АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Копія
“ 13 ” грудня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі Кричківській А.Ю.
з участю: представників сторін, третьої особи
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 ц- 5677 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Кредобанк”, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства „Кредобанк” до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду і просила визнати недійсним кредитний договір від 07 вересня 2006 року, укладений між нею та ВАТ „Кредобанк” і покласти на відповідача судові витрати. В ході вирішення спору уточнила позовні вимоги і крім цього просила визнати недійсними додатковий договір до кредитного договору від 20 травня 2008 року та іпотечний договір від 08 вересня 2006 року та зобов”язати відповідача прийняти від неї суму у розмірі 229929,9 грн. з розстрочкою платежів на 197 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1167,15 грн.
В січні 2010 року відкрите акціонерне товариство „Кредобанк” пред”явило зустрічний позов і після уточнення позовних вимог просило прийняти рішення про звернення стягнення на 4-кімнатну квартиру, загальною площею 80,8 кв. м. за №1 в будинку АДРЕСА_1 для задоволення за рахунок її примусової реалізації шляхом проведення прилюдних торгів вимог щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору в сумі 51374,9 доларів США, що за курсом Національного банку 411512,95 грн. і покласти на неї понесені позивачем судові витрати.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 12 лютого 2010 року притягнуто до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 і здійснено заміну неналежного відповідача – позивача відкритого акціонерного товариства „Кредобанк” на публічне акціонерне товариство „Кредобанк”
Рішенням цього ж суду від 20 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Бондар В.В. Справа № 22ц- 5677
Доповідач – Переверзєва Н.І. Категорія № 19.27
Позов публічного акціонерного товариства „Кредобанк” про стягнення звернення на предмет іпотеки задоволено.
Постановлено звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08 вересня 2006 року – квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,8 кв. м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 для задоволення вимог публічного акціонерного товариства „Кредобанк”, що виникли з кредитного договору № 06/0449 від 07 вересня 2006 року в сумі 51374,9 доларів США за рахунок примусової реалізації шляхом проведення прилюдних торгів.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ „Кредобанк” витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та судовий збір в сумі 1700 грн.
Додатковим рішення Хмельницького міськрайонного суду від 03 листопада 2010 року визначено початкову вартість предмета іпотеки – квартири АДРЕСА_1 для подальшої реалізації на підставі оцінки , проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.
В своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, посилаючись на обставини, зазначені нею в позовній заяві. Просить зважити на те, що ОСОБА_1 помилялась щодо обставин реальної суми проплати по кредиту і щодо розмірів відсотків по кредитному договору, а відповідач скориставшись цим замовчав про несприятливі та негативні для неї умови договору. Цим самим він сприяв тому, що правочин був укладений як внаслідок власної помилки ОСОБА_1 так і під впливом обману зі сторони банку.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що 07 вересня 2006 року між ВАТ „Кредобанк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким остання отримала кредит в сумі 57000 доларів США під 12,5 відсотків річних для придбання квартири №1 в будинку АДРЕСА_1. Даним договором визначено строк дії договору, порядок повернення отриманих коштів і відповідальність сторін за невиконання своїх зобов”язань. 08 вересня 2006 року між тими ж сторонами укладено іпотечний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку вищезазначену квартиру для виконання взятих нею зобов”язань по кредитному договору та можливими додатковими угодами до нього і визначено випадки настання у банку права звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, п. п. 5.1, 5.2 означеного договору визначені випадки набуття у банку права звернення на предмет іпотеки, серед яких обумовлено момент невиконання у визначений термін зобов”язань за кредитним договором, не страхування цього предмету. Оскільки ОСОБА_1 порушувала взяті на себе зобов”язання по своєчасному страхуванню заставленого майна та погашенню кредитних зобов”язань, за нею станом на 22 січня 2010 року утворилась заборгованість на суму 51374,9 доларів США . З приводу цього, 22 жовтня 2007 року, 13 серпня 2008 року, 10 серпня 2009 року Банком позичальнику направлялись претензії і, як слідує із ксерокопій поштових повідомлень ( т. 2 а. с. 21,23, 29), вони вручались їй особисто. У такий же спосіб ОСОБА_1 27 травня 2008 року (т. 2 а. с. 27) повідомлена про збільшення процентної ставки по кредиту із 12,5 % до 13,5% річних, однак всі вимоги банку залишились без реагування.
Давши належну оцінку цим обставинам, іншим наявним у справі доказам, виходячи із вимог ст.ст. 526, 611, 1054 Цивільного кодексу України , суд прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення правомірних вимог публічного акціонерного товариства „Кредобанк” , що виникли із кредитного договору від 07 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_1
Вірним слід визнати і висновок суду щодо вирішення позову, заявленого ОСОБА_1
Нею не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження її доводів про недійсність оспорюваних нею договорів через укладення їх під впливом обману з боку банку та помилки з боку ОСОБА_1, а також через невідповідність їх вимогам Цивільного кодексу України, іншим нормам цивільного законодавства і моральним засадам суспільства. При цьому суд дав належну оцінку, як показам самої позивачки, так і заявленого нею свідка, які голослівно зводились до відсутності у ОСОБА_1 графіка погашення кредиту, інформації з приводу порядку та розміру сплати процентів за користування кредитом, приховування з боку банку дійсної суми проплати.
Обґрунтовано відхилено судом її посилання на неправомірність дій кредитора щодо надання їй кредиту в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії НБУ.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюти може використовуватись в країні у випадках і в порядку, встановленому законом. Правовідносини у сфері валютного контролю регулюються Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Відповідно до п.2 ст.5 означеного Декрету операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії Нацбанку України.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором бак або інша фінансова установа зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому згідно зі ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Ст..ст.47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.01.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі з надання кредитів в іноземній валюті.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом першої інстанції. Тому апеляційний суд не знаходить підстав для скасування рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст. ст.307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис) Судді: ( підписи)
Копія відповідає оригіналу: Суддя Н.І. Переверзєва