Справа № 22ц-6761/2010 р. Головуючий у I інстанції – Гнип О.І.
Категорія – цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6, представника відповідачів прокуратури Семенівського району, прокуратури Чернігівської області – прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Чернігівської області Єреп В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Семенівського районного суду від 23 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Семенівського району, прокуратури Чернігівської області про відшкодування шкоди, третя особа – ОСОБА_8,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2010 р. ОСОБА_5 пред’явила позов до прокуратури Семенівського району і прокуратури Чернігівської області, в якому просила стягнути на її користь 1657 грн. 08 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 2500 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовувала наступним.
04.09.2009 р. вона звернулася до прокуратури Семенівського району з заявою про скоєння головним лікарем КЛПЗ „Семенівська центральна районна лікарня” ОСОБА_9 злочинів, передбачених ст.ст. 172, 382 КК України - у зв’язку з грубими порушеннями останнім відносно неї законодавства про працю. Слідчим прокуратури Семенівського району за цією заявою п’ять разів - 10.09.2009 р., 02.11.2009 р., 25.12.2009 р., 04.02.2010 р. та 22.02.2010 р. виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Дані постанови скасовано відповідно постановами Семенівського районного суду від 29.09.2009 р., 20.11.2009 р., 11.01.2010 р. і постановою від 09.04.2010 р., яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13.05.2010 р., а також постановою прокурора Семенівського району від 10.02.2010 р., а матеріали за її заявою кожного разу направлялися для проведення додаткової перевірки.
03.12.2009 р. вона звернулася до прокуратури Семенівського району з заявою про скоєння головним лікарем КЛПЗ „Семенівська центральна районна лікарня” ОСОБА_9 відносно неї злочину, передбаченого ст. 366 КК України, з приводу того, що він надав суду довідку про неї з завідомо недостовірною інформацією. Слідчим прокуратури Семенівського району за цією заявою двічі - 14.12.2009 р. та 29.04.2010 р. виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Дані постанови скасовано постановами Семенівського районного суду від 29.01.2010 р. і 27.05.2010 р. відповідно, а матеріали за її заявою кожного разу направлялися для проведення додаткової перевірки.
08.12.2009 р. вона звернулася до прокуратури Семенівського району з заявою про скоєння головним лікарем КЛПЗ „Семенівська центральна районна лікарня” ОСОБА_9 відносно неї злочину, передбаченого ст. 172 КК України – у зв’язку з ненаданням їй щорічної відпустки. Слідчим прокуратури Семенівського району за цією заявою двічі виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Дані постанови скасовано постановами Семенівського районного суду від 11.01.2010 р. і 01.06.2010 р. відповідно, а матеріали за її заявою кожного разу направлялися для проведення додаткової перевірки.
Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по її заявах вона оскаржувала в порядку ст. 12 Закону України „Про прокуратуру” прокуророві Чернігівської області. Але на скарги, подані у вересні 2009 р., 28.12.2009 р., а також на усне звернення до прокурора Чернігівської області під час його особистого прийому 15.02.2010 р. вона отримала формальні відповіді (листи прокуратури Чернігівської області від 21.10.2009 р. № 06/2-1910, від 10.02.2010 р. № 06/2-1910 та від 20.03.2010 р.).
У зв’язку з зверненнями до органів прокуратури вона понесла такі витрати:
- 12 грн. 80 коп. – вартість пересилки поштою її звернення до прокуратури Чернігівської області від 30.12.2009 р.,
- 70 грн. 00 коп. – вартість проїзду до прокуратури Чернігівської області і у зворотному напрямку, 30 грн. 00 коп. добових і середньоденний заробіток - у зв’язку з особистим її прийомом 13.02.2010 р. прокурором Чернігівської області,
- 70 грн. 00 коп. – вартість проїзду до апеляційного суду Чернігівської області і у зворотному напрямку, 30 грн. 00 коп. добових та середньоденний її заробіток - у зв’язку з її участю 13.05.2010 р. в судовому засіданні апеляційного суду Чернігівської області, в якому було відхилено апеляцію прокурора Семенівського району на згадану вище постанову Семенівського районного суду від 09.04.2010 р.,
- 1200 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, понесених нею у зв’язку з оскарженням постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, прийнятих за результатами розгляду її заяв.
Вищеописаними неправомірними рішеннями органів прокуратури їй завдано моральної шкоди у вигляді фізичних і душевних страждань та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалою суду від 15.11.2010 р. до участі у справі як третю особу притягнуто слідчого прокуратури Семенівського району ОСОБА_8, який виносив постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, що є предметом судового розгляду.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати вищевказане рішення і ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_5 посилається на наступне.
Висновок суду про недоведеність її позову не є вірним. Неправомірність відмов у порушенні кримінальної справи за її заявами підтверджено судовими рішеннями Семенівського районного суду та апеляційного суду Чернігівської області. Тож в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, що підтверджують неправомірну бездіяльність посадових осіб органів прокуратури, не потребують доказування.
Для відновлення своїх порушених прав вона – позивач понесла витрати, які підтвердила документально. Понесення даних витрат і завдання їй моральної шкоди знаходиться у прямому причинному зв’язку з неправомірною бездіяльністю відповідачів.
Оскільки суду було відомо про те, що за її заявами, які розглядаються в порядку кримінального судочинства, не прийнято остаточних рішень, то він повинен був до вирішення цих справ зупинити розгляд даної справи, а не відмовляти їй у позові з тих підстав, що по справах за її заявами, які розглядаються в порядку кримінального судочинства, не прийнято остаточних рішень.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали апеляційну скаргу, а представник відповідачів просила її відхилити за безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що позов є недоведеним. Це рішення суду неповністю відповідає вимогам матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, по справі встановлено наступне.
04.09.2009 р. ОСОБА_5 звернулася до прокуратури Семенівського району з заявою про скоєння головним лікарем КЛПЗ „Семенівська центральна районна лікарня” ОСОБА_9 відносно неї злочинів, передбачених ст.ст. 172, 382 КК України. Слідчим прокуратури Семенівського району за цією заявою п’ять разів - 10.09.2009 р., 02.11.2009 р., 25.12.2009 р., 04.02.2010 р. і 22.02.2010 р. виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які скасовано постановами Семенівського районного суду від 29.09.2009 р., 20.11.2009 р., 11.01.2010 р. і постановою від 09.04.2010 р., яку залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13.05.2010 р., а також постановою прокурора Семенівського району від 10.02.2010 р., а матеріали кожного разу направлялися для проведення додаткової перевірки. Це підтверджується приєднаною до даної справи копією матеріалів перевірки прокуратури Семенівського району за заявою ОСОБА_5 на неправомірні дії головного лікаря Семенівської ЦРЛ ОСОБА_9 № 36-09.
03.12.2009 р. ОСОБА_5 звернулася до прокуратури Семенівського району з заявою про скоєння головним лікарем КЛПЗ „Семенівська центральна районна лікарня” ОСОБА_9 відносно неї злочину, передбаченого ст. 366 КК України. Слідчим прокуратури Семенівського району за цією заявою двічі - 14.12.2009 р. і 29.04.2010 р. виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які скасовано постановами Семенівського районного суду від 29.01.2010 р. та від 27.05.2010 р., а матеріали за її заявою кожного разу направлялися прокуророві Семенівського району для проведення додаткової перевірки. Це підтверджується копіями вказаних постанов суду від 29.01.2010 р. та від 27.05.2010 р. (а.с. 20, 21).
08.12.2009 р. ОСОБА_5 звернулася до прокуратури Семенівського району з заявою про скоєння головним лікарем КЛПЗ „Семенівська центральна районна лікарня” ОСОБА_9 відносно неї злочину, передбаченого ст. 172 КК України. Слідчим прокуратури Семенівського району за цією заявою двічі виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Дані постанови двічі – 11.01.2010 р. і 01.06.2010 р. відповідно, скасовувалися постановами Семенівського районного суду, а матеріали за її заявою направлялися прокуророві Семенівського району для проведення додаткової перевірки. Це підтверджується копіями згаданих постанов суду від 11.01.2010 р. та від 01.06.2010 р. (а.с. 16, 17-19).
У зв’язку з зверненнями до органів прокуратури ОСОБА_5 понесла такі витрати:
- 12 грн. 80 коп. – вартість пересилки поштою її звернення до прокуратури Чернігівської області від 30.12.2009 р., що підтверджується копією касового чеку ВПЗ м. Семенівка (а.с.27),
- 70 грн. 00 коп. – вартість проїзду 16.02.2010 р. з м. Семенівка до м. Чернігів на прийом до прокурора Чернігівської області та з м. Чернігів до м. Семенівка (а.с. 28). Також у зв’язку з зверненням на особистий прийом до прокурора Чернігівської області вона в цей день перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за місцем своєї роботи, у зв’язку з чим вона втратила середньоденний заробіток в сумі 94 грн. 55 коп., що підтверджується копією відповідного наказу КЛПЗ „Семенівська ЦРЛ” від 15.02.2010 р. № 8 та довідкою-розрахунком втраченого нею заробітку (а.с. 56, 55),
- 35 грн. 00 коп. – вартість проїзду 13.05.2010 р. з м. Семенівка до м. Чернігів для участі в судовому засіданні апеляційного суду Чернігівської області, в якому відхилено апеляцію помічника прокурора Семенівського району на постанову Семенівського районного суду від 09.04.2010 р. про скасування постанови слідчого прокуратури Семенівського району від 22.02.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_5 про скоєння головним лікарем КЛПЗ „Семенівська центральна районна лікарня” ОСОБА_9 відносно неї злочинів, передбачених ст.ст. 172, 382 КК України, та вартість проїзду з м. Чернігів до м. Семенівка в цей же день у сумі 35 грн. 00 коп. (а.с. 29). Для участі у судовому засіданні в цей день вона брала відпустку без збереження заробітної плати за місцем своєї роботи, у зв’язку з чим вона втратила середньоденний заробіток в сумі 108 грн. 02 коп., що підтверджується копією відповідного наказу КЛПЗ „Семенівська ЦРЛ” від 12.05.2010 р. № 29 та довідкою-розрахунком втраченого нею заробітку (а.с. 57, 55),
- 1200 грн. 00 коп. - на правову допомогу у зв’язку з оскарженням постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за її заявами, що підтверджується копіями квитанцій № 272002 від 27.05.2010 р. та № 272005 від 01.08.2010 р. (а.с. 60, 61 „а”).
З встановленого випливають наступні висновки.
Виходячи з сенсу ст. 22 ЦК України, всі перелічені вище витрати, які ОСОБА_5 просить їй відшкодувати, за своєю правовою природою не є шкодою. Ці витрати є такими, що пов’язані з розглядом органами прокуратури і судами в порядку КПК України заяв останньої про скоєння злочинів. Жодним нормативним актом не передбачено відшкодування заявникові даних витрат та сплати йому добових у разі скасування постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, прийнятих за результатами розгляду його заяв.
Стаття 56 Конституції України приписує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з ч. 7 ст. 1176 ЦК України, порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду врегульовано Законом України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”. Згідно з цим Законом моральна шкода, завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду відшкодовується лише у тих випадках, що перелічені в ст. 2, і внаслідок вчинення ними дій, вичерпний перелік яких наведено в ст. 1 цього Закону. Дії та випадки, з якими ОСОБА_5 пов’язує завдання їй відповідачами моральної шкоди, до цих переліків не входять.
Крім того, за рахунок прокуратури Семенівського району позов не може бути задоволено в силу ч. 2 ст. 30 ЦПК України, оскільки вона не має статусу юридичної особи.
Таким чином, підстав для задоволення позову в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.
Висновок місцевого суду про необхідність відхилення позову є правильним, але його рішення явно не відповідає приписам абз. 1 п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України. До того ж мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, є хибними. Тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити дане рішення в частині мотивів відмови у задоволенні позову та залишити його без змін в іншій частині.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 1-4, 12, 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити; рішення Семенівського районного суду від 23 листопада 2010 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: