Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю позивача-відповідача ОСОБА_1,
його представників ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
представника відповідача-позивача ОСОБА_4,
представника відповідачки ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД», ОСОБА_6, Хмельницького бюро технічної інвентаризації, управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради про визнання права власності на квартиру, визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на це майно та витребування житлового приміщення з чужого незаконного володіння і за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД» до ОСОБА_1 про розірвання договору на дольову участь в будівництві житлового будинку та стягнення грошових коштів із апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2010 року,
встановила:
В листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД» (далі – ТОВ «ЛТД») для вирішення майнового спору. В подальшому він неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги. Від частини їх позивач відмовився і ця відмова прийнята судом.
За останніми вимогами ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що 6 червня 2003 року між сторонами укладено договір № 1 на дольову участь у будівництві житлового будинку, за умовами якого він передав ТОВ «ЛТД» проектно-кошторисну документацію цього будівництва і пальове поле з виконаними земельними роботами за вказаною адресою, а відповідач, в свою чергу, мав побудувати і передати йому у власність трикімнатну квартиру № 20 на п’ятому поверсі будинку площею 97,15 кв.м. та сплатити вартість однокімнатної квартири площею 54,94 кв.м. в розмірі 54940 грн. Однак, в процесі будівництва нумерація квартир була змінена, внаслідок чого належній йому трикімнатній квартирі присвоєно № 60, а після прийняття житлового будинку в експлуатацію ТОВ «ЛТД» відмовилось від виконання свого зобов’язання з надання житла.
В лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Хмельницького бюро технічної інвентаризації (далі – БТІ), управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради (далі – УЖКГ) про визнання незаконним і скасування свідоцтва серії САС № 887454 про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, яке видане 4 січня 2010 року УЖКГ, і скасування проведеної в той же день БТІ державної реєстрації права власності відповідачки на цю квартиру. Крім того, позивач просив витребувати дане житлове приміщення у ОСОБА_6
При цьому ОСОБА_1 пояснив, що в забезпечення його позову ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 13 листопада 2007 року накладено арешт на спірну квартиру, однак, незважаючи на це обтяження, УЖКГ і БТІ неправомірно оформили право власності ОСОБА_6 на неї, а тому він вправі витребувати житлове приміщення у відповідачки.
У вересні 2010 року ТОВ «ЛТД» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору № 1 на дольову участь в будівництві 102-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного 6 червня 2003 року між сторонами, та стягнення з ОСОБА_1 40000 грн.
На обґрунтування своїх вимог ТОВ «ЛТД» вказало, що відповідач не виконав зобов’язання за цим договором, оскільки передані ним проектно-кошторисна документація і пальове поле не відповідають будівельно-технічним нормам і не придатні для здійснення будівництва, а тому договір втратив свою силу і ОСОБА_1 має повернути ТОВ «ЛТД» одержані грошові кошти.
Вказані позови об’єднані в одне провадження.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Цим рішенням визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ТОВ «ЛТД» на користь ОСОБА_1 460 грн. судових витрат і на користь держави 571 грн. 50 коп. судового збору. Визнано незаконним і скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 887454 від 4 січня 2004 року, видане УЖКГ на ім’я ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на вказану квартиру, здійснену БТІ 4 січня 2010 року. Витребувано цю квартиру з володіння ОСОБА_6 та передано її у власність ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_6 і БТІ в рівних частках з кожного на користь ОСОБА_1 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і на користь держави 1649 грн. судового збору. В позові ТОВ «ЛТД» відмовлено.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином виконав зобов’язання за договором про дольову участь у будівництві житлового будинку і набув право власності на квартиру № 60, відносно якої існувало судове обтяження, однак УЖКГ і БТІ незаконно оформили і зареєстрували право власності ОСОБА_6 на спірну квартиру, а тому ОСОБА_1 вправі витребувати її із чужого незаконного володіння. Також суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для розірвання укладеного між сторонами договору та стягнення грошових коштів з ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 і задоволення позову ТОВ «ЛТД» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. При цьому ОСОБА_6 зазначила, що суд не врахував всіх обставин справи і не дав належної оцінки дослідженим доказам, внаслідок чого прийшов до помилкових висновків щодо: належного виконання ОСОБА_1 обов’язків за договором про дольову участь у будівництві житла, правильної зміни нумерації квартир у новобудові і тотожності передбаченої у договорі квартири № 20 та фактично існуючої квартири № 60, неправомірного набуття нею права власності на спірне житлове приміщення і невіднесення її до добросовісного набувача, правомірності вимог ОСОБА_1 за віндикаційним позовом.
Представник ТОВ «ЛТД» вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду є законним, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представники БТІ та УЖКГ, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явились.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Суд встановив обставини справи повно і правильно, проте висновки з установлених обставин зроблені неправильно. Крім того, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не застосував закон (ст. ст. 179, 184 ЦК України), який підлягав застосуванню, і неправильно витлумачив застосований закон (ст.ст. 328, 611, 620, 623 ЦК України).
У зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права оскаржуване рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 25 листопада 1999 року № 833 змінено замовника будівництва 108-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, – ТОВ «Вікна» на ТОВ «ЛТД».
Взамін виконання своїх зобов’язань по будівництву для ОСОБА_1 двох квартир ТОВ «ЛТД» за договором без номеру і дати передало ОСОБА_1 пальове поле (79 паль) по АДРЕСА_1, та проектно-кошторисну документацію на це будівництво.
Станом на 1 червня 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_7 передали ОСОБА_8 права засновників ТОВ «ЛТД».
6 червня 2003 року між ТОВ «ЛТД» і ОСОБА_1 укладено договір № 1 про дольову участь в будівництві 102-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. За цим договором ОСОБА_1 зобов’язався передати ТОВ «ЛТД» проектно-кошторисну документацію на будівництво, виконані земельні роботи та пальове поле на загальну суму 152090 грн., а товариство зобов’язалось до 31 грудня 2004 року побудувати та передати ОСОБА_1 трикімнатну квартиру № 20 на п’ятому поверсі цього будинку загальною площею 97,15 кв.м. і до 30 липня 2003 року сплатити йому грошима вартість однокімнатної квартири в сумі 54940 грн.
ОСОБА_1 виконав обов’язок за вказаним договором і це виконання прийняте іншою стороною, про що складено відповідний акт. Натомість, у 2003 році ТОВ «ЛТД» виплатило йому 40000 грн. вартості однокімнатної квартири. В решті зобов’язання товариства не виконані.
8 квітня 2008 року між ТОВ «ЛТД» і ОСОБА_9 укладено договір № 87 на дольову участь в будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Згідно цього договору ТОВ «ЛТД» зобов’язалось протягом 30 днів після закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію передати ОСОБА_9 квартиру № 60 на п’ятому поверсі загальною площею 94,03 кв.м., а та, в свою чергу, сплатити товариству її вартість в розмірі 357314 грн.
Наступного дня ОСОБА_9 внесла обумовлену суму на рахунок ТОВ «ЛТД». Після визначення кінцевої вартості житла 24 квітня 2008 року ОСОБА_9 доплатила товариству 19536 грн.
У 2009 році будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, завершено. Його прийнято в експлуатацію у встановленому законом порядку.
За договором про відступлення права вимоги від 8 вересня 2009 року ОСОБА_9 передала свої права дольовика ОСОБА_6 В той же день ТОВ «ЛТД» видало останній довідку про відсутність заборгованості перед товариством.
В подальшому за актом приймання-передачі без номера і дати квартира № 60 була передана ОСОБА_6
4 січня 2010 року на підставі вищевказаних документів УЖКГ видало свідоцтво серії САС № 887454 про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1. В той же день БТІ зареєструвало право власності ОСОБА_6 на це нерухоме майно.
Зазначені обставини фактично визнаються сторонами, а також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_9 та наявними в справі письмовими доказами.
Відповідно до ст. 151 ч. 1 ЦК Української РСР (в редакції Закону від 18 липня 1963 року), чинного на час виникнення спірних відносин, в силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
В силу ст. 161 цього Кодексу зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 203, 208 ч.ч. 1, 2 ЦК Української РСР (в редакції Закону від 18 липня 1963 року) визначено, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником. Зобов’язання повинно бути виконано в натурі. В разі невиконання зобов’язання передати індивідуально визначену річ у власність або в користування кредиторові останній вправі вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі її йому, кредиторові.
Такі ж правові наслідки порушення зобов’язання передбачені статтями 611, 620 ЦК України.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 виконав зобов’язання за укладеним з ТОВ «ЛТД» договором від 6 червня 2003 року № 1 на дольову участь в будівництві житла, а тому відсутні підстави для розірвання цього договору та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.
Представлені ТОВ «ЛТД» письмові докази достовірно не підтверджують той факт, що ОСОБА_1 передав йому проектно-кошторисну документацію та пальове поле неналежної якості, а також не виконав земельних робіт.
Посилання ОСОБА_6 на неправильність висновків суду з цього приводу є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Рішення суду про відмову в позові ТОВ «ЛТД» ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Разом з тим, при вирішенні позову ОСОБА_1 суд припустився помилки.
У відповідності до ст. 316 ч. 1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст.ст. 179, 184 цього Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Статтями 328, 331 ч. 2 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Досліджені у справі докази вказують на те, що після укладення між ТОВ «ЛТД» і ОСОБА_1 договору від 6 червня 2003 року № 1 проект будівництва і нумерацію квартир змінено.
Квартира, яка мала бути передана у власність ОСОБА_1 за цим договором, визначена індивідуальними ознаками: кількістю жилих кімнат – 3, місцем розташування – 5 поверх будинку АДРЕСА_1, номером – 20, загальною площею – 97, 15 кв.м., - і є незамінною.
Житлового приміщення з вказаними ознаками не існує і його не може бути передано ОСОБА_1 в порядку примусового виконання договору, а останній не довів, що таким приміщенням є квартира № 60. У зв’язку з цим за ОСОБА_1 не може бути визнано право власності на дану квартиру, однак він не позбавлений можливості відповідно до ст.ст. 611, 620, 623 ЦК України вимагати у ТОВ «ЛТД» відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання.
В свою чергу, ОСОБА_6 правомірно набула право власності на квартиру АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи на нерухоме майно і державна реєстрація цього права відповідають вимогам закону, а тому відсутні підстави для їх скасування і витребування житлового приміщення у неї.
На даний висновок не може вплинути і та обставина, що на час оформлення ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру вона перебувала під арештом. Цивільне право ОСОБА_1 на цю квартиру не порушене, а тому він позбавлений можливості оспорювати право ОСОБА_6 на неї.
Суд першої інстанції не врахував вказаних обставин та положень чинного законодавства, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість заявлених вимог. На думку колегії суддів, в позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТД», ОСОБА_6, Хмельницького бюро технічної інвентаризації, управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, та витребування її з чужого незаконного володіння, визнання незаконним і скасування свідоцтва серії САС № 887454 про право власності на нерухоме майно, яке видане 4 січня 2010 року управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради на ім’я ОСОБА_6, та скасування проведеної в той же день Хмельницьким бюро технічної інвентаризації державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на вищевказану квартиру.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Сарбей В.Л. Справа № 22ц – 5708
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 5