції України...»).
Враховуючи визнання Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 11-п 2008 неконституційними положень пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів», якими з 01.01.2008р. були внесені зміни, зокрема, до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на які саме зробило посилання Управління ПФУ в м. Каневі при прийнятті рішення щодо відмови Позивачу в перерахунку пенсії, Відповідач повинен був взяти до відома, що починаючи з 22 травня 2008 року вищезазначені положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів» втративши юридичну силу не можуть мати інших правових наслідків.
Взявши до відома Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 1 1 -рп/2008 про неконституційність положень пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет країни на 2008 рік та про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів», Відповідачу необхідно застосовувати положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів» та відновила чинність у зв'язку з зазначеним Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 1 -рп/2008.
Суд вважає за необхідне взяти до уваги п.6 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 11-рп-2008, яким, зокрема, передбачено що «...має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України", визнаних неконституційними ...».
У зв'язку з чим, відповідно до положень ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над законними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягає ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » , а не постанова Кабінету Міністрів України № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян ».
Із змісту положень ст..50 Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Так, згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене вважаю, що невзяття до уваги положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації Позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також є безпідставними посилання Відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати значених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст..46 Конституції України та ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки Позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок Відповідачем пенсії Позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Крім того, при прийнятті рішення про відшкодування щомісячної доплати до пенсії слід застосовувати поняття аналогії права згідно ст. 46 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" згідно з якою, якщо виплати здійснені неправильно по вині органу, який призначив і виплачує ці виплати, то вони виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З огляду на викладене дії УПФУ в м. Каневі Черкаської області щодо невиплати позивачу додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 3акону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», суд вважає неправомірними.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності невиплати позивачу основної та додаткової пенсії, передбачених ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Стосовно позовних вимог, щодо встановлення позивачу державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч.4 ст. 54 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» як інваліду III групи І категорії, то вони до задоволення не підлягають , так як згідно відповіді наданої позивачу Управлінням ПФУ в м. Каневі № 5410/02 від 02.09. 2010 р. ( а.с. 6,7) він хоч і перебуває на обліку в УПФ як пенсіонер по
інвалідності з 26.07.2010р. , але отримує пенсію за віком . В цій же відповіді позивачу вказано , що на його вимоги ст.. 54 3акону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» не розповсюджуються .
Відповідно до ст..10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі яка має одночасно право на різні види пенсії ( за віком, по інвалідності, у зв»язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Каневі як інвалід Ш групи І категорії , але пенсію отримує за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому для отримання позивачем державної пенсії згідно із ч.4ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» немає підстав.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст. 16, 19, 22, 45, 46, 64, 85, 121, 124 Конституції України, ст.ст. 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», ст.ст. 28, 42, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про державний бюджет України на 2008-2010 р.р.» , ст.ст. 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду
України в м. Каневі про перерахунок пенсії та виплату її різниці задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі, щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до 3акону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» та в подальшому проводити йому виплату додаткової пенсії щомісячно в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Від сплати судового збору сторони звільнені.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Головуючий М.І.Дубенець