Р І Ш Е Н Н Я                             Справа № 2-1870/10

Ім’ям України  

22 грудня 2010 року                                                                                                 м. Полтава

          Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді                                         Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                   Єременко Ю.П.,  

за участю позивача – ОСОБА_1, представника відповідача Решітника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про зобов’язання змінити умови договору, -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2009 року звернулася до суду із позовною заявою до відповідача – ПАТ «ВТБ Банк», про зобов’язання його змінити у кредитному договорі  № 169-08/1 від 01 серпня 2008 року валюту кредиту - з доларів США на гривню за курсом Національного банку України на момент видачі кредиту (а.с. 3-4).

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 01 серпня 2008 року уклала із відповідачем кредитний договір № 169-08/1, згідно з яким отримала кредит у сумі 53600 доларів США, строком до 31 липня 2028 року, під 14 % річних на придбання житла. Придбана нею квартира оцінена у 325000 гривень, що на день укладання договору, за курсом НБ України, становило 67078 доларів США. Ціна квартири у 325000 гривень визначена і у договорі страхування, при передачі її в іпотеку. На сьогоднішній день ціна квартири, за курсом НБ України стосовно гривні до долара США, становить 428000 гривень. Підвищення курсу долара США дот гривні України майже у два рази, є істотною зміною умов договору, так як на момент укладення договору вона виходила з  того, що зміни співвідношення курсу гривні до долара США не відбудеться, і якби могла передбачити таку зміну, то не укладала б кредитний договір у доларах США, а уклала б його у гривні, або взагалі б не укладала. Підвищення валютного курсу долара США до гривні унеможливлює виконання нею умов договору, призводить до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє її того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Внаслідок того, що причини падіння обмінного курсу не залежать від її волі, так як пов’язані зі змінами на валютному ринку, 23 березня 2009 року вона звернулася до банку із пропозицією змінити валюту договору з доларів США на гривню, однак відповіді від банку не отримала. Вважає, що на підставі норм ст.ст. 651-652 ЦК України, має право на зобов’язання кредитодавця змінити у кредитному договорі  № 169-08/1 від 01 серпня 2008 року валюту кредиту - з доларів США на гривню за курсом Національного банку України на момент видачі кредиту.  

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, прохала позов задовольнити у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснила, що отримати кредит на придбання житла не змогла в іншій валюті, ніж долари США, так як банк відмовився надати такий кредит у гривні. Інші банки у 2008 році також не видавали кредити у гривні і тому вона була змушена брати кредит у доларах США. Доказів того, що ПАТ «ВТБ Банк» відмовив їй у видачі кредиту на придбання житла у гривні та того, що інші банку видавали кредит на придбання житла у доларах США, суду не надала та надати не може. Задовольнити позов прохає ще і з тих підстав, що її доходи на даний час зменшилися, а тому сплачувати кредит вона не може.  

Представник відповідача позов не визнав, прохав відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Пояснив, що банк має банківську ліцензію № 79, дозвіл № 79-1 з додатком на право здійснення банківських операцій, згідно з яким, має право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. З цих підстав ним і видано кредит ОСОБА_1 у іноземній валюті. Згідно з листом Національного банку України від 07 грудня 2009 року за № 13-210/7871-22612 «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті», розісланого банкам у зв’язку із запитами про щодо правомірності укладання кредитів в іноземній валюті, операції з видачі кредитів у іноземній валюті, наявності індивідуальної ліцензії не потребують. Позивач уклала кредитний договір ознайомившись із ним, підписавши та погодившись з його умовами, однією з яких, передбачених у п. 4.1, є те, що валютні ризики, які пов’язані зі зміною курсу долара США до гривні під час виконання зобов’язань за кредитним договором, несе позичальник. Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини клієнта з банками регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. З тих підстав, що чинним законодавством України не передбачено заборони покладати валютні ризики, які пов’язані зі змінами курсу валют під час виконання кредитних договорів на позичальника, умова кредитного договору № 169-08/1 від 01 серпня 2008 року про те, що на позичальника покладається ризик зміни курсу валюти, не може вважатися такою, що порушує права та інтереси ОСОБА_1 Крім того, є рішення Полтавського районного суду Полтавської області, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 169-08/1, укладеним нею 01 серпня 2008 року із ПАТ «ВТБ Банк», шляхом звернення стягнення на іпотечне майно. Таким чином, зазначений кредитний договір не діє, а тому позов задоволенню не підлягає.              

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами у наданих сторонами межах, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 169-08/1, згідно з яким їй надано кредит у сумі 53600 доларів США строком до 31 липня 2028 року, під 14 % річних (а.с. 6-9). Згідно з п. 2.4 цього кредитного договору, позичальник підтвердила те, що вона письмово ознайомлена про особу та місце банку, про його кредитні умови та умови договору застави, про сукупну вартість кредиту та послуг з оформлення договорів застави, страхування, оцінки майна та інші фінансові зобов’язання; підтверджує свою згоді із зазначеними діючими умовами. Відповідно до умов 4.1 цього договору, позичальник зобов’язана повернути банку отриманий не кредит та сплатити відсотки за його користування у валюті кредиту до 31 липня 2028 року у розмірі та у порядку, встановленому п. 8.1 цього договору;  валютні ризики, які пов’язані зі зміною курсу долара США до гривні під час виконання зобов’язань за кредитним договором, несе позичальник. 20 березня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «ВТБ Банк» із письмовою заявою прохаючи зменшити розмір відсотків по кредитному договору та змінити валюту кредиту з доларів США на гривні (а.с. 18). Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2009 року задоволено позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором № 169-08/1 від 01 серпня 2008 року, виписано виконавчі листи (а.с. 29-31).    

Згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках та у порядку, встановленому законом. Відповідно до вимог 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Нормою ч. 1 ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов’язання має бути виражено у грошовій одиниці України, якою є гривня. Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом. Нормою ст. 554 ЦК України, встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, є порушенням зобов’язання. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, що порушив зобов’язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимоги однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором та законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Відповідно до ч. 1  ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений за згодою сторін; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, в виняткових випадках договір може бути змінений за рішенням суду, якщо це не суперечить суспільним інтересам або не потягне для сторін шкоду, яка значено перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом; умовами для зміни договору є, зокрема, те, що у момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане, що зміна обставин обумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, та що із суті договору та звичаїв ділового обороту не випливає те, що ризик зміни обставини несе зацікавлена сторона. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник повинен повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем), у строк та у порядку, встановленому договором. Згідно з вимогами ст. 1054 ЦК України, банк зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ОСОБА_1 добровільно уклала із банком кредитний договір у доларах США на придбання житла, забезпечений договором застави. Згідно з чинним законодавством України, на території держави банки взагалі, і ПАТ «ВТБ Банк» зокрема, на підставі банківської ліцензії та дозволу до неї, мають право на здійснення операцій із розміщення іноземної валюти. Реалізуючі це право, банк і надав кредит ОСОБА_1 у іноземній валюті – доларах США, розмістивши валюту. Суду не надано доказів того, що ПАТ «ВТБ Банк» є особою, яка підвищила обмінний курсу долара США стосовно гривні на всьому валютному ринку, так як зміна такого курсу відбулася в усіх комерційних банках. Також судом не встановлено того факту, що при укладанні ОСОБА_1 кредитного договору, вона виходила з того, що зміна обставин – зміна обмінного курсу гривні стосовно долара США, не настане, та те, що ризик зміни обставини - зміна обмінного курсу гривні стосовно долара США, повинен нести банк, як зацікавлена сторона, а не вона, як зацікавлена сторона та особа, що є підставою для зміни судом умов договору, так як укладаючи кредитний договір погодилася з його умовами про те, що такий ризик несе саме вона. З цих же підстав її позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 524, 526, 530, 533, 554, 610, 624, 625, 651, 1149, 1054 ЦК України,  ст.ст. 3, 15, 30, 60, 75, 76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити у повному обсязі.  

 Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.  

           Суддя                                                                                                         І.Ю. Литвиненко