Справа № 2-2175/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                  7 грудня 2010 року                                       Глухівський      міськрайонний суд Сумської області  в  складі: головуючого-судді                   Сапона О.В.                                                       при секретарі            Самойленко О.В.           

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глухові  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – орган опіки та піклування Глухівської міської ради  про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -      

     В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим,  що в період його перебування у шлюбі із відповідачкою у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. В листопаді 2009 року їх шлюб з відповідачкою було розірвано. Ще до розірвання шлюбу, з серпня 2009 року, вони з відповідачкою не проживали разом і їх син постійно проживав разом із матір’ю. Починаючи з фактичного розриву їх відносин з відповідачкою, та постійно чинила позивачу  перешкоди в його праві спілкуватись із сином. В зв’язку із цим, позивач був змушений звернутись до органу опіки і піклування для встановлення способу його участі у вихованні сина. 17 грудня 2009 року комісією з питань захисту прав дитини було винесене рішення, яким були встановлені дні спілкування позивача із його малолітнім сином. Незважаючи на це рішення, відповідачка продовжує перешкоджати позивачу у здійсненні його права на спілкування із дитиною. Зокрема, при неодноразових спробах позивача забрати сина на встановлений рішенням органу опіки та піклування період – з п’ятниці на суботу кожної неділі, виявлялось, що із дитсадка дитину або забирали значно раніше ніж встановлено в закладі, або її зовсім не приводили до дитсадка. Також відповідачка без поважних причини перевела дитину із одного дошкільного закладу до іншого. Оскільки відповідачка чинить перешкоди позивачу в реалізації його право на спілкування з дитиною і не виконує рішення органу опіки та піклування, яким був встановлений порядок його спілкування із малолітнім сином,  то позивач просить в судовому порядку зобов’язати відповідачку припинити дії, які порушують його сімейні права.

Так, позивач просить заборонити відповідачці забирати сина з дошкільного навчального закладу до 18 год. у вівторок, четвер та п’ятницю без погодження із позивачем  за умови задовільного стану здоров’я дитини. Зобов’язати відповідачку приводити сина до дошкільного навчального закладу у вівторок, четвер та п’ятницю кожного тижня за умови задовільного стану здоров’я дитини. Також позивач просить зобов’язати відповідачку надавати йому копії довідок про хвороби сина не пізніше трьох днів після їх отримання у закладах охорони здоров’я відповідачкою.  

Відповідачка позов визнала частково, пояснивши, що вона дійсно не виконувала рішення органу опіки та піклування від 17 грудня 2009 року, яким були встановлені дні спілкування її колишнього чоловіка з їх малолітнім сином. Так, вона умисно забирала  дитину із  дитсадка раніше ніж встановлено в закладі, або її зовсім не приводила до дитсадка з тією метою, щоб дитина не залишалась ночувати у позивача. Вона не заперечує проти спілкування позивача із сином. Однак коли дитина залишається ночувати у позивача, то там вона вимушена спілкуватись із нинішньою співмешканкою позивача, яка веде себе неналежним чином. Після такого спілкування дитина повертається додому пригніченою, погано себе почуває, а тому вона вимушена порушувати рішення органу опіки та піклування, щоб зберегти здоров’я дитини.  

Представник органу опіки та піклування позовні вимоги ОСОБА_1 вважає повністю обгрунтованими. Так в грудні 2009 року до виконкому Глухівської міської ради звернувся громадянин ОСОБА_1 з проханням встановити йому години спілкування із малолітнім сином. 17 грудня 2009 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини. На засіданні комісії були заслухані пояснення батьків, заслухані пояснення працівників дошкільного закладу де перебуває дитина, до цього були обстежені житлово-побутові–умови проживання батька дитини. Після чого, комісія винесла рішення про встановлення часу спілкування батька з малолітньою дитиною. Вищевказане рішення комісія приймала з врахуванням всіх обставин справи та інтересів самої дитини, а тому відповідачка   повинна виконувати дане рішення.  

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2006 року по 27 листопада 2009 року. В період  перебування  сторін у  шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Починаючи із серпня 2009 року дитина проживає разом із матір’ю – відповідачкою по справі і дитина відвідує дитсадок. Також із матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2009 року органом опіки та піклування Глухівської міської ради  було винесене рішення, яким були встановлені дні спілкування позивача із його малолітнім сином.  Зокрема, вищевказаним рішенням були встановлені щотижневі зустрічі із дитиною і встановлені наступні терміни спілкування позивача із дитиною – щоп’ятниці він забирає дитину з дитячого садка і повертає дитину матері в суботу о 18 год. Щовівторка та четверга батько забирає дитину з дитячого садка та приводить її додому.

Відповідно до ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний приймати участь в його вихованні і має право на особисте спілкування з ним. А той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватись із дитиною та приймати участь в його вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, перешкоджає тому із батьків, хто проживає окремо, в спілкуванні з дитиною і його вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду про усунення цих перешкод.

Судом же  встановлено,  що позивачка не виконує рішення органу опіки та піклування від 17 грудня 2009 року, яким були визначені способи участі позивача у вихованні його малолітнього сина. Так, судом встановлено, що позивачка неодноразово забирала дитину із дитячого садка або взагалі її не приводила до дошкільного навчального закладу з метою перешкодити спілкуванню дитини з її батьком. Вищевказані обставини підтверджуються відповідною довідкою виданою дошкільним навчальним закладом, який відвідує дитина, а також дані обставини не заперечує і сама відповідачка.  

Таким чином, судом встановлено, що з боку відповідачки відбувається порушення прав батька на вільне спілкування із дитиною, що суперечить вимогам ст.153 та ст.157 СК України.

За таких обставин суд вважає необхідним поновити порушені права позивача шляхом забезпечення належного виконання рішення органу опіки та піклування від 17 грудня 2009 року, яким був встановлений порядок спілкування позивача із малолітнім сином. При цьому суд враховує, що вищевказане рішення органу опіки та піклування винесене з врахуванням характеристики батька, його ставлення до виконання своїх батьківських обов’язків, прихильності дитини, її віку, тобто воно повністю відповідає вимогам сімейного законодавства та інтересам самої дитини. Тому суд вважає необхідним заборонити відповідачці забирати сина з дошкільного навчального закладу до 18 год. у вівторок, четвер та п’ятницю за умови задовільного стану здоров’я дитини без погодження із позивачем, а також зобов’язати відповідачку приводити сина до дошкільного навчального закладу у вівторок, четвер та п’ятницю кожного тижня за умови задовільного стану здоров’я дитини.  

Щодо вимог позивача про зобов’язання  відповідачки надавати йому копії довідок про хвороби сина, то в цій частині вимоги позивача не ґрунтуються на законі, а тому вони задоволенню не підлягають.

Суд не може взяти до уваги заперечення відповідачки щодо негативного впливу на виховання дитини під час перебування останньої  дома у позивача.

 У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак в судовому засіданні позивачка не надала суду жодного доказу, що перебування дитини дома у позивача матиме для неї негативні наслідки. Навпаки,  за матеріалами справи та з пояснень представника третьої особи видно, що позивач по справі характеризується виключно позитивно, має належні матеріально-побутові умови, піклується про дитину і його зустрічі з дитиною жодних негативних наслідків для неї мати не будуть. Також суд вважає   непереконливими доводи відповідачки щодо негативного впливу на дитину нинішньої співмешканки позивача, бо така позиція відповідачки, на думку суду, ґрунтується виключно на особистих неприязних відносинах між ними – оскільки  в судовому засіданні встановлено, що відносини між позивачем та його нинішньою співмешканкою, фактично стали причиною розірвання шлюбу між сторонами.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60,213, 214 ЦПК України, ст.141,153,157, 158, 159 Сімейного Кодексу України суд ,-                                              

 В И Р І Ш И В :

      Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково:                Заборонити ОСОБА_2 забирати сина ОСОБА_3 з дошкільного навчального закладу до 18 год. у вівторок, четвер та п’ятницю за умови задовільного стану здоров’я дитини без погодження із ОСОБА_1.

Зобов’язати ОСОБА_2 відповідачку приводити сина ОСОБА_3 до дошкільного навчального закладу у вівторок, четвер та п’ятницю кожного тижня за умови задовільного стану здоров’я дитини.         

В задоволенні решти вимог - відмовити в зв’язку із їх необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 137 грн. повернення понесених судових витрат.      

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення..

 СУДДЯ  / ПІДПИС /

КОПІЯ ВІРНА :      

СУДДЯ  ГЛУХІВСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                          О.В.САПОН