КОПІЯ
Справа №11-478 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Чорний С.Б.
Категорія ст. 115 ч.1 КК України Доповідач Лінник П.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого-судді Бережного С.Д.,
Суддів Лінника П.О., Курдзіля В.Й.,
з участю прокурора Бантюка І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Волочиського районного суду від 8 червня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лісова Волиця Красилівського району Хмельницької області, проживаючого у АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не військовозобов’язаного, згідно ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України строком на вісім років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишена попередня, утримання його під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахується 8 червня 2010 року. Зараховано у строк відбування покарання час перебування ОСОБА_1 під вартою з 17.02 по 7.06. 2010 року включно.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 30 тисяч грн. моральної та 7567 грн. 80 коп. матеріальної шкоди, а всього 37567 грн. 80 коп.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 16 лютого 2010 року біля 20 год. 30 хв. перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та знаходячись за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли через ревнощі до своєї співмешканки ОСОБА_4, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, з метою вбивства ОСОБА_5 який знаходився у цьому ж будинку, сокирою, яку взяв у дворі даного будинку, умисно наніс потерпілому ОСОБА_5 декілька ударів у життєво важливий орган – голову та інших частинах тіла, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді двох рваних забійних ран в лівій скронево-тімяній ділянці, вдавленого уламкового перелому тім’яної кістки зліва та луски лівої скроневої кістки, розриву твердої мозкової оболонки в тімяно-скроневій ділянці зліва, субдурального та субарохнаїдального крововиливу в лівій півкулі головного мозку з дислокацією серединних структур вправо, забою головного мозку важкого ступеня та розміщення речовини головного мозку в скронево-тімяній ділянці зліва.
Однак розпочатий злочин ОСОБА_1 до кінця не довів з причини, які не залежали від його волі, поскільки після нанесення перших ударів сокирою по голові, потерпілий ОСОБА_5 втратив свідомість та впав на підлогу, а ОСОБА_1 вирішив, що виконав всі необхідні дії, направлені на умисне вбивство потерпілого і останній після нанесення йому тілесних ушкоджень помер, тому і не продовжував більше наносити удари.
В поданій на вирок суду апеляції захисник засудженого, адвокат ОСОБА_2 посилається на те, що суд помилково кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, в той час як умислу на вбивство потерпілого у засудженого не було і в суді такого не доведено, а відтак його злочинні дії слід було кваліфікувати за ст. 121 ч.1 КК України. При цьому апелянт посилається і на те, що вказаний злочин засуджений вчинив будучи у стані сильного психологічного стресу викликаного неправомірною поведінкою своєї співмешканки та самого потерпілого.
З наведених підстав і просить змінити вирок суду, перекваліфікувати злочинні дії його підзахисного на ст. 121 ч.1 КК України та призначити йому мінімальне покарання передбачене санкцією цієї статті, застосувавши до засудженого ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На такі ж обставини, як вбачається із змісту апеляції посилається і сам засуджений ОСОБА_1, який також просить перекваліфікувати його злочинні дії із ст.ст.15 ч.2, 115 ч.1 на ст. 121 ч.1 КК України та пом’якшити йому призначене судом покарання.
Інші учасники судового розгляду справи вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів –
знаходить,
що апеляція засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України при викладених у вироку суду обставинах.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні в передбаченому законом порядку.
Твердження засудженого ОСОБА_1 та його захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, поскільки у ОСОБА_1 був відсутній прямий умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_5 – позбавлені підстав.
Як на досудовому слідстві так і в суді ОСОБА_1 підтвердив той факт, що дійсно 16.02. 2010 року біля 20 год. 30 хв. перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння він зайшов у господарство своєї співмешканки ОСОБА_4, яке розташоване у АДРЕСА_1.
Поскільки вхідні двері будинку були закриті, а на його стук у двері ніхто не відкривав, то він на цьому ж подвір’ї взяв сокиру з допомогою якої і вибив вхідні двері і став заходити у будинок. Саме в цей час до нього вийшла ОСОБА_4, яка стала його сварити і не пускати до будинку. У відповідь на такі дії ОСОБА_4 він кулаком наніс їй удар в голову, після чого ОСОБА_4 втекла з будинку на подвір’я.
Коли він зайшов у будинок, то виявив там сусіда ОСОБА_4 – ОСОБА_5, який був одягнений, а в руках тримав своє взуття. Нічого не говорячи йому, він сокирою яку тримав у своїх руках став наносити ОСОБА_5 удари в голову, нанісши йому три таких удари. Від нанесених ударів ОСОБА_5 впав на підлогу, втратив свідомість і став хропіти.
Після чого він вийшов на подвір’я та повідомив ОСОБА_4 щоб йшла в будинок і подивилась, що він зробив.
Свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_4 кожен зокрема пояснили, що після нанесення потерпілому ОСОБА_5 ударів сокирою в голову, від чого потерпілий впав на підлогу і втратив свідомість, ОСОБА_1 вийшов з будинку та свідомо став просити як ОСОБА_4 так і ОСОБА_6 щоб хтось із них скоєння ним злочину взяли на себе. При цьому ОСОБА_1 видумав версію, що яко-би ОСОБА_5 намагався зґвалтувати ОСОБА_4 у її будинку. ОСОБА_1 пропонував за це гроші, однак від такої його пропозиції вони відмовились.
Крім того, ОСОБА_4 пояснила, що сусід ОСОБА_5 16.02. 2010 року у вечірній час прийшов до неї в будинок до сина, який на той час пішов у магазин. З її дозволу він зайшов у кімнату, знявши із себе взуття та разом із нею дивився телевізор, чекаючи сина. Будинок закритим не був, а світло в кімнаті не горіло, так як вони дивились телевізор.
Вона знала, що вечером мав прийти ОСОБА_1, який ходив до своїх батьків відмічати день народження. Коли ж вечером у будинок повернувся ОСОБА_1, то він затіяв конфлікт побачивши у будинку сусіда, побив спочатку її, вибив у кухні де була сокира двері, а тією сокирою побив ОСОБА_5 по голові.
Не вірити таким показам вказаних свідків-очевидців, чи вважати, що вони обмовляють ОСОБА_7 у скоєнні вказаного злочину у суда не було будь-яких підстав.
Свідок ОСОБА_8 підтвердила, що 16.02. 2010 року у вечірній час знаходячись на своєму подвір’ї вона чула звук битого скла у сусідки ОСОБА_4, а коли вийшла на вулицю то бачила ОСОБА_1 із сокирою у руках, який був у нетверезому стані та повідомив їй, що в будинку ОСОБА_4 „завалив” одного чоловіка. На таке повідомлення ОСОБА_1 вона подумала, що у нього біла гарячка, коли зайшла у будинок ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1, то дійсно виявила там чоловіка лежачого на підлозі у крові, пізнати якого вона спочатку не змогла.
Зразу ж після цього в будинок зайшла ОСОБА_4 тому вона залишила їх у будинку, а сама вийшла до свого господарства.
Коли ж через деякий час вона вдруге зайшла в будинок до ОСОБА_4 то чула як остання в присутності ОСОБА_1 просила свого сина ОСОБА_6 щоб по приїзду працівників міліції, яких уже було повідомлено про скоєний злочин, скоєння цього злочину він взяв на себе. За це вона зробила зауваження ОСОБА_4
По приїзду працівників міліції вона їм повідомила, що після злочину бачила ОСОБА_1 із сокирою у руках, який сам повідомив для неї, що „завалив” одного чоловіка.
Аналогічні за змістом покази щодо факту побиття потерпілого ОСОБА_5 у будинку ОСОБА_4 саме ОСОБА_1, дала свідок ОСОБА_9
Об’єктивно винність ОСОБА_1 підтверджується:
- протоколами огляду місця події від 17.02.2010 року з яких вбачається, що місцем вчинення злочину був будинок АДРЕСА_1, де із тілесними ушкодженнями голови без свідомості було виявлено тіло потерпілого ОСОБА_5;
- явкою з повинною ОСОБА_1 та його письмовими поясненнями від 17.02. 2010 року в яких він в деталях, відомих лише йому виклав обставини скоєння злочину;
- протоколами допиту ОСОБА_1 як підозрюваного та обвинуваченого;
- довідкою Волочиської ЦРЛ від 17.02. 2010 року що на час затримання після скоєного злочину ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного сп’яніння;
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 19.02. 2010 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 показав та розповів учасникам слідчої дії як він сам сокирою наносив умисні удари в голову потерпілому ОСОБА_5;
- висновок судово-медичної експертизи за №41 від 13.04. 2010 року з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_5 було виявлено тяжкі тілесні ушкодження в області голови, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння, і які без надання медичної допомоги закінчуються смертю.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи від 24.03.2010 року за №53, ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждає, не страждав таким і на час скоєння злочину, в період скоєного злочину в стані тимчасового розладу душевної діяльності не знаходився.
Отже, обставини скоєного ОСОБА_1 злочину свідчать про те, що він перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння 16.02.2010 року о 20 год. 30 хв. та знаходячись в будинку ОСОБА_4 де умисно наносячи чисельні удари сокирою і спрямовуючи їх в життєво важливий орган – голову невідомому для нього потерпілому ОСОБА_5, передбачав можливість настання його смерті і бажав цього, тобто діяв з прямим умислом.
З цих підстав доводи, що викладені в апеляціях засудженого та його захисника, є безпідставні.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України є вірною.
Міра покарання засудженому ОСОБА_1 призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного ОСОБА_1 та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Підстав до зміни чи скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, перевіряючи справу в повному обсязі в порядку ст. 365 КПК України, колегія суддів встановила, що суд помилково зазначив у вступній частині вироку, що ОСОБА_1 раніше 3–чі судимий, в той час як у нього 04.12.2009 року судимості погашені.
З цих підстав з вступної частини вироку слід виключити посилання суду, що ОСОБА_1 має три судимості.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
вирок Волочиського районного суду від 8 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції засудженого та його захисника – без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України із вступної частини вироку виключити посилання про те, що ОСОБА_1 має три непогашені судимості.
Головуючий/підпис/
Судді/підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду
Хмельницької області П.О.Лінник