АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
______________________________________________________________Копія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 29 ” листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі Кричківській А.Ю.
з участю: сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 ц- 5653 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки і скасування Державного акту на право приватної власності на землю
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
В лютому 2010 року позивачка звернулась до суду і просила визнати об”єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку, площею 0,729 га біля будинку за АДРЕСА_1; провести її розподіл; визнати за нею право власності на 0,25 га земельної ділянки, наданої для обслуговування будинку і господарських споруд та на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,479 га, наданої для ведення особистого селянського господарства і скасувати Державний акт на право приватної власності на землю від 04 березня 2002 року, виданий на ім”я ОСОБА_1
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 року позов задоволено.
Визнано земельну ділянку, площею 0,729 га, розташовану за адресою будинок АДРЕСА_1 об”єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Проведено розподіл земельної ділянки і визнано за ОСОБА_2 право власності на : частину земельної ділянки, наданої для обслуговування будинку і господарських споруд ( присадибна ділянка) розміром 0,25 га, на якій розміщений будинок за АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,479 га за цією ж адресою.
Постановлено скасувати Державний акт на право приватної власності на землю, виданий Пашковецькою сільською радою 04 березня 2002 року на ім”я ОСОБА_1.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Приступа Д.І. Справа № 22ц- 5653
Доповідач – Переверзєва Н.І. Категорія № 45
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 означене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, посилаючись на те, що суд помилково включив до складу спільного майна подружжя земельну ділянку, яка була передана лише йому у приватну власність. Він реалізував своє право на безоплатне отримання земельної ділянки, але суд своїм рішенням його цього права позбавив, не врахувавши, що ОСОБА_2 не позбавлена права отримати земельну ділянку у власність у встановленому законом порядку. Звертає увагу на пропуск позивачкою строку позовної давності і не наведення судом мотивів незастосування цього строку. Вважає, що суд в ході вирішення спору мав розглянути подану ним 01 липня 2010 року заяву про оформлення оренди належної йому земельної ділянки.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ст. 213 цього ж кодексу рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2, суд своє рішення не обґрунтував, його мотивувальна частина складається із опису обставин справи і наведення норм матеріального права, однак яким чином вони стосуються заявлених позовних вимог і чому суд прийшов до висновків, викладених в резолютивній частині рішення, не зазначено. Крім того, судом при вирішенні даного спору безпідставно застосовані норми ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки в наведеній судом редакції вона діяла з 27 квітня 2007 року, тобто після набуття ОСОБА_2 права власності на будинковолодіння, а ст. 89 цього кодексу і ст. 22 Кодексу про шлюб та сім”ю України взагалі не регулюють спірні правовідносини.
За наведених обставин апеляційний суд вважає за доцільне постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.
З матеріалів справи вбачається, що з березня 1983 року по жовтень 2005 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання придбали худобу, будівельні матеріали , сільгоспінвентар та житловий будинок за АДРЕСА_1. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25 серпня 2005 року затверджено мирову угоду про розподіл майна між подружжям ОСОБА_1, за умовами якої ОСОБА_2 залишився житловий будинок з надвірними спорудами, право власності на який вона зареєструвала 26 липня 2006 року. Означене домоволодіння розташоване на земельній ділянці, площею 0,729 га, на яку ОСОБА_1 Пашковецькою сільською радою 04 березня 2002 року видано Державний акт. Під час розподілу майна подружжя питання про поділ земельної ділянки не ставився, однак, в зв”язку із наявністю неприязних відносин виник конфлікт щодо її використання, тому власник будинковолодіння пред”явила позов про виділення їй частини ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку та розподіл в рівних частках землі, що надана для ведення підсобного господарства. При цьому посилалась на те, що земельна ділянка відноситься до майна нажитого подружжям під час шлюбу і є їх спільною сумісною власністю.
Заявлені нею вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно до роз”яснень, що містяться в п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року „ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” відповідно до положень ст.ст. 81, 116 Земельного кодексу України земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Відповідно до вимог ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчудження житлового будинку розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.
Із змісту Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на їм”я ОСОБА_1 слідує, що 0,25 га йому передано для обслуговування житлового будинку, а 0,479 га – для ведення підсобного господарства. Фактичну наявність у власності ОСОБА_1 саме таких розмірів земельної ділянки підтверджено висновком експерта № 953/010.
Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 реалізував своє особисте право на отримання частки із земельного фонду, а тому означена земельна ділянка не може бути визнана об”єктом спільної сумісної власності подружжя. Позивачка не позбавлена можливості використати належне їй право і отримати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, тому її вимоги про розподіл цієї частини землі не підлягають задоволенню. Разом з тим, за нею слід визнати право власності на частину земельної ділянки, площею 0,25 га необхідної для обслуговування належного їй на праві приватної власності житлового будинку і надвірних споруд, в зв”язку з чим скасувати Державний акт на право приватної власності на землю на їм”я бувшого чоловіка.
Керуючись ст. ст. 81, 116 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 213, 214, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,25га, призначеної для обслуговування житлового будинку за АДРЕСА_1.
Скасувати Державний акт на право приватної власності на землю на їм”я ОСОБА_1 від 04 березня 2002 року, виданий Пашковецькою сільською радою.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Копія відповідає оригіналу: Суддя Н.І. Переверзєва