КОПІЯ
Справа № 11-772/ 2010 року Головуючий в 1 - інстанції Герасимчук Н.П.
Категорія ст.ст.286ч.2, 135 ч.3 КК України Доповідач - Курдзіль В.Й.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця ?1” дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби В.М.
суддів: Задворного О.Л., Курдзіля В.Й.
з участю прокурора Леськіва В.О.
та захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора Білогірського району, засудженого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 в його інтересах на вирок Білогірського районного суду від 30 серпня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утримані неповнолітня дитина, працює слюсарем ТОВ «Білогір ’ ямолокопродукт», не судимого, -
засуджено за ч.2 ст. 286 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки; за ч. 3 ст. 135 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки обмеження волі; а відповідно до ст. 70 КК України остаточно призначено 4 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
Засуджений перебуває на підписці про невиїзд.
Зараховано ОСОБА_3 строк перебування під вартою з 25 по 27.04.2010 року.
Постановлено стягнути з засудженого на користь:
- фінансового управління Хмельницької ОДА - 5857,45 грн.
- Потерпілого ОСОБА_4 та його законного представника ОСОБА_5 - 20000 грн. моральної шкоди.
Питання про речові докази вирішено на підставі ст. 81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 24 квітня 2010 року, близько 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2115 д.н. НОМЕР_1, на відрізку дороги смт. Білогір ’ я – с. Карасиха Білогірського району Хмельницької області скоїв наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та з місця пригоди втік, а автомобіль заховав в гаражі знайомого ОСОБА_7, по АДРЕСА_2. В результаті ДТП потерпілі: ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_3 порушив п.п. 2.1, 2.3, 2.9, 12.3, 19.3, 12.1 Правил дорожнього руху України.
В своїй апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засудженого, просить вирок скасувати у зв’язку з м’якістю покарання, постановити новий і призначити ОСОБА_3 за ст. 286 ч.2 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати автотранспортними засобами строком на 3 роки, за ч.3 ст. 135 КК України 5 років позбавлення волі і відповідно до ст. 70 КК України остаточно призначити 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати автотранспортними засобами строком на 3 роки.
Зазначає, що призначаючи покарання із застосуванням ст.69 КК України судом не враховано характер, тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину та особу засудженого. Зокрема те, що ОСОБА_3 зник з місця вчинення злочину, добровільно у скоєному не зізнався.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції просить вирок суду змінити та пом’якшити йому покарання, застосувавши ст. ст. 75, 76 КК України посилаючись на те, що воно є надто суворим і несправедливим.
Зазначає, що він частково відшкодував потерпілим завдану шкоду, раніше до відповідальності не притягувався і перебуваючи на свободі швидше відшкодує завдані ним збитки.
В своїй апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого просить вирок суду змінити і на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком.
Наголошує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся, відшкодовує завдані збитки, позитивно характеризується, має сім’ю та виховує неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: прокурора про необхідність призначення ОСОБА_3 новим вироком більш суворого покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати автотранспортними засобами строком на 3 роки ; захисника ОСОБА_2 в підтримку своєї апеляції; засудженого ОСОБА_3, який просив пом’якшити йому покарання і застосувати ст. 75 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів знаходить, що вони задоволенню не підлягають.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило заподіяння середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 та тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_4, а також в залишенні в небезпеці особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані особою, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, які спричинили тяжкі наслідки, ґрунтується на зібраних у справі та досліджених у судових засіданнях доказах і не оспорюється в апеляціях, як не оспорюється апелянтами і правильність кваліфікації дій засудженого.
Так, сам засуджений ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно 24 квітня 2010 року, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2115 д.н. НОМЕР_1 рухався в с. Карасиха, щоб розвіятись. На дорозі його засліпив зустрічний автомобіль,при цьому він відчув удар і зрозумів, що збив людей. Перебуваючи в шоковому стані з місця пригоди втік в смт. Білогір»я. Автомобіль заховав в гаражі у свого друга ОСОБА_7
Неповнолітній потерпілий ОСОБА_6 показав, що 24 квітня 2010 року, ввечері, разом з другом ОСОБА_4 йшли в с.Карасиха на дискотеку. Ішли один за одним по узбіччю. Несподівано він відчув сильний удар ззаду і втратив свідомість. Коли прийшов до тями побачив, що ОСОБА_4 лежить без свідомості і стогне, а з вух у нього йшла кров. Через деякий час до них під’їхав автомобіль і водій викликав карету «швидкої допомоги».
З показань представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_5 вбачається, що після ДТП наслідки травми сина важкі. У нього повністю не відновилась пам'ять, не завжди пізнає своїх друзів, болить голова. Зруйновані плани сина на вступ до престижних учбовихзакладів.
Наведені обставини підтверджено також даними протоколів: допитів підозрюваного та свідків; оглядів місця події, схемою ДТП та фототаблицями до нього (а.с. 5-13, 14), огляду гаража ОСОБА_7 та транспортного засобу, якими зафіксовано пошкодження автомобіля ВАЗ 2115 д.н. НОМЕР_1 (а.с. 27-28); огляду пошкодженого одягу ОСОБА_6 (а.с. 101); висновком експерта № 87 від 11.06.2010 року.
За висновками судово – медичної експертизи № 1006 від 09.06 2010 року внаслідок ДТП ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому грудиного кінця правої ключиці, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.
( а.с. 157)
Згідно висновку судово - медичної експертизи № 1007 від 08.06 2010 року внаслідок ДТП ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді саден м’яких тканин голови, забою головного мозку середньої тяжкості, перелому скроневої і тімяної кісток склепіння черепа з переходом на його основу, розвитком крововиливу над твердою мозковою оболонкою з подальшим розвитком помірно психоорганічного синдрому, які за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
( а.с. 138-139)
Всім доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.3 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України.
Покарання ОСОБА_3 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням всіх обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин що обтяжують і пом’якшують його.
При цьому місцевим судом були враховані і ті обставини, що пом’якшують покарання, на які засуджений та його захисник посилаються в своїх апеляціях, що дало змогу суду перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкціях ч.3 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України.
При призначенні покарання суд обґрунтовано взяв до уваги те, що ОСОБА_3 вперше вчинив злочин, позитивно характеризується, щиро розкаявся, частково відшкодував завдану потерпілим шкоду, на утриманні перебуває малолітня дитина.
Оскільки призначене покарання є реальним, колегія суддів не може погодитись з твердженням прокурора про призначення засудженому явно несправедливого покарання внаслідок його м’якості.
Питання про відшкодування моральної шкоди вирішено у відповідності з вимогами цивільного закону, з урахуванням: моральних страждань потерпілих, а також вимог розумності і справедливості.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
вирок Білогірського районного суду від 30 серпня 2010 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 . - без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді / підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Й.Курдзіль