Справа № 11-865/2010 р. Головуючий у І інстанції Жовток Є.А.
Категорія ст. 304 ч.2, 185 ч.3 КК
України Доповідач Мельниченко Ю.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-судді - Демченка О.В.
суддів - Мельниченка Ю.В., Баглая І.П.
з участю прокурора – Сороки Г.В.
засудженого - ОСОБА_1
захисника - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Задеріївка, Ріпкинського району Чернігівської області, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не одружений, не працюючий, не військовозобов”язаний, проживаючий в АДРЕСА_2, зареєстрований в АДРЕСА_1, раніше засуджений: Ріпкинським районним судом Чернігівської області 06.03.2008 року за ч.1 ст. 289, ст.ст. 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов”язків, покарання не відбув,
засуджений:
за ст. 304 ч. 2 КК України – до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
за ч.3 ст.185 КК України – до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
У відповідності до ст. 71 КК України, до призначеного ОСОБА_1 покарання, приєднано частину покарання, невідбутого за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06.03.2008 року, остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Цивільні позови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишено без розгляду.
Стягнуто зі ОСОБА_1, в доход держави, судові витрати за проведення криміналістичних експертиз, у розмірі 1469 грн.30 коп.
Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Як встановив суд, 15.01.2010 року, близько 01 години, в смт. Радуль Ріпкинського району Чернігівської області, перебуваючи у стані алкогольного сп”яніння ОСОБА_1, будучи повнолітнім та знаючи, що ОСОБА_5 є малолітнім, втягнув його у злочинну діяльність, запропонувавши викрасти чуже майно, на що ОСОБА_5 дав згоду.
15.01.2010 року, близько 01 години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп”яніння, шляхом зриву металевої решітки і розбиття віконного скла, допоміг ОСОБА_5 проникнути в приміщення магазину “Чайка”, розташованого по вул. Червона Площа, 12, в смт. Радуль Ріпкинського району Чернігівської області, звідки вони таємно викрали гроші в сумі 2441 грн., котрі належали ОСОБА_3, а також гроші в сумі 449 грн.; 2 пачки цигарок “Мальборо”, вартістю 9 грн. кожна; 3 пляшки горілки “Немиров”, ємністю 1 літр, вартістю 50 грн. кожна, котрі належали ОСОБА_4. Таким чином, потерпілому ОСОБА_3 була завдана майнова шкода в розмірі 2441 грн., а потерпілій ОСОБА_4, в розмірі 617 грн..
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій вказує, що він не вчиняв злочинів, які йому інкримінуються, працівники міліції змусили його написати з’явлення із зізнанням. Вважає, що судове слідство проведено неповно та необ’єктивно, а саме, в порушенні вимог ст. 167 КПК України при допиті малолітнього ОСОБА_5 Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили, що він знаходився в день вчинення крадіжки дома у ОСОБА_8 і не міг вчинити даний злочин. Звертає увагу, що судове слідство було проведено з істотніми порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства. Також вважає, що по даній справі докази його вини були сфальсифіковані. Засуджений просить вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок.
На апеляцію засудженого ОСОБА_1 старшим помічником прокурором Ріпкинського району було подано заперечення.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити з підстав вказаних в апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляцію без задоволення, захисника, яка підтримала апеляцію засудженого, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ст. 304 ч. 2 та ст. 185 ч. 3 КК України не визнав повністю, та показав, що він раніше знав ОСОБА_5 як особу, котрій не виповнилося 14 років. Починаючи з 13.01.2010 року він, разом з братами ОСОБА_7 і ОСОБА_6 перебували в смт. Радуль Ріпкинського району, в гостях у ОСОБА_8. Упродовж дня 14.01.2010 року він разом з друзями вживав алкогольні напої та близько 22-23 години ходив купувати продукти харчування і цигарки у жительки смт. Радуль ОСОБА_10, після чого до ранку спав. Ввечері 14.01.2010 року він бачив малолітнього ОСОБА_5, однак не пропонував йому вчиняти злочин та не викрадав з ним майно в магазині “Чайка”.
Не зважаючи на таку позицію засудженого, його вина в інкримінованих злочинах, підтверджується доказами по справі, які були предметом перевірки в суді першої інстанції.
В судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 відмовився давати пояснення і відповідати на запитання. В той же час, ОСОБА_5 зазначив, що покази, які він давав на досудовому слідстві, є повними і достовірними.
Будучи допитаним 21.01.2010 року під час досудового слідства в якості свідка, малолітній ОСОБА_5, в присутності законного представника і педагога, показав, що в ніч з 14 на 15 січня 2010 року, в смт. Радуль він зустрів ОСОБА_1, котрий спочатку привів його до будинку, в якому проживає ОСОБА_8, звідки виніс куртку темного кольору. Близько 01 години 15.01.2010 року ОСОБА_1 привів його до магазину “Чайка”, де зірвав з вікна металеву решітку та розбив ліктем скло у рамі. Він на прохання ОСОБА_1, надів куртку, яку останній взяв в будинку ОСОБА_8 і, за допомогою та вказівками ОСОБА_1, проник всередину приміщення, де взяв з-під прилавку паперовий ящик з грошима, три літрові пляшки горілки і дві пачки цигарок “Мальборо”. Викрадене майно він передав ОСОБА_1, після чого вибрався на вулицю. Частину грошей ОСОБА_1 віддав йому, а решту, разом з горілкою і цигарками, залишив собі. Повернувшись до будинку ОСОБА_8, ОСОБА_1 розбудив останнього і вони розпивали спиртне. Згодом, коли він із ОСОБА_8 вийшли на подвір”я, останній забрав у нього гроші, з яких 4 купюри були номіналом по 100 грн. та 3 купюри номіналом по 50 грн. За частину із вказаних коштів ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_10 пачку цигарок і насіння, які віддав йому. Під час проникнення до магазину, він об рештки скла, які залишались у віконній рамі, пошкодив куртку, яку йому давав ОСОБА_1 (а.с 49).
Свої показання ОСОБА_5 підтвердив 28.01.2010 року під час відтворення обстановки і обставин події (а.с 90-93).
Показання малолітнього ОСОБА_5 повністю узгоджуються із зібраними доказами, їх цілком можна розцінювати як достовірні, тому суд першої інстанції вірно взяв їх до уваги та поклав в основу обвинувачення.
Показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції були перевірені та їм дана належна оцінка.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно віднісся критично до показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_1 про непричетність засудженого до вчинення злочину, оскільки свідок ОСОБА_8 перебуває з ним у дружніх відносинах, а свідок ОСОБА_9 – перебуває з ним в родинних відносинах.
Також вина ОСОБА_1 підтверджується:
- показаннями ОСОБА_6, де він зізнався слідчому, що насправді крадіжки він не скоював, а обмовив себе із дружніх спонукань, з метою полегшити становище ОСОБА_1, тому що останній має судимість з умовним покаранням;
- протоколом огляду від 15.01.2010 р., з якого вбачається, що ОСОБА_1 добровільно, в присутності понятих, видав працівникам міліції куртку чорного кольору з синтетичного матеріалу, на якій виявлені численні розриви тканини та відсутня одна із застібок на поясі (а.с 37-38);
- висновком експертизи волокон та волокнистих матеріалів № 058(х) від 17.02.2010 року, згідно якого, фрагмент виробу з плащової тканини, вилучений при огляді місця події поблизу магазину “Чайка” і тканина, з якої виготовлена куртка ОСОБА_1, мають спільну групову належність (а.с 78-82);
- протоколом огляду місця події і фототаблицею від 15.01.2010 року, з яких вбачається, що з вікна зірвано решітку, а в рамі вибито скло. При огляді місця події з віконної рами вилучено сліди рук, а ззовні магазину, під вікном виявлено сліди взуття, фрагмент синтетичного матеріалу чорного кольору з металевою кнопкою, картонну коробку і дві купюри номіналом по 10 грн. (а.с 8);
- висновком дактилоскопічної експертизи № 2 від 28.01.2010 року, згідно якої слід нігтьової фаланги вказівного пальця правої руки, вилучений при огляді місця події, належить ОСОБА_5 (а.с 56-60).
Дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст. ст. 304 ч. 2, 185 ч. 3 КК України.
Доводи в апеляції про неповноту досудового та судового слідства слід визнати необґрунтованими, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ’єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи, або упередженість щодо ОСОБА_1
Показання ОСОБА_1 про те, що до нього застосовувалися недозволені методи розслідування не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається з матеріалів справи за результатами перевірки, проведеної прокуратурою Ріпкинського району по фактам, викладеним у скарзі ОСОБА_1 про протиправні дії зі сторони працівників міліції, 03.02.2010 року винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Покарання, яке призначено засудженому ОСОБА_1 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, даним, що характеризують його особу, та всім обставинам справи є справедливим і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_1 колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.
Судді:
Мельниченко Ю.В. Демченко О.В. Баглай І.П.