Справа № 2-3838/2010р.                                                                                

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                    

8 грудня  2010  року                      Зарічний районний суд м.Суми в складі:  

головуючого – судді Собини О.І.  

при секретарі – Біріній Ю.М.                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на роботництві та професійних захворювань України в м.Суми, 3-тя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення недоплаченої при звільненні вихідної допомоги, -  

  В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивував тим, що з 17.05.2001 року по 07.09.2009 року  працював на різних посадах  у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Суми. Протягом останніх трьох років (2007-2009 р.р.)  за його принципову позицію  експерта під час належного виконання посадових обов»язків  відповідач допускав порушення законодавства про працю та умов трудового договору, внаслідок чого його незаконно притягували до  дисципліраної відповідальності, позбавляли премій і  він вимушений був  07.09.2009 року написати заяву про звільнення його з роботи  у зв»язку з  порушенням відповідачем законодавства про працю та умов трудового договору. Відповідно до ст.44 КЗпП України  при припинення трудового договору  внаслідок  порушення власником або  уповноваженим ним органом  законодавства про працю, колективного чи трудового договору ( ст.ст. 38 і 39) працівникові  виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому  колективним договором, але не менше  тримісячного середнього заробітку. Таким  чином вважає, що відповідач повинен був виплатити йому суму тримісячного середнього заробітку в розмірі 7731 грн.36 коп., тому просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача  на його користь  вихідну допомогу в сумі 7731 грн.36 коп. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.  

Представники відповідача та 3-ї особи в судовому засіданні позов не визнали і зазначили, що позивач  дійсно 07.09.2009 року  подав заяву про звільнення його з посади з 07.09.2009 року і не зазначив підстав звільнення  його з роботи. Заяву про звільнення ОСОБА_1 подав  провідному спеціалісту  бухгалтерського обліку, звітності та контрольно-ревізійнї роботи  і залишив місце своєї роботи , на телефонні дзвінки не відповідав і підстав його звільнення не уточнював . Оскільки  відповідач  досяг пенсійного віку і на нього розповсюджується дія закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян  похилого  віку в Україні « , тому він був звільнений  відповідно до ст.38 КЗпП України  за ініціативи працівника без відпрацювання необхідних двох тижнів  і йому вподальшому була видана трудова книжка та проведено остаточний розрахунок. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю. Крім того, вважають , що позивач пропустив 3-місячний строк звернення  з позовом до суду передбачений ст.233 КЗпП  України .  

Суд заслухавши сторони, представника позивача,  дослідивши матеріали   справи,  вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких  підстав:  

В судовому засіданні встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 і з  17.05.2001 року по 07.09.2009 року  працював на різних посадах  у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Суми.( а.с.21-23) .  

07.09.2010 року позивач звернувся із заявою на ім»я в.о. начальника управління Фонду соціального  страхування від нещасних  випадків на виробництві та профзахворювань  в Сумській області Савченка І.М. в якій  висловив  свою незгоду з  діями начальника управління  Бесаги А.В. та начальника відділення Харіної В.В.  з приводу, на його думку , незаконних дій  даних посадових осіб відносно нього як працівника відділення і у зв»язку з цим просив  звільнити його з посади  експерта по охороні праці  з 07.09.2009 року . Після реєстрації даної заяви , позивач залишив місце роботи і на телефонні дзвінки  07.09.2009 року не відповідав, а потім, на прохання  начальника відділу з правових питань по роботі з кадрами та адміністративно-господарського забезпечення управління Андрющенка В.В. про явку на роботу за отриманням трудової книжки  відповів відмовою і до відділення не з»явився. Дані обставини підтверджуються доповідними записками та актами (  а.с.97-99) . Вподальшому, позивач отримав трудову книжку та з ним було проведено остаточний розрахунок.  

На підставі заяви позивача про звільнення  та відповідно до вимог ст.48 Закону  України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян  похилого  віку в Україні «  позивач був звільнений  відповідно до ст.38 КЗпП  України  з ініціативи працівника  саме з 07.09.2009 року ( а.с.7).  

Статтею 38 КЗпП України передбачені підстави  розірвання  трудового договору , укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника  про що працівник повинен попередити  власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, а у деяких випадках, в тому числі  і у зв»язку з виходом на пенсію ,  власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк про який просить працівник.  

Частиною  3 вищезазначеної статті передбачено, що праціник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власник бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю умови колективного чи трудового договору.  

Відповідно до ст.44 КЗпП України  при припинення трудового договору  внаслідок  порушення власником або  уповноваженим ним органом  законодавства про працю, колективного чи трудового договору ( ст.ст. 38 і 39) працівникові  виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому  колективним договором, але не менше  тримісячного середнього заробітку.  

Відповідно до  ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як на звернення фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів  сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач в своїй заяві про звільнення не просив розірвати трудовий договір на тій підставі , що  власник або уповноважений ним орган не виконує законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору і погоджувався із наказом про свою звільнення і з записом в трудовій книжці про те , що він звільненний за ст.38 КзпП України за його ініціативою  без зазначення підстав звільнення передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України і не звертався до суду із позовними вимогами про визнання частково недійсним наказу про його звільнення та внесення змін до нього та до  трудової книжки щодо підстав його звільнення , тому суд  вважає, що позивач не має права на отримання  вихідної допомоги  передбаченої ст.44 КЗпП України .  

За таких підстав, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.  

Крім того, суд вважає, що позивач пропустив 3-місячний  строк   звернення до суду за вирішенням трудового спору встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України ,  оскільки про порушення  свого права щодо невиплати йому вихідної допомоги він довідався після його звільнення в вересні 2009 року,  а з позовом до суду він звернувся 17.08.2010 року , що свідчить про порушення ним строку звернення з позовом до суду.  

Керуючись ст.ст. 38,  44,  233 КЗпП України,   ст.ст.10, 60, 88, 208, 213, 223 ЦПК України, суд, -                                                        

В И Р І Ш И В:  

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за   їх безпідставністю.  

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.   Особи,  які  брали  участь  у  справі, але не були присутні у  судовому  засіданні  під  час  проголошення  судового  рішення, можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом  10  днів  з  дня  отримання  копії  цього  рішення.       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

СУДДЯ                                                                        СОБИНА О.І.