Справа № 22ц-6723\10 Головуючий у 1-й інстанції – БЕЗДІДЬКО В.М.
Категорія – цивільна Доповідач – ЗІНЧЕНКО С.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: ЗІНЧЕНКО С.П., ІШУТКО В.М.,
при секретарі БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації,
В С Т А Н О В И В:
В вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 18 листопада 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Автомобіль марки ВАЗ 21144 208 року випуску, червоного кольору, кузов НОМЕР_2 д.н.з НОМЕР_1 визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію за 1\2 частину автомобіля в сумі 24979 грн.08 коп. В решті позовних вимог відмовлено. Судові витрати залишено в межах фактично понесених сторонами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 листопада 2010 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги вирішити по суті.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом закону, якій підлягає застосуванню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час ухвалення рішення суд прийшов до помилкового висновку про визнання за позивачем права власності на 1\2 частину спірного автомобіля. На думку апелянта автомобіль спочатку необхідно було визнати спільною сумісною власністю і тільки в подальшому вирішувати питання про його поділ. Крім того, апелянт вказує, що суд не звернув уваги на те, що позивачка на придбання автомобіля використала особисті кошти в сумі 9452 грн.14 коп.
Також апелянт зазначає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що її мати – ОСОБА_6 мала в банку „Демарк” 5 депозитних договорів про внесення коштів, які в подальшому передані відповідачці на придбання спірного автомобіля. Крім того, зазначає, що суд не врахував, що під час шлюбу заробітна плата позивачки була більшою ніж у відповідача.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольнивши позовні частково, суд виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а тому частки сторін у власності є рівними, та з врахуванням згоди позивача на отримання грошової компенсації за його частку у праві сумісної власності на автомобіль, стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 вартість 1\2 частини автомобіля в сумі 24979 грн.08коп.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи сторони перебували у шлюбі з січня 2008 року.
Під час шлюбу придбали в серпні 2008 року автомобіль ВАЗ -21144, 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрували на відповідачку ОСОБА_4
Відповідно до ст.60 СК України майно набуте за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійно заробітку \доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини чоловіка є майно набуте ним до шлюбу, в тому числі кошти які належали їй, йому особисто.
Згідно договорів строкового банківського вкладу \депозиту „Класичний та депозиту „Моє майбутне” за НОМЕР_2 і за НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 9452 грн.14коп., слід визнати особистою приватною власністю відповідачаа.с.66-67\.
Оскільки на час розгляду справи вартість спірного автомобіля становить 49959.65 коп., то спільна сумісна власність сторін становить 40507 грн.50 коп.\ 49959.65-9452.14\, тобто кожному в праві спільної сумісної власності належить по 20.253.75грн. З врахуванням належної особисто відповідачу частини, вартість її частки збільшується на 9452. грн..14коп. Таким чином, частка позивача буде складати 20253грн.75коп, що становить 40,5% , або 2\5 частини автомобіля. Тоді, частка відповідачки буде складати 29.705.89 грн.\ , що становить 59.5%, або 3\5 частини спірного автомобіля .
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка , дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Згідно із ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Враховуючи згоду позивача на отримання грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль, право власності на його частку в автомобілі відповідно до ст.364 ЦК України припиняється та визнається за ОСОБА_4 право власності в цілому на зазначений автомобіль.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи є два різних текста судового рішення, що суперечить вимогам ст.ст.209, 218 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції невірно прийшов до висновку про те, що автомобіль придбаний сторонами під час шлюбу за спільні сумісні кошти та є спільною сумісною власністю сторін в рівних частках, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 57, 60, 70, 71 СК України, ст.347 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18 листопада2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 2\5 частини автомобіля марки ВАЗ 21144 208 року випуску, червоного кольору, кузов НОМЕР_2 д.н.з НОМЕР_1, а за ОСОБА_4 право власності на 3\5 частини цього автомобіля.
Стягнути з ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 2\5 зазначеного автомобіля на користь ОСОБА_5 в сумі 20253.75 коп., припинивши право власності на його частку в автомобілі та визнати за ОСОБА_4 право власності в цілому на зазначений автомобіль.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 260 грн. та 240 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: