Справа № 2-507/2010р.  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

1 М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 14 грудня 2010 року    Сколівський районний суд Львівської області в складі:                                                                                                                                                                                                      

головуючого-судді       Гуменної Н.М.

при секретарі                Трембач М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сколе Львівської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_3, Верхньосиньовидненської селищної ради, архітектурного відділу Сколівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у встановлені огорожі та встановлення меж спільного заїзду,

                                                  в с т а н о в и в:

 Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить постановити рішення, яким відновити межі спільного заїзду з вул. А. Углик до пасовища вздовж земельних ділянок та житлових будинків ОСОБА_5, ОСОБА_2 та її шириною 3,5 м. по всій стороні проїзду, зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні спільним заїздом та не чинити перешкод: у встановленні огорожі вздовж присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 та в користуванні колодязем, який знаходиться на межі земельних ділянок. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.04.2005 року вона придбала у ОСОБА_6 житловий будинок, який розташований в смт. В. Синьовиднє по АДРЕСА_1.  До будинку є спільний заїзд, яким користуються вона та сусіди ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Вказаний спільний заїзд був проїзним до пасовища. На даний час відповідач перекрив прохід до пасовища, встановивши навпроти її земельної ділянки на спільному проїзді сушилку для білизни, створивши перешкоди в користуванні спільним заїздом. На прохання забрати її не реагує, вказує, що заїзд належить йому. В зв»язку з цим вона звернулась в селищну раду та отримала абрис земельних ділянок,  з якого вбачається, що до будинків є спільний заїзд шириною 3м. і довжиною 128 м. Однак, незважаючи на це відповідач надалі продовжує чинити перешкоди. Вказані дії відповідача не дають можливості здійснити їй приватизацію земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_7  уточнив позовні вимоги, а саме в частині позовних вимог щодо зобов»язання ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні спільним заїздом відмовляється, просить встановити межі земельної ділянки шириною 3,5 м. та зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у встановленні огорожі та користуванні колодязем. Крім того, доповнив, що у нього немає рішення про виділення йому земельної ділянки для обслуговування житлового будинку. Адвокат позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні просить задоволити позов.

Представники відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні позов визнали частково та пояснили, що колодязь не є спільним, такий був придбаний відповідачем під час купівлі житлового будинку, відповідно в цій частині позов не визнають, щодо інших позовних вимог покладаються на розсуд суду.  

Представник Верхньосиньовидненської селищної ради Борщ В.В. в судовому засіданні пояснив, що заїзд перебуває у власності селищної ради. Даним проїздом користуються ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Просить у позові відмовити, оскільки вимоги позивача підлягають вирішенню органом місцевого самоврядування, зокрема Верхньосиньовидненською селищною радою.

ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась з невідомих суду причин, хоча про дату час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Представник архітектурного відділу Сколівської РДА Кончевич О.А. в судовому засіданні пояснив, що вимоги які ставить позивач перед судом повинні вирішуватись у позасудовому порядку. Вирішення позовних вимог відносяться до компетенції селищної ради. Просить у позові відмовити.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона як представник Сколівської районної ради на звернення позивача виїжджала в смт. В. Синьовиднє. Нею було встановлено, що дійсно на спірному проїзді наявні сушка та дровітня відповідача без передбачених законом дозволів на будівництво.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи вважає, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Згідно рішення Верхньосиньовидненської селищної ради  №120 від 17.09.2010 року проїзд протяжністю від вул. А. Углик до присадибної ділянки ОСОБА_2, яким користуються ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 є землею загального користування і відноситься до земель комунальної власності територіальної громади, що не може передаватись у приватну власність комусь із вищевказаних громадян.  

Згідно договору купівлі-продажу від 05.04.1989 року ОСОБА_2 придбав житловий будинок та господарські будівлі: сарай, колодязь, що знаходяться в                АДРЕСА_2

Враховуючи вищезазначене, дає суду зробити висновок, що колодязь не є спільним, оскільки був придбаний відповідачем під час купівлі житлового будинку, а тому вимоги позивача щодо усунення перешкод в його користуванні є необгрунтованими.

В судовому засіданні встановлено, що у позивачки та відповідача відсутні рішення селищної ради про виділення земельних ділянок, для обслуговування належних їм житлових будинків, відсутні, також, акти виносу в натурі меж земельних ділянок, відтак не підлягає задоволенню вимога позивача, щодо встановлення межі спільного заїзду шириною 3,5 м., оскільки дане питання підлягає вирішенню в адміністративному порядку та є компетенцією селищної ради. Крім того, селищна рада залучена до участі в розгляді справи в якості третьої особи, а не в якості відповідача, що не відповідає вимогам закону, так як обсяг процесуальних прав відповідача та третьої особи є різним. В судовому засіданні позивач не заявляв клопотання про залучення в якості відповідача Верхньосиньовидненську селищну раду, а суд у відповідності до ст.33 ЦПК України не вправі визначати коло відповідачів.

Щодо позовної вимоги про зобов»язання відповідача не чинити перешкоди у встановлені огорожі вздовж земельної ділянки, то така також, не підлягає задоволенню з тих підстав, що не встановлено межових знаків земельних ділянок, якими користуються позивач та відповідач.

Враховуючи вищевикладене суд, вважає, що в позові слід відмовити.  

Керуючись ст.ст.10-12,33,60,61,88,213,215,218 ЦПК України,  суд

 в и р і ш и в:

 У позові  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_3, Верхньосиньовидненської селищної ради, архітектурного відділу Сколівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у встановлені огорожі та встановлення меж спільного заїзду, відмовити.

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                             Гуменна Н.М.