справа №2-1008/10  

  ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ  

Іменем України  

  м. Арциз                                                                                                              07 грудня 2010 року  

  Арцизький районний суд Одеської області у складі:  

головуючого судді Гусєвої Н.Д.,  

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -  

встановив:  

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 24 червня 2010 року о 09 годині 40 хвилин відповідач у справі ОСОБА_2 в м. Арциз на площі Шевченка, керуючи автомобілем «ГАЗ-24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух заднім ходом, не впевнився в безпечності такого маневру, в наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Camri», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 10 серпня 2010 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. На ремонт свого автомобіля позивачем було витрачено 12 000 гривень, які він просить стягнути з відповідача на його користь. Крім того, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача суму завданої йому моральної шкоди, яка виразилася в затяжному нервовому зриві, в перенесенні великого стресу у зв’язку з чим він був змушений звертатися за медичною допомогою, душевних переживаннях, пов’язаних з протиправними діями відповідача, в розмірі 7 000 гривен.  

У судове засідання позивач не з’явився, але подав до суду заяву, в якій просив суд про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Також позивач в заяві зазначив, що в разі неприбуття в судове засідання відповідача, згоден на прийняття заочного рішення у справі.  

Відповідач та його представник в судове засідання також не з’явилися, про дату час та місце наступного судового засідання у справі двічі повідомлялися належним чином під розписку безпосередньо в суді, що відповідає вимогам ч.5 ст.74 ЦПК України, про що свідчать відповідні розписки, долучені до матеріалів справи, однак до суду не з’явилися, клопотання про розгляд справи у їх відсутності не подавали.  

У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, судом, у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.  

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.  

Дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, надані сторонами, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.  

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані з обов’язком власника джерела підвищеної безпеки відшкодувати завдану потерпілому шкоду, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.  

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.  

Так, 10 серпня 2010 року ОСОБА_2 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за те, що він 24 червня 2010 року о 09 годині 40 хвилин в м. Арциз на площі Шевченка, керуючи автомобілем «ГАЗ-24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух заднім ходом, не впевнився в безпечності такого маневру, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Camri», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, про свідчить постанова Арцизького районного суду Одеської області (а.с.4). Автомобіль «Toyota Camri», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є власністю позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8).  

З досліджених в судовому засіданні матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_2 №3-848/10, зокрема з протоколу огляду транспорту, вбачається, що після ДТП, скоєного ОСОБА_2, транспортний засіб, який належить ОСОБА_1, був оглянутий інспектором ДПС Арцизького ВДАІ та встановлені механічні пошкодження автомобіля у вигляді деформації переднього бамперу, тріщини на правій стороні бампера, деформація переднього правого крила та розбита передня права фара (а.с.9). Такі ж факти вбачаються з довідки, виданою інспектором Арцизького ВДАІ (а.с.11). ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ГАЗ-24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі довіреності від 28 квітня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Арцизького районного нотаріального округу Одеської області (а.с.14)  

Позивачем на ремонт належного йому автомобіля по відновлюванню завданих транспортному засобу пошкоджень, було витрачено 12 001,02 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 02 липня 2010 року, складеного ФОП ОСОБА_3 (а.с.7, 13, 14).  

Як видно з медичної картки позивача, після події, що сталася 24 червня 2010 року, тобто ДТП з вини відповідача, від звертався до лікарні зі скаргами в області серця, йому було призначено проходження кардіограми, поставлено діагноз стенокардія та призначено відповідне лікування (а.с.9-12).  

Згідно квитанції від 26 жовтня 2010 року, виданою відділенням ПАТ АБ «Укргазбанк» №206/1, поданою представником відповідача через канцелярію суду, долученою судом до матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 отримано страхове відшкодування в розмірі 9 006,07 грн.  

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.  

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).  

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  

У судовому засіданні встановлено, що постановою Арцизького районного суду Одеської області ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те що він 24 червня 2010 року о 09 годині 40 хвилин в м.Арциз на площі Шевченка, керуючи автомобілем «ГАЗ-24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух заднім ходом, не впевнився в безпечності такого маневру, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Camri», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, порушивши вимоги 10.9 ПАравил дорожнього руху України. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_2 керував транспортним засобом «ГАЗ-24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, тобто здійснював експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, на підставі довіреності від 28 квітня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Арцизького районного нотаріального округу Одеської області. Згідно акту виконаних робіт та квитанції, наданих позивачем, у зв’язку із наслідками ДТП, ним витрачено на ремонт належного йому автомобіля для ліквідації наслідків ДТП, скоєного ОСОБА_2, 12 001,02 грн. Та позивачем отримано страхового відшкодування від страхової компанії 9 006,07.  

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача завданої йому матеріальної шкоди в розмірі 12 000 грн., тобто в розмірі, меншому ніж встановлено актом виконаних робіт від 02 липня 2010 року, принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також, що позивачу частково відшкодовано завдану йому матеріальну шкоду страховою компанією в розмірі 9 006,07 грн., з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню сума матеріального збитку на користь позивача ОСОБА_1 в розмірі 2 993,93 грн.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. В силу ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань ...., а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.  

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 3, 5, 9 постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.  

В судовому засіданні встановлена вина відповідача, який здійснював експлуатацію джерела підвищеної безпеки за законних підставах, у завданні шкоди позивачу, у зв’язку з чим йому було спричинено душевні страждання, які зазнав позивач у зв’язку з пошкодженням його майна, він переніс психологічний стрес. Таким чином, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер, час та обсяг страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з врахуванням вимог розумності і справедливості, підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000.00 грн.  

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які сплачено позивачем за подання позову до суду, що підтверджується долученими до справи квитанціями про їх оплату (а.с.1, 2), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір в розмірі 59,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,86 грн.  

На підставі вищезазначеного, суд, оцінивши в сукупності всі добуті в судовому засіданні докази, вважає необхідним задовольнити позов частково.  

На підставі ст.ст.16, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 57-60, 64, 88, 158, 208, 209, 212-215, 224-226, 228, 233 ЦПК України, суд, -  

вирішив:  

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 2 993 (дві тисячі дев’яносто три) гривні 93 копійки та моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пропорційно від задоволених позовних вимог: судовий збір в розмірі 59 (п’ятдесят дев’ять) гривень 94 копійки та витрати на оплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень 86 копійок.  

В задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 завданої матеріальної та моральної шкоди в розмірі зазначеному позивачем – відмовити.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.  

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.  

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.    

  Суддя  

Арцизького районного суду           Гусєва Н.Д.