СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 листопада 2007 року | Справа № 2-23/2197-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
представник позивача - Якубов Рустам Абдумуталлібович, довіреність № 1285 від 16.07.2007 - Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК";
представник позивача - Родигіна Тетяна Григорівна, довіреність № 2266 від 21.11.2007 - Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК";
представник відповідача - Євсікова Олена Віталіївна, довіреність № 16596/10/10-0 від 19.11.2007 - Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим;
представник відповідача - Лашкова Валентина Олексіївна, довіреність № 7875/10/10-0 від 04.06.2007 - Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим;
прокурор - Шаблін Євген Ігорович, посвідчення № 490 від 21.03.2007 - прокурор Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко Г.М.) від 25 вересня 2007 року у справі № 2-23/2197-2007А
за позовом Керченського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" (вул. Кокоріна, 59, Керч, 98302)
до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, Керч, 98300)
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95000)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Керченське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2006: №00003923-4/2 на суму штрафних санкцій в розмірі 52403,00грн. та №00003823-4/2 на суму штрафних санкцій в розмірі 673101,00грн.
26.02.2007 позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2006:
- №00003923-4/2, яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 129670,00грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 52403,00грн.;
- №'00003823-4/2. яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 1346202,00грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 673101,00грн. (а.с. 33).
Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях па позов, вказує, що не підлягає включенню платником податку на додану вартість до Розрахунку суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість по податковим векселям, які погашені не грошовими коштами, (а.с. 38).
28.02.2007 надійшло повідомлення від прокуратури Автономної Республіки Крим про вступ в процес представника прокуратури Автономної Республіки Крим в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України. (а.с. 31).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2007 року у справі № 2-23/2197-2007А (суддя Іщенко Г.М.) позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим № 00003923-4/2 від 18 грудня 2006 року, яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 129670,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 52403,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим № 00003823-4/2 від 18 грудня 2006 року, яким зменшена сума бюджетного відшкодування на 1346202,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 673101,00 грн.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Керчі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції.
Заявник апеляційної скарги вважає, що постанову господарського суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та при неповно встановлених обставинах справи.
Розглянувши матеріали справи в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
Відповідачем проведені виїзні позапланові документальні перевірки правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Керченським учбово-виробничим підприємством Українським товариством сліпих "КРИМ-ПАК" за січень 2006 року (по операціям, здійсненим у грудні 2005 року) та за лютий 2006 року (по операціям, здійсненим у січні 2006 року), за результатами яких складені акти: №453/23-4/03967808 від 17.03.2006 та №696/23-4/03967808 від 21.04.2006. (а.с.12,17).
На підставі вказаних актів перевірок інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення №00003823-4/0 та №00003923-4/0.
За результатами апеляційного оскарження відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №00003923-4/2 від 18.12.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 129670,00грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 52403,00грн.; та №00003823-4/2 від 18.12.2006, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1346202,00грн. та нараховано штрафних санкцій в розмірі 673101,00грн., які оспорюються позивачем.
Перевіркою від 17.03.2006 обґрунтованості визначення суми податку на додану вартість, заявленої підприємством до відшкодування з бюджету за січень 2006 року встановлене порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що привело до завищення суми податкового кредиту за грудень 2005 року та завищення заявленої до відшкодування з бюджету України суми податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2006 року на суму 1578,33грн.
Крім того, відповідач вважає, що Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації за січень 2006 року) складено із порушенням чинного податкового законодавства, внаслідок чого сума дозволенного податкового кредиту, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок згідно абзацу а) підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в перевіряємому періоді складає 180378,00грн.
Перевіркою від 21.04.2006 обґрунтованості визначення суми податку на додану вартість, заявленої підприємством до відшкодування з бюджету за лютий 2006 року встановлено, що Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації за лютий 2006 року) складено із порушенням, внаслідок чого, сума дозволенного податкового кредиту, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок згідно абзацу а) підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в перевіряємому періоді складає 64160,00грн.
Податковий орган прийшов до висновку, що позивачем до складу суми податку, фактично сплаченої ним у грудні 2005 року та січні 2006 року постачальникам таких товарів, включена сума податкових векселів, які погашені в грудні 2005 року та січні 2006 року шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, затвердженого податковим органом. Проте, векселі, що не сплачені грошовими коштами неможливо включити до розрахунку сум бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок платника податків на суму 1346202,00грн. за податковою декларацією за січень 2006 року та на 129670,00грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2006 року, отже, «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»(додаток №3 до податкових декларацій за січень, лютий 2006 року) складено з порушенням діючого податкового законодавства.
Однак, Державною податковою інспекцією в місті Керчі Автономної Республіки Крим не враховано, що абзац а) підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не потребує при імпорті товару сплати податку на додану вартість тільки грошовими коштами, отже, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень необґрунтовано на законодавстві.
Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим не прийняла до уваги, що згідно пункту 1.7 статті. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, яка визначена згідно даному Закону.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8(1) цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбання (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Державною податковою інспекцією в місті Керчі не враховано, що сума бюджетного відшкодування прямо залежить від вірності визначення суми податкового зобов'язання та податкового кредиту.
Наявність суми бюджетного відшкодування фактично не виплаченої підприємству, надавало можливість при ввозі імпортного товару оформлювати сплату податку на додану вартість шляхом пред'явлення митним органам податкового векселя. В подальшому податковий вексель погашався достроково за рахунок сум, пред'явлених до бюджетного відшкодування, але не відшкодованих на день видачі векселя. Потім погашені таким чином податкові векселя позивач відносив відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»на податковий кредит і відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мав право на бюджетне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, прості векселя: №613240980179, №613240980199, №613240980200, №613240980201, №613240980202, №613240980196, №613240980197, №613240980198, №613240980193, №613240980194, №613240980192, №613240980257, №613240980258, які видані за період з 08.11.2005 по 23.11.2005 на суму 2004011,00грн. позивачем для відстрочки сплати податку на додану вартість за строком погашення з 07.12.2005 по 22.12.2005 були відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2005 року, яка надана до Державної податкової інспекції 07.12.2005. Потім погашені вказані векселя були відображені у податковому кредиті в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року на суму 2004011,00грн., що повністю відповідає вимогам пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість». По податковій декларації за грудень 2005 року від'ємне значення склало 1528158,00грн. В податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року сума в розмірі 1528158,00грн. була заявлена до відшкодування.
Як свідчать матеріали справи, прості векселя: №613240980261, №613240980262, №613240980264, №613240980259, №613240980265, №613240980260, №613240980266, №613240980267, №613240980268, №613240980269, №613240980270, №613240980272, №613240980273, №613240980274, №613240980271, №613240980275, №613240980276, №613240980277, №613240980279, які видані за період з 08.12.2005 по 30.12.2005 на суму 659681,32грн. позивачем для відстрочки сплати податку на додану вартість за строком погашення з 06.01.2006 по 28.01.2006 були відображені в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року, яка надана до Державної податкової інспекції в місті Керчі 10.01.2006. Потім погашені вказані податкові векселя були відображені відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» у податковому кредиті в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року на суму 659681,00грн. Згідно податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року від'ємне значення склало 193830,00грн.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що погашення податкових векселів Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" здійснювало не грошовими коштами, а шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування, яке підтверджено податковим органом, діючим в рамках Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, враховуючи вимоги пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.4. пункту 7.7 статті 7, пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
При винесенні спірних податкових повідомлень-рішень, які вручені позивачу 18.12.2006 Державною податковою інспекцією в місті Керчі не прийнято до уваги, що зменшення суми бюджетного відшкодування не зв'язано з оформленням податкової накладної і не є підставою для видачі податкового повідомлення-рішення, передбаченого пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки даний пункт вимагає спочатку нарахування податкових зобов'язань за порушення конкретної норми податкового законодавства, а потім нарахування штрафних санкцій при їх наявності. Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданим податковим деклараціям за січень та лютий 2006 року нарахувань податкових зобов'язань не було, тому нараховуючи штрафні санкції відповідач порушив норми пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки Результати документальної невиїзної перевірки оформлюються в порядку, встановленому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми папкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (у редакції наказу від 15.06.2005 №213 який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 №702/10982).
Відповідно до зазначеного Порядку, по закінченню перевірки складається акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку.
Зазначений акт складається у двох примірниках, один з яких під підпис надається платнику податку на додану вартість і є підставою для відображення ним у власному податковому обліку, зробленим податковим органом коригувань.
Акт перевірки достовірно підтверджує наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи, акт перевірки від 21.04.2006 №696/23-4/03967808 висновки якого покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення №00003923-4/2 від 18.12.2006, якими позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування на 129670,00грн. та застосовані штрафні санкції і сумі 52403,00грн., не підписаний посадовою особою суб'єкта господарювання - керівником Керченського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" (а.с. 21).
Більш того, в порушення вимог Порядку направлення органами державної податкової службі податкових повідомлень-рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №567/5758 (з змінами та доповненнями) відповідачем у спірних податкових повідомленнях-рішеннях не вказане повне найменування позивача - Керченське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК".
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів про правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування на 129670,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 52403,00грн. та на 1346202,00грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 673101,00грн.
Частиною 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідь Державної податкової адміністрації України від 07.08.2006 №14884/7116.1517-1 на лист відповідача стосовно дій податкових органів у разі включення платником податку на додану вартість у Розрахунок суми бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість по податковим векселям, які погашені не коштами, не розцінюються судом відповідно до вимог підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»як податкове роз'яснення, яке обов'язкове для застосування.
Судова колегія приходить до висновку, що зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування на 129670,00грн. та на 1346202,00грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 52403,00грн. та в розмірі 673101,00грн. згідно спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірними і висновки актів перевірок згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
У зв'язку з цим судова колегія приходить до висновку, що акти перевірки №453/23-4/03967808 від 17.03.2006 та №696/23-4/03967808 від 21.04.2006, як докази у справі, одержані з порушенням закону.
Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України судовою колегією не приймаються акти перевірок №453/23-4/03967808 віх 17.03.2006 та №696/23-4/03967808 від 21.04.2006, як докази встановлення факту порушення позивачем вимог абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплена доказів правопорушення, тому повинен містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватися первинними документами. Інші докази, окрім актів перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.
Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів Україні інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірних податкових повідомлень рішень, якими зменшені суми бюджетного відшкодування відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у актах перевірок, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
При таких умовах, факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування на 129670,00грн. та на 1346202,00грн. згідно спірним податковим повідомленням-рішенням неправомірно.
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень від 18.12.2006 №00003923-4/2 та №00003823-4/2, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
На підставі висловлених обставин судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги Керченського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих "КРИМ-ПАК" є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Отже, апеляційна інстанція вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм законодавства та при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не існує.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2007 року у справі № 2-23/2197-2007А залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут