Справа № 2- 1022/2010 рік  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

  21 грудня 2010 року Білогірський районний суду Автономної Республіки Крим  

у складі:  

головуючого -           судді Лущеко Л.Г.  

при секретарі -         Качкаєвій М.І.  

з участю позивача         ОСОБА_1  

її представника         ОСОБА_2  

представника відповідача       Мартинчик Н.Т.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про захист прав споживача та зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,  

  В С Т А Н О В И В:  

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВАТ “Крименерго” про визнання відсутності права у Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про нарахування ОСОБА_1 заборгованості за електроенергію в сумі чотири тисячі тридцять сім грн 94 коп; визнання необгрунтованим рішення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про нарахування ОСОБА_1 заборгованості за споживану електроенергію в сумі чотири тисячі тридцять сім грн 94 коп.    

Свої вимоги мотивує тим, що   між позивачем і відповідачем укладені договірні відносини  такі, що відповідач узяв на себе зобов”язання постачати на об'єкт споживача електроенергію, а позивач сплачувати вартість споживаної ним електроенергії, у зв'язку з чим, відповідач на ім”я позивача відкрив особистий рахунок № НОМЕР_1.  

Позивачем 12 березня 2010 року були зняті і сплачені свідчення засобу обліку електроенергії по різниці свідчень, що мають цифрові значення 26043 поточні і 25913 попередні. Після закінчення чергового періоду в квітні 2010 року при знятті свідчень засобу обліку споживачем електроенергії  були зафіксовані такі значення свідчень, які викликали сумнів в правильності роботи засобу обліку, оскільки різниця між попередніми (26043 кВт – зафіксованими і сплаченими в березні 2010 року) і поточними (42038 кВт) складала 15995 кВт.  

По усному зверненню в адресу енергопостачальника 09 квітня 2010 року засіб обліку був знятий і направлений на експертизу, про що був складений акт – повідомлення, при цьому представники енергопостачальника були повідомлені про те, що систематично впродовж тривалого часу і переважно в нічний час в електромережі спостерігалося перевищення номінальної напруги, що вплинуло на роботу засобу обліку через його принципові і конструктивні особливості.  

За наслідками проведеної 17 червня 2010 року експертизи засобу обліку  електроенергії,  було встановлено, що деталі конструкції рахункового механізму мають дефекти (п. розділ «результати внутрішнього огляду» акт від 17 червня 2010 року за № 5590), при цьому будь-якого стороннього втручання в розрахункову схему електролічильника не встановлено та згідно висновку по результату проведеної експертизи, комісією було прийняте рішення про напрям дослідженого засобу обліку в ремонт. Тобто, електролічильник не придатний для застосування за призначенням, то його свідчення не можуть бути  використані при комерційному розрахунку.  

10 серпня 2010 року відповідачем було прийняте рішення про нарахування заборгованості  за спожиту електроенергію згідно свідченням засобу обліку електроенергії визнаного непридатним для застосування в сумі 4037,94 грн.  

Вказане рішення було оскаржене і по результату розгляду скарги залишене без змін, при цьому споживач електроенергії попереджений про майбутнє відключення об'єкту від електромережі  у разі неоплати нарахованої заборгованості.  

Визначаючи умови, при яких права споживача визнаються порушеними положеннями ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для мети застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.  

Таким чином, дії відповідача виражені  в нав'язуванні  таких умов отримання електроенергії, які ставлять позивача в нерівне положення в порівнянні з іншими  споживачами, носять протиправний характер.  

    Представник  ВАТ „Крименерго” звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживану електроенергію в сумі 4276,18 грн, також держмита та судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Свої вимоги мотивує тим, що споживачем ОСОБА_1 відкритий особистий рахунок № НОМЕР_1 у ВАТ «Крименерго» Білогірській РЕМ на постачання їй електричній енергії за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого споживач зобов'язана щомісячно і своєчасно проводити розрахунки за користування електроенергією. Відкриття особистого рахунку є підставою для виникнення договірних відносин.  

Згідно п.п. 42, 48 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року, споживач зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію і здійснювати інші платежі згідно умов договору і вищезгаданих Правил і несе відповідальність за невчасне внесення платежів за спожиту електроенергію.  

Проте, терміни оплати відповідачем порушувався, що привело до заборгованості за станом на 08 листопада 2010 року у розмірі 4276,18 грн.  

У добровільному порядку відповідач ухиляється сплачувати заборгованість за спожиту електроенергію ВАТ «Крименерго».  

  В судовому засіданні позивач та її представник на позові наполягали, зустрічний позов не визнали.  

Представник відповідача позов не визнала у повному обсязі, наполягала на задоволенні зустрічного позову.  

  Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 з наступних підстав.                

Судом встановлено, що   між ОСОБА_1 і ВАТ “Крименерго” укладені договірні відносини такі, що відповідач узяв на себе зобов”язання постачати на об'єкт споживача електроенергію, а позивач сплачувати вартість споживаної нею електроенергії, у зв'язку з чим, відповідач на ім”я позивача відкрив особистий рахунок № НОМЕР_1   (а.с. 34), що не суперечить ст. 714 ЦК України.  

Позивачем 12 березня 2010 року були зняті свідчення засобу обліку електроенергії і сплачені по різниці свідчень, що мають цифрові значення 26043 поточні і 25913 попередні, що підтверджується копією квитанції (а.с. 7). Після закінчення чергового періоду в квітні 2010 року при знятті свідчень засобу обліку споживачем електроенергії були зафіксовані такі значення свідчень, які викликали сумнів в правильності роботи засобу обліку, оскільки різниця між попередніми (26043 кВт – зафіксованими і сплаченими в березні 2010 року) і поточними (42038 кВт) складала 15995 кВт.  

09 квітня 2010 року засіб обліку був знятий і направлений на експертизу, що підтверджується копією акта – повідомлення про надіслання на експертизу лічильника електроенергії від 09.04.2010 року (а.с. 8). Крім того, знятий електролічильник був направлений на проведення експертизи, яка була проведена у відсутність позивача ОСОБА_1, що є порушенням п.15 ПКЕЕ з боку відповідача.  

Згідно     копії     акту за № 5590 від 17 червня 2010 року було встановлено, що деталі конструкції  рахункового механізму мають дефекти (п. розділ «результати внутрішнього огляду») і згідно висновку по результату проведеної експертизи комісією було прийняте рішення про напрям дослідженого засобу обліку в ремонт     (а.с.     9).    

10 серпня 2010 року відповідачем було прийняте рішення про нарахування заборгованості за спожиту електроенергію згідно свідченням засобу обліку електроенергії визнаного непридатним для застосування в сумі 4037,94 грн, що підтверджується копією квитанції (а.с. 10).  

Позивачем рішення відповідача було оскаржене і по результату розгляду скарги залишене без змін, при цьому споживач електроенергії попереджений про майбутнє відключення об'єкту від електромережі у разі неоплати  нарахованої заборгованості, що підтверджується копією листа ВАТ “Крименерго” за № 19/906 від 18.08.2010 року (а.с. 6).    

Дані обставини свідчать про порушення вимог Правил користування електричною  енергією, що на думку суду, позбавляє представника ВАТ „Крименерго”, посилатися та використовувати особистий рахунк № НОМЕР_1, лист ВАТ “Крименерго” за № 19/906 від 18.08.2010 року, як на докази заборгованості за споживану електроенергію.              У відповідності до ч.1, 4 ст. 60 ЦПК України, - кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Враховуючі викладене, а також те, що представником ВАТ „Крименерго” не було надано жодного належного доказу в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, суд вважає позов ОСОБА_1 цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 10, 60, 81, 88, 212-215, 294 ЦПК України, ст.21, 22 ЗУ „Про захист прав споживача”,  ст.714 ЦК України, суд  

ВИРІШИВ:  

  позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про захист прав споживача     задовольнити.  

Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.  

Визнати відсутність права у Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про нарахування ОСОБА_1 заборгованості за електроенергію в сумі чотири тисячі тридцять сім грн 94 коп.  

Визнати необгрунтованим рішення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про нарахування ОСОБА_1 заборгованості за споживану електроенергію в сумі чотири тисячі тридцять сім грн 94 коп.  

Відмовити Відкритому акціонерному товариству «Крименерго» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.  

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Білогірський районний суд АР Крим.  

      Головуючий