Справа №2а-562/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
22 грудня 2010 року м. Кузнецовськ
16 год. 40 хв.
Кузнецовський міський суд Рівненської області-
під головуванням судді Ковтуновича М.І.
при секретарі Бедик Н.Л.
з участю:
позивача ОСОБА_1,
відповідача Перчиця О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС ВДАІ м.Кузнецовськ Перчиця Олександра Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до старшого інспектора ДПС відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м.Кузнецовськ Перчиця О.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.10.2010р. за ч.1 ст.122 КУпАП.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 05.10.2010р. старшим інспектором ДПС Перчицем О.В. винесено постанову про накладення на позивача стягнення за ст.122 ч.1 КУпАП, за порушення правил стоянки. ОСОБА_1 зазначає, що жодного порушення ПДР не вчиняв, оскільки у місці де він зупинився - поблизу магазину на громадському центрі, немає дорожнього знаку 15.10 "а" "Стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка" ПДР України, пішохідного переходу та кафе-бару "Асторія".
Позивач просить скасувати оскаржувану постанову і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги та їх обгрунтування. З його пояснень вбачається, що того дня ОСОБА_1 біля 23 год. Рухався автомобілем і зупинився біля магазину поблизу громадського центру в напрямку музичної школи. Зупинився, щоб придбати цигарок. Під'їхав відповідач і склав протокол та постанову в справі про адміністративне правопорушення. Позивач зазначає, що вимог дорожніх знаків не порушив. Проти кафе-бару "Асторія", що поблизу автобусної зупинки "Берізка", він автомобілем у час, вказаний в протоколі не зупинявся і не стояв. Підставою скасування постанови вважає те, що ОСОБА_1 не вчинив правопорушення. Просив позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав повністю. З його пояснень вбачається, що 05.10.2010р. приблизно о 22год. 10 хв. він перебував на службі разом із працівником ДАІ ОСОБА_3. Рухаючись по бульвару Шевченка він побачив як автомобіль НОМЕР_1 зупинився за метр від пішохідного переходу. Коли заміряли рулеткою відстань від автомобіля до пішохідного переходу, вона становила приблизно 0,8м. Були залучені також свідки обставин правопорушення. Відповідачу було відомо, що автомобіль належить громадянину ОСОБА_1 і працівники ДАІ його зачекали. Коли прийшов з боку магазинів ОСОБА_1, то йому пояснили причину зупинки. Позивач говорив, що керував автомобілем і відмовився надати документи. Відповідач почав складати протокол. Далі ОСОБА_1 повідомив, що сходить додому і прийде назад, та пішов у напрямку м-ну Будівельників. Відповідач із напарником чекали позивача і слідкували за дорожнім рухом. Водій одного із автомобілів не виконав вимогу працівника міліції ОСОБА_3 про зупинку і відповідач із вказаним працівником ДАІ службовим автомобілем наздогнали автомобіль, що не зупинився. Потім побачили, що автомобіль ОСОБА_1 поїхав з місця і працівники ДАІ поїхали його наздоганяти та зупинили біля громадського центру, подавши світлові знаки. Пасажирів у автомобілі ОСОБА_1 не було.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про відмову в задовольненні позову повністю.
Судом встановлено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення (серії ВК №200020), винесеної 05.10.2010р. старшим інспектором ДПС Перчицем О.В. ОСОБА_1 піддано штрафу в розмірі 340 грн. за скоєння адміністративного порушення по ст.122 ч.1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 05.10.2010р. о 22 год. 15 хв. в м.Кузнецовську на бульварі Шевченка напроти кафе-бару "Асторія" здійснив стоянку автомобілем марки "Шевроле-Лачеті" держномер НОМЕР_1 на відстані 0,8 м. до пішохідного переходу.
Аналогічно зміст вчиненого порушення зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення у цій справі, з посиланням на допущення порушення п.15.10 "а" ПДР. З цього ж протоколу, крім того, видно, що ОСОБА_1 на місці в письмових поясненнях зазначив: "Я ОСОБА_1 порушення за ст.122 ч.1 не вчинив; інспектор міста Кузнецовська ДПС Перчиць вимагав кошти за нескладання протоколу".
З показань свідка ОСОБА_4 слідує, що в той день вона біля 21 год 50 хв. зателефонувала зі свого мобільного телефону на мобільний телефон позивача і викликала таксі. Рівно о 22 год. вийшла із квартири і приблизно через 8 хвилин під'їхав позивач до АДРЕСА_1 Свідок перебувала у автомобілі позивача на задньому сидінні і попросила зупинитися на громадському центрі й купити свідку цигарок. Там же зупинилася машина ДАІ. Працівники ДАІ постукали в шкло до позивача і попросили надати документи. Ішла мова про порушення правил зупинки на громадському центрі. ОСОБА_1 телефонував до адвоката і консультувався. Потім працівники ДАІ почали домовлятися з позивачем, щоб останній завіз гроші на тридцять літрів бензину на АЗС "Журавлина" за нескладання протоколу. Потім відповідач склав протокол. Під час, коли під'їхали працівники ДАІ, вони не подавали ні звукової, ні світлової сигналізації позивачу про зупинку. Свідок не бачила, щоб позивач знімав події на відеокамеру, а також не звертала уваги чи знімав відповідач події на відео. ОСОБА_4 також пояснювала, що на протоколі позивач нічого не писав, а поклав протокол на сидіння. Щодо обставин справи, що відбувалися на "Берізці" у свідка даних немає. Свідка ОСОБА_5 на громадському центрі в цей час ОСОБА_4 не бачила.
Свідок ОСОБА_5 давала суду показання про те, що 05.10.2010р. біля 22год. 10хв. - 22год.15 хв. вона перебувала на громадському центрі і бачила там зупинену машину синього кольору. Приблизно через п'ять хвилин із дороги, що веде від "Берізки" до громадського центру під'їхав автомобіль ДАІ із світловими сигналами ("мигалками"). Працівники міліції просили у водія документи. Свідок чула, що відповідач говорив водію завезти на АЗС "Журавлина" 350, а що значить триста п'ятдесят - не почула. Про тридцять літрів бензину свідок не чула мови. Маяки автомобіля ДАІ блимали і після його зупинки та неможливо було не помітити цих маяків. Потім, приблизно через хвилин п'ятнадцять, свідок пішла.
Показання свідка ОСОБА_3 в загальному за змістом є аналогічними поясненням відповідача. ОСОБА_3 показував про те, що автомобіль ОСОБА_1 стояв на відстані 0,8м. від пішохідного переходу напроти бару "Асторія", що на "Берізці". Коли ОСОБА_1 прийшов із боку ларька продажу тютюнових виробів, то відмовився надати документи і пояснював, що він до п'яти хвилин може зупинятися, бо іде в магазин. Потім ОСОБА_1 пішов у напрямку м-ну Будівельників. Коли працівники ДАІ відлучилися від автомобіля позивача, то побачили, що останній поїхав із місця і почали його наздоганяти та зупинили на громадському центрі. Свідки правопорушення були запрошені працівниками ДАІ. Свідки були і на "Берізці" і на громадському центрі.
З показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що в той день у вечірню пору його запросили працівники ДАІ засвідчити, що автомобіль стоїть із порушенням ПДР. ОСОБА_6 погодився і засвідчив. Автомобіль марки "Шевроле" темно-синього кольору стояв з правого боку напроти "Берізки", за пішохідним переходом. Рулеткою була виміряна відстань від заднього бампера до пішохідного переходу і становила 0,8м. Працівники міліції знімали на фото автомобіль позивача. Хвилин через п'ять, можливо трохи більше, підійшов водій - позивач, і говорив, що до п'яти хвилин він може стояти де захоче. ОСОБА_1 не заперечував, що це його автомобіль. Документів на прохання працівників міліції він не надав, а пішов у напрямку м-ну Будівельників. Потім свідок був і на громадському центрі, бачив там ОСОБА_1, останній у автомобілі був один і не хотів надавати документи. Вся пригода, починаючи від подій на "Берізці" і до закінчення подій на громадському центрі зайняла біля півтори години. ОСОБА_6 зазначав, що на "Берізці" був ще один свідок, дав свої дані працівникам міліції, але він був недовго.
Свідок ОСОБА_7 показував суду, що на "Берізці" його зупинили працівники міліції, як свідка і сказали, що особа відмовляється від підпису. ОСОБА_7 бачив автомобіль "Лачеті" синього кольору, який стояв близько перед пішохідним переходом. Як заміряли відстань - вона була малою. Позивача на "Берізці" свідок не бачив. Потім свідок був на громадському центрі у власних справах.
Оцінюючи здобуті в справі докази, суд прийшов до таких висновків. Показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо вчинення ОСОБА_1 порушення правил стоянки на бульварі Шевченка проти кафе-бару "Асторія" співвідносяться між собою та із поясненнями відповідача. Показання цих свідків доводять обставини вчинення вказаного у протоколі порушення позивачем і не спростовуються жодним іншим доказом. Показання свідка ОСОБА_6 є послідовними, впевненими, категоричними і не викликають сумніву щодо їх достовірності. Крім того, цей свідок не заінтересований у результатах розгляду справи. Показання свідка ОСОБА_8 щодо обставин, як саме був розташований автомобіль позивача щодо пішохідного переходу, не є детальними і послідовними, не знаходять свого підтвердження іншими доказами, тому суд вважає їх сумнівними. Свідок ОСОБА_6 вказував на недостовірність показань свідка ОСОБА_8 щодо місця розташування автомобіля позивача відносно пішохідного переходу.
Показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не несуть в собі даних щодо обставин справи, які зафіксовані в протоколі про адміністративне парвопорушення та викладені в оскаржуваній постанові. Крім того, викликають сумнів показання свідка ОСОБА_4 щодо її присутності в автомобілі позивача під час документування обставин правопорушення. Цей свідок давала суперечливі показання, заявляла, що автомобіль ДАІ був без увімкнених проблискових маяків. А в цей час і позивач, і свідок ОСОБА_5 ствердили, що автомобіль ДАІ подавав світлові спецсигнали і за твердженням ОСОБА_5 неможливо було не помітити цих сигналів. Не підтвердилися показання свідка ОСОБА_4 і щодо часу, коли вона викликала по телефону позивача для поїздки, як таксі. Показання ОСОБА_4 в цій частині не співпадають із даними, що були представлені позивачем щодо телефонних дзвінків, які поступали на його номер телефону, так як близько 22 год. не зафіксовано вхідних дзвінків із номеру телефону, вказаного свідком на номер телефону ОСОБА_1 Не співпадають також показання свідка ОСОБА_4 із показаннями свідка ОСОБА_5 і в тій частині, що саме вимагав інспектор ДАІ за нескладання протоколу. ОСОБА_4 показувала, що інспектор говорив завезти на АЗС гроші на тридцять літрів бензину. Свідок ОСОБА_5 заявила, що ішла мова про 350, а ОСОБА_4 заперечує, що була мова інспектора з позивачем про 350. Тобто показання вказаних свідків є суперечливими і не мають даних важливих для вирішення спору.
Подані суду позивачем відеоматеріали не мають в собі даних, на підставі яких можна було б встановити обставини, що належать до предмету доказування.
Представлені відповідачем фото та відеоматеріали суд до уваги при вирішенні справи не приймає, оскільки відповідачем не доведено, що фото та відео фіксація була проведена з допомогою передбачених нормативно-правовими актами засобів чи приладів, що сертифіковані в Україні.
Твердження позивача про те, що місце події - це громадський центр, а не бульвар Шевченка в м.Кузнецовську, проти кафе-бару "Асторія" поблизу автобусної зупинки "Берізка", як зазначено у протоколі та оскаржуваній постанові, не підтверджено доказами. Пояснення позивача у тій частині, що він у час, вказаний у протоколі та постанові не перебував у місці, що зазначене місцем порушення ПДР, суд розцінює як такі, що направлені на уникнення адміністративної відповідальності. Ці пояснення позивача спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6, які суд визнає достовірними.
Ст.122 ч.1 КУпАП передбачає відповідальність в тому числі і за порушення правил стоянки транспортних засобів.
Відповідно до п.15.10. "а" ПДР стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка. Пунктом 15.9. (г) ПДР заборонена зупинка на пішохідних переходах і ближче 10м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Тому, виходячи із наведеного, суд вбачає, що дійсно ОСОБА_1 було допущено порушення п. 15.10. (а) ПДР, відповідальність за яке передбачено ст.122 ч.1 КУпАП.
Відповідно до ст.222 КпАП України ця постанова винесена належним суб"єктом у межах своєї компетенції та у визначеному порядку. Адміністративне стягнення накладене в межах санкції статті 122 ч.1 КУпАП.
Під час судового розгляду не встановлено також інших фактичних даних, які свідчили б про незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП. Відсутні передбачені ст.247 КУпАП підстави закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Отже, в суді не встановлено підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Із змісту ст.293 КУпАП вбачається, що у випадку законності та обгрунтованості винесеної постанови, вона залишається без змін, а скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 160-163, 167 КАС України, ст.122 ч.1, 293 КУпАП, суд, -
п о с т а н о в и в :
Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС ВДАІ м.Кузнецовськ Перчиця Олександра Вікторовича про скасування постанови серії ВК №200020 від 05.10.2010р. про накладення адміністративного стягнення по ч.1 ст.122 КУпАП, за безпідставністю.
На підставі ст.1712 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Ў в с т а н о в и в :
ОСОБА_9 звернувся в суд із адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 02.09.2010р. Судом за згодою позивача допущено заміну первинного відповідача на належного відповідача – суб’єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується, - інспектора РР ДПС ВДАІ м.Рівне Яремчука А.А.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 02.09.2010р. інспектором РР ДПС ВДАІ м.Рівне Яремчуком А.А. відносно ОСОБА_9 винесено постанову про накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 450 грн., за вчинення порушення ПДР у виді ненадання дороги пішоходам, які переходили проїжджу частину дороги на регульованому перехресті. Позивач заперечує допущення ним порушення ПДР, покликається на відсутність доказів такого порушення та недотримання відповідачем порядку притягнення до адміністративної відповідальності.
Тому, позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною і просить скасувати оскаржувану постанову.
У судовому засіданні ОСОБА_9 повністю підтримав позов та його обгрунтування. З його пояснень крім того вбачається, що він проїжджав через регульоване перехрестя, а пішохід розпочав перехід дороги з протилежного боку проїжджої частини на червоний сигнал світлофора. ОСОБА_9 не створив небезпеки пішоходу. Підставою скасування постанови вважає те, що він не вчинив порушення правил дорожнього руху, за яке передбачається адміністративна відповідальність.
Відповідач до суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомляв. До суду відповідач не подав заперечень проти позову та письмових пояснень.
Згідно ст.128 ч.4 КАС у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задовольнення позову повністю.
Судом встановлено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення (серії ВК №198147), винесеної 02.09.2010р. інспектором РР ДПС ВДАІ м.Рівне Яремчуком А.А. ОСОБА_9 піддано штрафу в розмірі 450 грн. за скоєння адміністративного порушення по ст.122 ч.2 КУпАП, оскільки ОСОБА_9 02.09.2010р. о 11 год. 51хв. керував автомобілем у м.Рівне на перехресті вул. Київська-Відінська повертаючи праворуч не дав дорогу пішоходам, які проходили проїжджу частину дороги, на яку він повертав.
Аналогічно зміст вчиненого порушення зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення у цій справі. З цього ж протоколу видно, що ОСОБА_9 одразу на місці заперечував допущення ним порушення ПДР і не погоджувався із обставинами, зазначеними в протоколі.
Ст.122 ч.2 КУпАП передбачає відповідальність в тому числі за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть. Відповідно до п.16.2 ПДР на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Поясненнями позивача заперечується допущення ним порушення у виді ненадання дороги пішоходам. Цей доказ не спростований відповідачем і пояснення ОСОБА_9 в суді щодо обставин проїзду перехрестя підтверджуються його поясненнями, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.71 ч.2 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Протокол про адміністративне правопорушення суд не визнає достовірним доказом вчинення порушення позивачем, оскільки останній відразу не погодився із обставинами, що викладені в протоколі, а інспектор ДПС жодних інших доказів вчинення ОСОБА_9 порушення не зібрав. Даний протокол не підтверджується жодним іншим доказом, тому, суд не може покладати сумнівний доказ у основу свого рішення.
Тому, виходячи із наведеного принципу покладення обов'язку доказування на відповідача, слід констатувати, що відповідач не довів суду правомірність винесеної постанови від 02.09.2010р. про накладення штрафу на позивача.
В суді не доведено доказами вчинення ОСОБА_9 порушення по ст.122 ч.2 КУпАП – тобто порушення правил проїзду перехресть.
Отже, слід визнати, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне порушення винесена безпідставно і підлягає скасуванню із закриттям справи через відсутність (недоведеність) складу адміністративного правопорушення відповідно до ст.247 ч.1 п.1, ст.293 ч.1 п.3 КУпАП.