КОПІЯ  

  Справа №11-467,  2010 року         Головуючий в 1-й інстанції Боб’як Б.В.  

Категорія ст. 185 ч.2 КК України           Доповідач  Лінник П.О.  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  25 серпня 2010 року   судова палата з кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

 Головуючого-судді Бережного С.Д.,

Суддів Лінника П.О., Матущака М.С.,

з участю прокурора       Бардецького О.І.,

захисника ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 на вирок Полонського районного суду  від 21 червня 2010 року,

 Встановила:

 Цим вироком

ОСОБА_2  , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого машиністом бурової установки Полонського гірничого комбінату, раніше не судимого,  

засуджено  за ст. 185 ч.2 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі.

 Згідно ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_2 звільнено з іспитовим строком на один рік та зобов’язано його періодично з’являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого помічником машиніста бурової установки Полонського гірничого комбінату, раніше не судимого,

засуджено  за ст.185 ч.2 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі.

 На підставі ст.ст.75,76 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_3 звільнено з іспитовим строком на один рік та зобов’язано його періодично з’являться для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_4  , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця смт. Нова Ушиця, проживаючого у АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого помічником машиніста бурової установки Полонського гірничого комбінату, раніше не судимого,

засуджено  за ст.185 ч.2 КК України на один рік і 6 місяців позбавлення волі.

 На підставі ст.ст.75,76 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_4 звільненого з іспитовим строком на один рік та зобов’язано його періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_5  , ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженця с.Демидівка Великолепетихського району Херсонської області, проживаючого у АДРЕСА_4, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, працюючого машиністом бурової установки Полонського гірничого комбінату, не судимого,  

засуджено   за ст.185 ч.2 КК України на один рік і 6 місяців позбавлення волі.

 Згідно ст.ст.75,76 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_5 звільнено з випробуванням з іспитовим строком на один рік та зобов’язано його періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

 Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено попередній, підписку про невиїзд.

 Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 шістсот гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 по 125 грн. з кожного за оплату праці адвоката.

 За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засуджено за те, що вони 16.02.2009 року біля 12 години дня за попередньою змовою між собою викрали з озера у місті Полонне, що примикає до території гірничого комбінату по місцю їх роботи, металевого човна, що належав потерпілому ОСОБА_8 вартістю 1257 грн. Викраденого човна вони порізали за допомогою електроінструменту „болгарки” на частини, які 17 лютого 2009 року завантажили на причіп до автомобіля „ВАЗ-2101” належного ОСОБА_3 та під його керуванням вивезли і здали на металобрухт прийомщику ОСОБА_12 Виручені за брухт кошти поділили між собою -4-х.

 В поданій на вирок суду апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 посилається на те, що суд припустився хибних висновків та на думку апелянта постановив незаконний вирок.

При цьому апелянт посилається на те, що човен, яким заволоділи засуджені, був безгосподарний, на протязі 5-ти років був напівзатоплений і ним ніхто не користувався.

Досудове слідство на думку захисту, було проведено упереджено з порушенням вимог ст.22 КПК України, поскільки не було допитано осіб, які працюють із засудженими на гірничому комбінаті, які бачили як засуджені витягували із води на берег човна, не було проведено огляд місяця події та не знайдено та вилучено і самого човна як речового доказу, що сам човен був металевий, а не дюралевий як зазначено у вироку суду, що у свою чергу впливає на вартість, що висновок товарознавчої експертизи є невірним, поскільки човен яким заволоділи засуджені був металевим, а експерт вказує вартість викраденого човна із дюралі, що значно дорожчий по вартості, що човен у потерпілого не був зареєстрований у відділі МРЕВ УМВС по місцю проживання потерпілого, що орган досудового слідства не довів умисел ОСОБА_2 та інших засуджених на крадіжку чужого майна, поскільки такий був відсутній у всіх засуджених, які сприймали цей човен як безгосподарний, а тому на думку захисту в їх діях не було ознак таємного заволодіння чужим майном, що судом не було враховано, що потерпілому в добровільному порядку під час досудового слідства було відшкодовано 1700 гривень матеріальної шкоди.

За таких обставин на думку захисту у діях засуджених є ознаки злочину передбаченого ст. 356 КК України як самоуправство.

З наведених підстав просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати, постановивши щодо нього новий виправдувальний вирок у зв’язку з відсутністю  в діях ОСОБА_2 складу злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції, міркування  прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів, -

 Знаходить,

 що апеляція адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за таких підстав.

 Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України при викладених у вироку суду обставинах.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами зібраними та дослідженими в судовому засідання в передбаченому законом порядку.

Твердження захисника засудженого, адвоката ОСОБА_1 про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину передбаченого ст. 185 ч.2 КК України поскільки у нього був відсутній умисел на крадіжку чужого майна – позбавлений підстав.

 Так потерпілий ОСОБА_8 як на досудовому слідстві та в суді послідовно підтверджував той факт, що на початку 90-х років минулого століття в Одеській області за власні кошти для своїх потреб придбав човен „Прогрес”.

Вказаний човен він доставив по місцю свого проживання у місто Полонне, якого постійно зберігав та використовував на озері, яке граничить із територією Полонського гірничого комбінату. На перших порах він припинав човна, але з часом дозволяв користуватися ним усім бажаючим, а відтак човна завжди залишав на березі озера незамкненим. Підсудні знали про належність цього човна йому.

Після викрадення його човна він звернувся до ОСОБА_2 з приводу знищення його човна та відшкодування спричинених збитків, але останній в грубій нецензурній формі відмовився з ним розмовляти, а інші учасники викрадення човна ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відшкодували йому 1700 гривень. Човен був у придатному для користування стані, але у ньому була вода від талого снігу та дощу після зими.

 Не вірити таким послідовним показам потерпілого, чи вважати, що він умисне обмовляє ОСОБА_2 у скоенні цього злочину, у суда не було будь яких підстав.

 Свідки ОСОБА_14 показав, що ОСОБА_8 дійсно придбав вказаного човна в Одеській області, човен був заводського виготовлення. ОСОБА_8 використовував його на озері гірничого комбінату і доки він працював на гірничому комбінаті то бачив човна ОСОБА_8 який стояв на березі озера.

Свідок ОСОБА_15 показав, що влітку та восени 2008 року на вказаному човні він разом із сином потерпілого ловили рибу. Човен був придатний для використання.

Аналогічні за змістом покази дав і свідок ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_9, показала, що її чоловік придбав човна для власних потреб в Одеській області, якого доставив у м. Полонне де зберігав на озері гірничого комбінату, а ОСОБА_2, та ОСОБА_5 знали, що цей човен належить їхній сім’ї.

Свідок ОСОБА_19 показав, що бачив порізаний човен, інші особи йому повідомляли, що це човен ОСОБА_8, а свідок ОСОБА_20 підтвердив той факт, що човен був придатний для використання за призначенням і всі підсудні достовірно знали, що він належить потерпілому ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_21 показав, що ОСОБА_8 вказаного човна дійсно привіз із Одеської області де придбав його за готівку для власних цілей. На гірничому комбінаті де працювали засуджені, всі робітники в тому числі і засуджені знали, що човен належить ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_12 показав, що усі четверо засуджених привозили до нього на пункт прийому металобрухту розрізаний на три частини металевий човен. Розрізаний човен був  у нормальному стані і як щоб його зварити ті три частини, то ним можна було б користуватись за призначенням.

Покази вказаних свідків у судовому засіданні повністю узгоджуються із протоколом очних ставок потерпілого ОСОБА_8 із засудженими ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.42,43,44,45) та даними протоколів очних ставок свідка ОСОБА_12 із засудженими про те, що човен перед його викраденням був у придатному стані без дирок у дні човна.

 Відповідно до висновку експерта за № 83 від 29.04.2009 року вартість човна з врахуванням зносу становить 1257 грн. ( а.с.75-79)

 Самі засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кожен зокрема вину у вчиненні таємного викрадення човна, що належав потерпілому ОСОБА_10 не визнали, разом з тим кожен зокрема підтвердили, що дійсно вони по змові між собою в обідній час 16.02.2009 року витягли із озера, що межує з їхнім гірничим комбінатом, металевого човна, який наполовину був заповнений водою. Вважаючи його безгосподарним та будучи всі у скрутному фінансовому становищі, поскільки на роботі не своєчасно виплачували заробітну плату, вирішили цей човен порізати на металолом та здати на прийомний пункт металолому, що ними і було зроблено 17.02.2009 року, гроші за зданий металобрухт вони розділили між собою.

 Всім зібраним та дослідженим доказам суд дав належну оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про повне доведення вини усіх 4-х засуджених, вірно кваліфікувавши їх дії за ст. 185 ч.2 КК України.

 З цих підстав доводи, що викладені в апеляції захисника є безпідставні.

 Міра покарання засудженому ОСОБА_2 призначена у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

 Підстав до зімни чи скасування вироку суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 колегія суддів не знаходить.

 Керуючись ст.ст.265, 266 КПК України, колегія суддів, -

  Ухвалила:  

 Вирок Полонського районного суду від 21 червня 2100 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_1 – без задоволення.

  Головуючий/підпис/

Судді/підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду  

Хмельницької області                                                                                     П.О.Лінник