ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №2-8253/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої Черніцької І.М.
при секретарі Ландяку А.О.
з участю позивача ОСОБА_1,
представника публічного акціонерного
товариства «Банк Форум» - Любачівської І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання недійсним договорів кредиту за №97/07/26А від 10.10.2007 року та застави від 10.10.2007 року,-
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі банк) про визнання недійсним договору кредиту за №97/07/26А від 10.10.2007 року та договору застави від 10.10.2007 року транспортного засобу.
В обґрунтування вимог вказує, що 10.10.2007 року між ним та банком було укладено договір кредиту за №97/07/26А від 10.10.2007 року, за умовами якого банк надав йому кредит у сумі 29702 долара США для придбання автомобіля KIA Carnival, строком повернення до 01.10.2014 року, із сплатою 11,5 процентів річних за користування коштами.
Вважає умову п. 1.3 договору щодо визначення сторонами сплати процентів (ціни договору) в іноземній валюті такою, що суперечить вимогам ст. 524 ЦК України, відповідно до якого зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Так як умова п.1.3 договору про сплату процентів кредитного договору є істотною умовою, стосується предмету договору та є необхідною умовою для укладення оспорюваного договору, тому її недійсність спричиняє недійсність цілого договору.
Крім того, недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність договору застави транспортного засобу KIA Carnival, укладеного між сторонами в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором.
Посилаючись на наведене просив визнати недійсними договір кредиту за №97/07/26А від 10.10.2007 року та договір застави транспортного засобу від 10.10.2007 року.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, зіславшись на доводи викладені у заяві та пояснив, що не заперечує той факт, що банк має право надавати кредит в іноземній валюті. Однак, заперечує право банку нараховувати відсотки в іноземній валюті. Протягом 2007-2010 років сплачував вказані відсотки та не оспорював договір, так як рівень отриманих ним доходів дозволяв сплату таких процентів в іноземній валюті, проте на даний час, враховуючи важку економічну ситуацію в країні він не взмозі проводити сплату відсотків в іноземній валюті.
Представник банку позовні вимоги не визнала та пояснила, що при укладенні договору сторони погодили всі умови договору, зокрема, щодо суми, валюти та строку дії. Відповідач зобов’язався повернути отриманий кредит у сумі 29702 долара США частинами, щомісячно у валюті кредиту в сумі не менше 353,60 долара США та сплачувати проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту. Вважає, що з огляду на вимоги ч.1 ст.1049 ЦК України відповідач, як позичальник зобов’язаний повернути Банку позику – грошові кошти у такій самій сумі та валюті, що були йому передані Банком.
Банк надаючи позивачу кредит в іноземній валюті діяв на підставі банківської ліцензії за №62 від 03.12.2001 року, необхідних дозволів та вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» . Зважаючи на те, що підстав для визнання недійсним кредитного договору не має, то і відсутні підстави визнавати недійсними договору застави транспортного засобу. Враховуючи наведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що 15.05.2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Тернопільської філії акціонерного комерційного банку «Форум» було укладено кредитний договір за №97/07/26А від 10.10.2007 року.
За умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 29 702 долара США для придбання автомобіля KIA Carnival, строком до 01.10.2014 року.
Пунктом 1.3 договору сторони погодили за користування кредитними коштами плату у розмірі 11,5 процентів річних.
Відповідно до положення п. 2.3 договору позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, в сумі не менше 353 долара США 60 центів.
В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 взятих зобов’язань згідно кредитного договору за №97/07/26А від 10.10.2007 року між сторонами було укладено договір застави автомобіля KIA Carnival, 2007 року випуску, загальною заставною вартістю 171600 грн.
Сторонами спору не заперечується, що договір укладався та виконувався сторонами в іноземній валюті – доларі США, відтак ця обставина в силу вимог ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Із представлених суду роздруківок сум проплати позивачем по кредитному договору вбачається, що сума проплати вказана у іноземній валюті –долар США, із зазначенням грошового еквівалента до національної валюти
Позивач вважає, що договір кредиту, в силу умов п.1.3 якого передбачено сплату відсотків за користування кредитними коштами в іноземній валюті, що є істотною умовою договору, є недійсним, а відтак недійсним є і договір застави транспортного засобу .
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО за №776058 від 19.04.2010 року відбулась заміна найменування юридичної особи акціонерний комерційний банк «Форум» на публічне акціонерне товариство «Банк Форум».
Як вбачається із статуту Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» від 12.04.2010 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» є правонаступником усіх прав та зобов’язань Акціонерного комерційного банку «Форум» в зв’язку із зміною його найменування.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи із наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у спосіб передбачений ч.2 ст.16 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ч.2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та в порядку, встановлених законом.
Разом з тим, вимогами ст.533 ЦК України встановлено, що грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума , що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно – правовим актом. Використання іноземної валюти в Україні, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, визначених законом.
Відповідно до норм ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені, на власних умовах та на власний ризик коштів. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент.
Положеннями ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю » №15-93 від 19.02.1993 року передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідач має банківську ліцензію за №62 від 03.12.2001 року, видану Національним Банком України на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та п.5-11 частини другої ст.47 України «Про банки і банківську діяльність».
Як вбачається з письмового дозволу за №62-3 від 03 грудня 2001 року та додатку до нього, відповідач вправі, в тому числі, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до вимог пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: - надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; - використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Водночас, відповідно до вимог п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк .
Виходячи з наведеного, укладання кредитного договору й його виконання в іноземній валюті за кредитним договором не суперечить вимогам чинному законодавству.
Вимоги ст. 526 ЦК України встановлюють, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу вимог ст. 638 ЦК України договір є укладений якщо сторони в належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов договору .
Під час укладання договору кредиту, ОСОБА_1 був ознайомлений в повному обсязі з умовами кредитного договору, в тому числі із інформацією про умови кредитування та сплату процентів за користування коштами та висловив своє волевиявлення на укладення договору шляхом його підписання.
ОСОБА_1 був вільний в своєму виборі щодо укладення або не укладення договору за №97/07/26А від 10.10.2007 року на визначених умовах, в тому числі і стосовно валюти кредитування та не був позбавлений права отримати кредит у національній валюті.
Крім того, позивач протягом строку дії договору 2007-2010 роки вчиняв дії на виконання оспорюваного договору, зокрема, сплачував щомісячні платежі в іноземній валюті, що свідчить про визнання ним договору.
Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позивач в добровільному порядку уклав договір кредиту, в повному обсязі отримав кредитні суми , саме в іноземній валюті, і протягом 2007 -2010 років виконував покладені на нього обов’язки і не оскаржував договір, тому звернення з даними позовними вимогами свідчить лише про небажання позивача щодо подальшого виконання взятих на себе по договору зобов’язань.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач згідно кредитного договору отримав кредит в іноземній валюті у сумі 29702 долара США.
Згідно з вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України позивач, як позичальник зобов’язаний повернути Банку –позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійним договору кредиту.
Безпідставними є також посилання позивача на неможливість ним у даний час сплачувати проценти за користування кредитними коштами у іноземній валюті, зважаючи на важке економічне становище країни та на підвищення курсу іноземної валюти щодо валюти України з огляду на наступне .
Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
В силу вимог до ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року передбачено, що для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою правління Національного банку України №496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема долара США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Відтак системний аналіз вищезазначених норм дозволяє зробити висновок про законодавче врегулювання змінності курсу валют, як прогнозованого явища.
Суд вважає, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе обов’язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, а також те, що зміна цього курсу може настати, а тому повинен був передбачити та врахувати можливі для нього валютні ризики за цим договором.
Відповідно до вимог ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Беручи до уваги те, що суд відмовляє в задоволенні вимог позивача з приводу визнання недійсним кредитного договору, вимоги про визнання недійсним договору застави, яким було забезпечено виконання зобов’язання за вказаним кредитним договором також до задоволення не підлягають.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 203,215, 526, 627 ЦК України, 212, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 22, 55, 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і контролю», Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, від 14.10.2004 року № 483 суд , -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання недійсними договору кредиту за №97/07/26А від 10.10.2007 року та договору застави від 10.10.2007 року відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча-підпис: І.М. Черніцька
З оригіналом згідно
Головуюча І.М.Черніцька