Справа № 11-877/2010 р.                                            Головуючий у І інстанції Кузюра В.О.

Категорія ст. 122 ч. 1 КК України                             Доповідач  Мельниченко Ю.В.

    У Х В А Л А  

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  23 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:  

  Головуючого-судді -       Демченка О.В.  

Суддів  -                           Мельниченка Ю.В., Баглая І.П.  

з участю прокурора -    Сороки Г.В.  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора Бобровицького району на вирок Бобровицького районного суду  Чернігівської області від 09 листопада 2010 року.  

  Цим вироком  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Кобижча Бобровицького району Чернігівської області зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, українець, громадянин України, освіта середня,  одружений,  працюючий залізнична станція «Дарниця» м. Київ , раніше не судимий,  

  засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України  до виправних робіт за місцем роботи терміном 6 місяців з відрахуванням в дохід держави 10 % від заробітку (доходу).  

В задоволенні цивільного позову відмовлено.  

Долю речових доказів вирішено у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.  

  Вироком суду ОСОБА_1  визнаний винним і засуджений за те, що 18.07.2010 року близько 21 год. 30 хв. в с. Кобижча  Бобровицького району  в господарстві, що по АДРЕСА_1 , на грунті особистих  неприязних відносин виникла сварка між  ним та його дружиною, в ході якої ОСОБА_1  наніс умисно декілька ударів поліном  по спині та лівій руці  дружині, внаслідок чого  причинив їй тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ліктьової кістки  в середній  третині з кутовим зміщенням уламків, забоїв м»яких тканин  голови, лівого плечового суглобу та саден по задній  поверхні половини грудної клітки  та правого передпліччя, що відносяться до  середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали розлад  здоров»я понад 21 день.    

  В апеляції помічник прокурора, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації та міри покарання засудженого,  просить вирок суду змінити в частині вирішення цивільного позову. Зазначає, що при вирішенні цивільного позову прокурора про стягнення витрат понесених державою в особі Бобровицької центральної районної лікарні на лікування потерпілої ОСОБА_2 від злочину на суму 2450,08 грн., суд невірно без будь-якої аргументації визнав позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, хоча в справі є всі докази того, що потерпіла знаходилась на стаціонарному лікуванні, за власні кошти нею були придбані лише ліки. Крім того підсудний визнав цивільний позов у повному обсязі.  

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, перевіривши матеріали  справи та обговоривши доводи наведені в апеляції, колегія  суддів  вважає,  що  апеляція  підлягає задоволенню наступних підстав.  

  Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, за зазначених у вироку обставин відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку, і ніким не оспорюється.  

  Злочинні дії  ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.  

  Суд обрав покарання засудженому ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням   ступеню суспільної небезпеки скоєного злочину, обставин, що пом’якшують покарання – щире каяття, сприяння в розкритті злочину, визнання вини,   відсутність обставин, які обтяжують покарання, те   , що він задовільно характеризується за місцем проживання, за місцем роботи – позитивно, раніше не судимий і  дійшов до правильного висновку про  можливе виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання передбачене санкцією статті у вигляді виправних робіт.    

  Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними і необґрунтованими  доводи суду першої інстанції про визнання цивільного позову не обгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.  

Згідно довідки Бобровицької центральної лікарні ОСОБА_2 дійсно лікувалася в хірургічному відділенні з 18.07.2010 р. по 03.08.2010 р., витрати на лікування склали – 2450,08 грн., медикаменти – за власні кошти (а.с. 83), що і підтвердила сама потерпіла в судовому засіданні. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що позов визнав в повному обсязі і сам підсудний.  

  Тому колегія суддів, прийшла до висновку, що вирок суду підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову, а справа направленню на новий судовий розгляд в частині вирішення цивільного позову.  

  Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -  

  У Х В А Л И Л А:  

  Апеляцію помічника прокурора Бобровицького району задовольнити частково.  

  Вирок Бобровицького районного суду  Чернігівської області від 09 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 - скасувати в частині вирішення цивільного позову, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду в порядку цивільного судочинства.  

  В решті цей же вирок щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.  

    Судді:  

Мельниченко Ю.В.                  Демченко О.В.                        Баглай І.П.