Справа № 2-2506/10                    

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

3 грудня 2010  року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі

головуючого судді Собини О.І.

      при секретарі Біріній Ю.М.

                                       з участю представника  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: СФ ТОВ «СКС КОНСАЛД» про виселення , -

                                                     ВСТАНОВИВ:

 Позивачка звернулась до суду з позовом і свої вимоги мотивувала тим, що  є власником квартири АДРЕСА_1. В зазначеній квартирі також проживає її колишній чоловік ОСОБА_3 Відповідач не надавав коштів на утримання квартири , на оплату комунальних послуг ,  постійно вчиняє сварки з нею     , вона вимушена була звертатись із заявами до органів внутрішніх справ . Вважає, що  сумісне проживання в квартирі з відповідачем не можливе, так як він постійно порушує правила співжиття , робить неможливим для неї та малолітнього сина проживання з ним  в одній квартирі, а заходи запобігання виявились безрезультатними. Просить постановити рішення, яким виселити відповідача  із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов»язати його знятись з реєстрації в спірній квартирі.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі і зазначили, що  вироком Зарічного районного суду від 07.09.2010 року відповідач був засуджений за ст..ст.125 ч.1, 129 ч.1 КК України  за нанесення позивачці  легких тілесних ушкоджень та за погрозу  їй вбивством , а тому вважають , що він підлягає виселенню за неможливість  спільного проживання.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав і зазначив, що сварки були спровоковані самою позивачкою з метою виселення його з квартири, за час відбуття ним покарання за вироком суду позивачка замінила вхідні двері і ключі від квартири йому не дала, тому після відбуття ним покарання , а саме з початку листопада 2010 року, він не має можливості проживати в спірній квартирі і живе на найманій квартирі.

Суд, заслухавши пояснення  сторін, представника позивачки , дослідивши матеріали даної  справи та матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи , вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 .  на праві власності належить  квартира  АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а.с.28).

Сторони  з 25.03.2005 року  перебували в зареєстрованому шлюбі і на даний час шлюб розірвано. Відповідач зареєстрований в спірній квартирі ще 21.11.2005 року в якості піднаймача  за заявою попередньої власниці квартири – ОСОБА_4 Після реєстрації шлюбу, відповідач продовжував проживати в даній квартирі вже як член сім»ї  власника квартири.

Починаючи з 2009 року  року між сторонами виникали побутові сварки на ґрунті неприязних стосунків з приводу чого позивачка зверталась із заявами до органів внутрішніх справ .

Вироком Зарічного районного суду від 07.09.2010 року відповідач був засуджений за ст..ст.125 ч.1, 129 ч.1 КК України  за нанесення позивачці  легких тілесних ушкоджень та за погрозу  їй вбивством  до покарання у виді двох місяців арешту .

Також встановлено, що позивачка змінила вхідні двері в квартирі і ключ від дверей відповідачу не надала, тому після відбуття покарання, а саме з 07.11.2010 року  відповідач не проживає у спірній квартирі, що визнається сторонами по справі.

З встановлених фактів вбачається, що спірні правовідносини є житловими і врегульовані ст.ст. 116, 156, 157 ЖК України.

Відповідно до положень ст. 156 ЖК України,  члени сім’ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Положеннями ст.ст. 116, 157 ЖК України передбачено виселення колишніх членів сім’ї власника з квартири без надання іншого житла в разі систематично порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одному будинку і якщо заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням встановлених фактів і положень закону суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки достатніх законних підстав для виселення відповідача немає. Більш того позивач просить виселити з квартири  відповідача який на час розгляду справи  у квартирі вже не проживає, а тому відсутні докази на підтвердження того, що вже після відбуття покарання відповідач знову створює умови неможливі для спільного з ним проживання..

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відреагувати на вочевидь протиправну поведінку відповідача при проживанні з позивачем, шляхом попередження про можливість виселення без надання іншого житла.  

Керуючись ст.ст. 116, 156, 157  ЖК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218, 223  ЦПК України, суд

  В И Р І Ш И В:  

 Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.  

Попередити ОСОБА_3  про виселення без надання іншого житла в разі порушення правил співжиття і створення неможливих умов для ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.   Особи,  які  брали  участь  у  справі, але не були присутні у  судовому  засіданні  під  час  проголошення  судового  рішення, можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом  10  днів  з  дня  отримання  копії  цього  рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

               СУДДЯ                                                                    СОБИНА О.І.