Справа № 1- 258 / 10 р.  

  В И Р О К  

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И  

  9 грудня 2010 року                                                                                             Лебединський районний  

суд  Сумської області  

в складі : головуючого – судді Чхайло О.В.  

при секретарі – Сивоконь А.І.  

з участю прокурора – Оснача О.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальну справу про обвинувачення  

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого,     освіта середня, не працюючого, не судимого  

  за. ч. 2 ст. 296 КК України,  

  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, не одруженого,     освіта середня, не працюючого, не судимого в порядку ст. 89 КК України  

  за. ч. 2 ст. 296 КК України;  

  В С Т А Н О В И В:  

  Підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10.09.2010 року о 13 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля приміщення магазину, розташованого в с. Підопригори Лебединського району Сумської області, умисно, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, затіяли сварку з ОСОБА_3 під час якої висловлювалися в його адресу нецензурною лайкою, а також нанесли йому декілька ударів в  обличчя, завдавши потерпілому ушкодження у вигляді дугоподібної рани в правій лобній ділянці розміром 4,0Х0,4Х0,3 см, трьох ссаден центрі лобної ділянки, ссадна в ділянці перенісся, двох ссаден на правому крилі носа; двох ссаден під нижнім віком правого та лівого ока; двох ссаден на лівому лікті; двох ссаден над лівим та правим коліном розмірами 5,5Х 0,5 см до 07Х03 см, синця на лівому віці ока розмірами 6,0Х5,0 см та набряку м’яких тканин навколо синця, розміром 7,0Х6,0 см, крововиливу сполучнотканинної оболонки лівого ока розміром 1,0Х0,6 см, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив суду, що 10.09.2010 року в обідній час він разом з ОСОБА_2 перебував біля магазину в АДРЕСА_2, де на той час також знаходився ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Біля магазині, в палатках для відпочинку, вони вживали спиртні напої. Під час цього між ним та ОСОБА_3 виникла сварка в ході якої він висловлювався в адресу останнього брутальною лайкою та вдарив потерпілого декілька разів по обличчю. В цей час до бійки приєднався ОСОБА_2, який також наніс ОСОБА_3 декілька ударів в обличчя. Після цього останній впав на підлогу і бійка припинилася.  

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 також свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив суду, що 10.09.2010 року близько 12 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в палатках для відпочинку біля магазину, розташованого в АДРЕСА_2, де вживали спиртні напої. Під час цього ОСОБА_1  почав сваритися з ОСОБА_3, а потім почав наносити останньому удари в обличчя. В ході бійки він, також декілька разів варив по обличчю ОСОБА_3  

Суд вважає за необхідне дії підсудного ОСОБА_1 кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК України, так як він вчинив хуліганство – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.  

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що підсудний вину визнав та його характеристику.  

Приймаючи до уваги наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що тяжких наслідків від злочину не настало, підсудний щиро розкаявся у скоєному, суд вважає необхідним примінити ч. 1 ст. 69 КК України і призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу, яка передбачає покарання за цей злочин у виді громадських робіт.  

При цьому суд вважає, що обрана підсудному міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження інших злочинів.  

Дії підсудного ОСОБА_2 суд також вважає за необхідне кваліфікувати за ч. 2 ст. 296 КК України, так як він вчинив хуліганство – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.  

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину те, що підсудний вину визнав та його характеристику.  

Приймаючи до уваги наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме те, що тяжких наслідків від злочину не настало, підсудний щиро розкаявся у скоєному, суд вважає необхідним застосувати ч. 1 ст. 69 КК України і призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу, яка передбачає покарання за цей злочин у виді громадських робіт.  

При цьому суд вважає, що обрана підсудному міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження інших злочинів.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 299, 323, 324 КПК України;  

  П Р И Г О В О Р И В:  

  ОСОБА_1 визнати винним  у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і призначити йому покарання за цим законом, застосувавши ст. 69 КК України у виді громадських робіт строком 240 годин.  

Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд до вступу вироку  в законну силу.  

ОСОБА_2 визнати винним  у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і призначити йому покарання за цим законом, застосувавши ст. 69 КК України у виді громадських робіт строком 240 годин.  

Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд до вступу вироку  в законну силу.  

На вирок суду може бути подана  апеляція до апеляційного суду Сумської оласті протягом 15 діб з моменту його проголошення  через Лебединський районний суд Сумської області.  

  Суддя:                                                                     О.В. Чхайло.