Справа № 2-4155/2010 рік  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 грудня 2010 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:  

головуючого – судді Бурда Б.В.  

            при секретарі -  Хілько Ю.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа – Сумській міській центр зайнятості про розірвання трудового договору, -    

ВСТАНОВИВ:  

  Позивач свої вимоги мотивує тим, що він є приватним підприємцем. 01.06.2007 року він уклав з відповідачем трудовий договір за яким відповідач мав працювати у нього продавцем та сумлінно виконувати трудові обов’язки. Однак, відповідач в порушення умов трудового договору на робоче місце не з’являється та свої трудові обов’язки не виконує. Він позбавлений можливості самостійно розірвати трудовий договір, оскільки для зняття його з реєстрації необхідна явка до центру зайнятості як роботодавця так і найманого працівника, а відповідач ухиляється від явки до центру зайнятості. Тому просить розірвати трудовий договір укладений між ни та відповідачем та зобов’язати 3-ю особу зняти вказаний трудовий договір з реєстрації.  

  Позивач в судове засідання не з’явився. Від нього поступила заява про розгляд справи у його відсутність. Відповідач в судове засідання також не з’явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.    

У зв’язку з неявкою сторін у судове засідання, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.  

  Судом встановлено, що позивач є приватним підприємцем. 01.06.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір № 2249-07 за яким відповідача було прийнято на роботу продавцем. Вказаний трудовий договір був зареєстрований у Сумському міському центрі зайнятості. (а.с. 6-8)  

Відповідно до вимог ст. 10, 11 ЦПК України суд вирішує справи на засадах змагальності, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених позовних вимог, на підставі поданих ними доказів.  

В той же час, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно не працює, порушує трудову дисципліну та допускає прогули, або допускає інші вчинки, які відповідно до положень КЗпП України є підставою для його звільнення з ініціативи власника.  

Крім того, положення укладеного між сторонами (позивачем та відповідачем) трудового договору не передбачають можливості його розірвання у судовому порядку.  

Відповідно до п. 10 трудового договору між сторонами передбачене вирішення спорів з виконання умов договору та з приводу визнання його недійсним.  

Положеннями ч. 4 ст. 40 КЗпП України  передбачено право власник або уповноваженого їм органу на самостійне, а не в судовому порядку, розірвання трудового договору шляхом видання відповідного наказу про звільнення.  

Однак позивач не надав суду докази наявності такого наказу, прийнятого з дотриманням положень КЗпП України та відмови Сумського міського центру зайнятості у знятті трудового договору з реєстрації на підставі зазначеного наказу..  

Правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими і врегульовані КЗпП України.  

З урахуванням наведених вище обставин суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.  

На підставі викладеного, керуючись КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215  ЦПК України суд,  

ВИРІШИВ:  

Відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю.  

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.  

  суддя