Справа №2-3249/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

22 листопада 2010  року  

    Сихівський районний суд м. Львова  

в складі: головуючої                                 Волоско І.Р.  

при секретарі                              Слободі В.О.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-  

  в с т а н о в и в :  

  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2, зареєстрований 28 липня 2000 року відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, запис про одруження № 1097, від якого у них народилось двоє дітей : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що спільне життя між ними з відповідачем не склалось. Вони виявились різними людьми, з різними поглядами на життя, між ними втрачено почуття любові та взаєморозуміння. Сім”я існує лише формально, примирення між ними неможливо. Подальше перебування з відповідачем у формальному шлюбі суперечить її інтересам. У зв”язку із вищенаведеним заявлені позовні вимоги просить задоволити.  

В судовому засіданні позивачкою та відповідачем було надано пояснення, згідно яких, основною причиною розірвання шлюбу сторони зазначають відсутність почуттів між ними, інших істотних обставин, які б перешкоджали збереженню їхньої сім”ї сторони не надали.            

Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, з»ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів.  

Відповідно до ст.29 СК України орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов”язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов”язками, як майбутніх подружжя і батьків.  

Як встановлено судом, сторони уклали шлюб 28 липня 2000 року, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому. При укладенні шлюбу сторонами було висловлено взаємну та дійсну волю на його укладення.  

  Відповідно до ч.3 ст.109 СК України суд  постановляє  рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.  

Згідно ст. 111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.  

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України  суд постановляє рішення про розірвання  шлюбу,  якщо  буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам  їхніх  дітей,  що мають істотне значення.  

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,  
визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 року,     проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.  

Як встановлено у судовому засіданні сторонами  не було надано доказів того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей, факти, викладені в матеріалах позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні; відповідач не підтвердив того факту, що має іншу сім”ю; у сторін на утриманні є  двоє малолітніх дітей, які потребують оіки та виховання з боку обох батьків.  

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що дана  сім»я не розпалась, може бути збережена ;  достатні підстави для розірвання такого відсутні; доводи позивачки є надуманими, голослівними; переконливих  причин та  мотивів щодо розпаду сім”ї  не наведено ;  а тому у задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.  

На підставі ст.ст.109,110, 112 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 року та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-  

  в и р і ш и в :  

  в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.  

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення до Львівського  апеляційного суду через районний суд .  

  Головуюча  :  

  Рішення є оригіналом і зберігається у цив. справі № 2-3249/10р.