Справа №2-706/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Гуменної Н.М.
при секретарі Трембач М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт» про поновлення на роботі, стягнення виплат за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить поновити її на посаді сторожа Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт» та стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду. Свої вимоги мотивує тим, що з 2006 року вона працювала на посаді сторожа Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт». 17.07.2010 року її звільнено з посади сторожа без зазначення причин звільнення.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні дали пояснення аналогічні наведеним та доповнили, що під час роботи зі сторони керівництва до неї не було жодних притензій, а також не застосовувались дисциплінарні стягнення, тому причини звільнення залишаються незрозумілими. Крім того, позивачці не відомо про доповідну записку від 02.11.2009 року та про наказ №23 від 11.11.2009 року, згідно з яким їй оголошено догану. Пояснень з приводу догани у неї не брали і з наказом не ознайомлювали. Також, уточнили в судовому засіданні суму, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме: за час вимушеного прогулу просять стягнути з відповідача 2949 грн. 40 коп., заборгованість по заробітній платі – 317 грн. 67 коп., 1000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн. Просять позов з уточненими позовними вимогами задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов з уточненими позовними вимогами визнав та пояснив, що погоджується поновити позивачку на роботі та виплатити їй всі кошти. При звільненні з роботи ОСОБА_1 вважав, що останню звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, оскільки на позивачку 02.11.2009 року завгоспом закладу оздоровлення і відпочинку «Старт» було складено доповідну записку від 02.11.2009 року, а 11.11.2009 року наказом №23 ОСОБА_1 оголошено догану.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 3 ст.40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 11.04.2006 року працювала на посаді сторожа Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт» й наказом №11 від 17.07.2010 року її звільнено з займаної посади без зазначення підстав звільнення.
В судовому засіданні встановлено, що за час роботи ОСОБА_1 на посаді сторожа Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт» нею не було допущено систематичного невиконання обов»язків покладених на неї трудовим договором.
Покликання відповідача на доповідну записку від 02.11.2009 року та наказ №23 від 11.11.2009 року про догану як на неналежне виконання обов»язків покладених на позивачку трудовим договором, а також на п.3 ст.40 КЗпП як на підставу звільнення суд, вважає необгрунтованим з наступних підстав.
При застосуванні до позивача дисциплінаного стягнення – догани відповідач не врахував положень ст.149 КЗпП України, згідно з якими до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а при обранні виду дисциплінарного стягнення повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку й заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Також, в порушення вимог ч.4 ст.149 КЗпП про застосування дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 не було повідомлено під розписку.
Отже, при звільненні працівника за п.3 ст.40 КЗпП України адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного працівником невиконання обов”язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки і коли вчинив працівник після застосування до нього стягнень. Однак, в своєму в наказі №11 від 17.07.2010 року про звільнення позивача з роботи відповідач взагалі не зазначив причин звільнення.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог трудового законодавства і позов слід задоволити, поновивши позивача на роботі й стягнути з відповідача на користь позивачки заробітну плату за час вимушеного прогулу та заборгованість по заробітній платі.
При розрахунку заробітної плати, яка підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2010 року по 01 грудня 2010 року /4 місяці/, суд виходить з наступного. Позивачка працює на посаді сторожа Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт» і заробітна плата за місяць становила 737 грн. 35 коп. Відповідно сума належної до виплати позивачу заробітної плати становить 4 місяці х 737 грн. 35 коп. = 2949 грн. 40 коп.
Підлягає також, стягненню з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 317 грн. 67 коп., а також витрати на правову допомогу в розмірі 300 грн., оскільки такі документально підтверджені.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для органіції свого життя.
У зв»язку із незаконним звільненням з роботи ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, які полягали у тому, що від позивачки вимагались додаткові зусилля для організації свого життя, вона перенесла стрес від незаконного звільнення, тому з врахуванням моральних страждань, яких вона зазнала, суд вважає, що моральна шкода повинна бути відшкодована в розмірі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 10-12,60,79,88,213,215,218,367 ЦПК України,
п.3 ст.40, ст.ст.149,232,235 КЗпП України, ст.1167 ЦК України, суд
в и р і ш и в :
Позов задоволити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт».
Стягнути з Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт» на користь ОСОБА_1 317 /триста сімнадцять/ грн. 67 коп. заборгованості по заробітній платі, 2949 /дві тисячі дев»ятсот сорок дев»ять/ грн. 40 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу, 1000 /одна тисяча/ грн. моральної шкоди та 300 /триста/ грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Дитячого позаміського закладу оздоровлення та відпочинку «Старт» в дохід держави 29 /двадцять дев»ять/ грн. державного мита та 120 /сто двадцять/ грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі й стягнення заробітку в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. Гуменна