Справа №2-376\2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року. м. Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Бонецького Л.Й. при секретарі Гавриляк О.Б., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Старий Самбір цивільну справу позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, тертя особа: Старосамбірська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою для обслуговування власного приміщення, а саме: Зобов`язати ОСОБА_3 жителя АДРЕСА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою знести огорожу, що розміщена на відстані 2,45 м. від стіни власного приміщення ОСОБА_2, що знаходиться на першому поверсі будинку побуту по АДРЕСА_2, а також зобов`язати ОСОБА_3 на відстані 3,5 м. від зовнішньої стіни будівлі не розміщувати огорожу та рядову посадку дерев. Та стягнути в користь ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_3 моральну ( немайнову) шкоду в сумі – 6,814.99 грн.,
В С Т А Н О В И В:
В Старосамбірський районний суд звернулась з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, тертя особа: Старосамбірська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою для обслуговування власного приміщення. Де просила суд зобов`язати ОСОБА_3 жительку АДРЕСА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою знести огорожу, що розміщена на відстані 2,45 м. від стіни власного приміщення ОСОБА_2, що знаходиться на першому поверсі будинку побуту по АДРЕСА_2, а також зобов`язати ОСОБА_3 на відстані 3,5 м. від зовнішньої стіни будівлі не розміщувати огорожу та рядову посадку дерев. В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги і просила суд стягнути в її користь ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_3 моральну ( немайнову) шкоду в сумі – 6,814.99 грн.
В суді позов підтримала повністю та пояснила, що вона є власницею частини нежитлового приміщення площею 32,1 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі будівлі будинку побуту, що підтверджено витягом від 29.07.2008 року виданим КП « Старосамбірське БТІ та ЕО», дане нежитлове приміщення внесено в реєстр права власності на нерухоме майно за №6367349.
Рішенням виконкому Старосамбірської міської ради від 21.08.2008 року № 276 частині будівлі присвоєно окремий пор`ядкой номер нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 , та надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження на реконструкцію нежитлового приміщення по АДРЕСА_2. Спеціалізованою організацією розроблено проект реконструкції вищезгаданого нежитлового приміщення під швейну майс-терню, який погоджено з відповідними службами. Для проходу та заїзду до згаданого приміщення виділено земельну ділянку площею 24 кв. м. на умовах земельного сервітуту на підставі рішення сесії Старосамбірської міської ради від 23.12.2009 року № 2021 та договору на право тимчасового користування землею, в т.ч. на умовах сервітуту. Згідно пункту 7.27 ДБН 360-92** затвер-дженого наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44 ширина під-'їзду до приміщення повинна становити 3,0 м. - 3,5 м. Суміжний користувач ОСОБА_3 всупереч вимог ст.23 Закону України «Про планування і забудову території» від 20.04.2000р. № 1699-111 без відповідного дозволу інспекції Держаргбудконтролю, без погодження з іншими користувачами земельних ділянок, будинків і споруд встановила металеву огорожу і пос-тавила ворота з навісним замком на земельній ділянці призначеній для проходу та заїзду до позивача приміщення (на відстані 2.45 м від стіни будівлі) .
Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не пору-шувати прав власників суміжних земельних ділянок, однак відповідач тим самим грубо порушує позивача права. Вона зверталася в усній та письмовій формі до ОСОБА_3 з проханням зняти огорожу, та створити їй віль-ний доступ до власного приміщення. Крім цього вона зверталася до Старо-самбірської міської ради з проханням зобов'язати ОСОБА_3 знести огорожу. У відповідь на її письмове звернення від 02.10.2009 року проведено комісійне обстеження та зобов'язано ОСОБА_3 дотримуватися норм договору на право тимчасового користування землею. А саме пунктом 3.2. даного договору зобов`язує її дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування. ОСОБА_3 на усі звернення та зауваження не реагує та продовжує вчиняти дії, які уне-можливлюють доступ до позивача власного приміщення. Через це вона не може закінчити ремонт та займатись підприємницькою діяльністю.
Крім цього, як пояснила позивачка вона понесла з приводу не правомірних дій відповідачки моральні страждання, які оцінила на суму – 6,814.99 грн.
Виступила в суді відповідачка ОСОБА_3, яка позов не визнала та суду пояснила, що згідно Рішення Старосамбірської Міської Ради від 23.12.2009 р. № 2021 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку на умовах сервітуту площею 24 кв.м, яка знаходиться між будинком побуту по АДРЕСА_2 і житловим будинком АДРЕСА_1 у Старому Самборі, який належить відповідачеві. Дана площа виділена позивачці для доступу до нежитлового приміщення, призначеного на одне робоче місце. Ця площа дійсно відповідає фактичній площі, яка на даний час уже обладнана тротуарною плиткою, яку поклала позивачка.
Згідно земельного законодавства та користування суміжною земельною ділянкою було прийняте Рішення Старосамбірської Міської Ради від 15.12.2005 р. про встановлення земельного сервітуту на впорядкування нею ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.0101 га, яка знаходиться між будинком побуту по АДРЕСА_2 і її житловим будинком АДРЕСА_1 терміном на п'ять років. Щодо передачі цієї земельної ділянки у її користування, допоміг той факт, що ця територія фактично належала до землеволодіння сім'ї ветерана Великої Вітчизняної війни та Інваліда І групи ОСОБА_6 Пізніше у зв'язку з будівництвом будинку побуту у 1967 р. для зручності і безпеки виконання будівельних робіт при зведенні будинку побуту тимчасово використовувалась будівельниками ця земельна ділянка. Згідно Рішення Виконкому Старосамбірської Міської Ради від 19.11.2009 р. № 346 їй ОСОБА_3 було надано дозвіл на встановлення тимчасової огорожі на земельній ділянці між будинком побуту по АДРЕСА_2 і житловим будинком АДРЕСА_1 на умовах сервітуту. Щодо заїзду, на який претендує позивачка, відповідач пояснила той факт, що будинок побуту будувався згідно архітектурного плану по якому проектувався вхід тільки з центральної вулиці (тобто АДРЕСА_2). Тому ніякого входу з дворової сторони будинку не передбачалося, а тому для обслуги даного будинку було встановлено підмостку шириною 1 метр, призначену тільки для обходу будинку навкруг і ні в якому разі не для заїзду. Оскільки будинок побуту будувався таким чином, то заїзд до нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 не може мати ширину З метри, як вимагає позивачка тому, що це суперечить технічним вимогам ДБН: якщо є проїзд шириною З метри, то він має бути на відстані 5 метрів від житлового будинку, що є цілком неможливим на даній земельній ділянці, оскільки між будинком побуту по АДРЕСА_2 і житловим будинком № 100 по АДРЕСА_2 і житловим будинком АДРЕСА_1 територія набагато менша. Заїзд з центральної дороги до нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 є, а він не мусить мати ширину 3 метри, аж під самі двері вищеназваного приміщення, тим більше, як вказано в позовній заяві, це приміщення відве-дене під швейну майстерню лише на одне робоче місце.
Як пояснила відповідач, що наступним аргументом, який заперечує можливість встановлення проїзду на земельній ділянці, про який домагається позивачка, є той факт, що на земельній ділянці, яка надана їй ОСОБА_3 в користування знаходиться септик центральної каналізації і до якого мусить бути доступ для проведення робіт по очищенню нечистот, а проїзд по ньому призведе до знищення центральної каналізації. Тим більше, що нежит-лове приміщення по АДРЕСА_2 пр.2 призначене під торгівельну точку під назвою «Кузня» для кованих речей, перевезення яких до даного приміщення спричинило би до знищення дороги і септика. Ремонтні роботи, які проводила ОСОБА_2 у нежитловому приміщенні, власницею якого себе називає, привели до засмічення септика центральної каналізації на земельній ділянці, яку відповідачка орендує. Оскільки робочі виливали у каналізаційний колодязь ремонтні відходи, вони заблокували каналізаційну трубу, яка іде від колодязя по приватній території ОСОБА_3 Була проведена чистка колодязя працівниками Водоканалізаційного господарства і знайдено при-чину засмічення центральної каналізації - колодязь засмічено через ремонтні відходи із нежитлового приміщення АДРЕСА_2. Крім цього відповідачка пояснила, що земельна ділянка, яка надана їй у користування на умовах сервітуту, завжди була захаращена і засмічена відходами з вироб-ництва швейної та шевської майстерень, з будинку побуту, сміттям із перукарні та фотосалону, які постійно забруднювали приватну ділянку навколо житлового будинку АДРЕСА_1. Встановлений дерев'яний контейнер під стіною будинку побуту, в який висипали сміття з перукарні, швейної та шевської майстерень, не раз горів. Саме через такі пожежі загорівся гараж на її приватній території. На численні її прохання і скарги прибрати цю територію отримувала негативні відповіді, тому не залишалося іншого виходу їй, як взяти в оренду дану земельну ділянку, щоб навести на ній порядок і дотримуватись санітарно-гігієнічних та екологічно-естетичних норм, що має своє підтвердження у акті обстеження від 02.10.2009 р., яке провела комісія працівників Старосамбірської Міської Ради. Відповідачка має проблеми із здоров'ям. Щороку лікується стаціонарно і приймає щоденно ліки, являється Інвалідом II групи, проживає одна у житловому будинку АДРЕСА_1 і потребує певної безпеки і захисту. Тому отримала дозвіл на встановлення огорожі орендованої нею земельної ділянки, яку утримує у належному стані. Стверджуючи про свою власність на нежитлове примі-щення по АДРЕСА_2, позивачка не представила ніякого доку-менту, який би підтверджував її право власності на вищеназвану нерухомість, окрім того замічено розбіжності у номері нежитлового приміщення, влас-ницею якого називає себе ОСОБА_2. У позовній заяві вказаний адрес нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, а в Технічній документації - АДРЕСА_2.
Вона ОСОБА_3 не завдала позивачці ніякої моральної шкоди. Сама ж позивачка прийшовши поближче до її будинковолодіння має намір захопити територію земельної ділянки, яку вона використовує. Просила суд в позові – відмовити.
Виступила представник третьої особи Старосамбірської міської ради начальник відділу земельних ресурсів міської ради Тисовська О.С.. яка суду пояснила. Що з позовом позивача ОСОБА_2 не згідна тому, що згідно Рішення Старосамбірської міської ради від 23.12.2009 року № 2021 та договору на право тимчасового користування землею, в т.ч. на умовах сервітуту (а.с.15,16), позивачці ОСОБА_2 встановлено земельний сервітут на земельну ділянку, площею 24 м.2, яка знаходиться між будинком побуту по АДРЕСА_2 та житловим будинком АДРЕСА_1. Встановлений сервітут ОСОБА_2 для проходу і проїзду до її приміщення швейної майстерні.
При обстеженні за клопотанням суду узгоджувальною комісією Старосамбірської міської ради встановлено, що земельна ділянка, якою користується ОСОБА_2 в повній мірі використовується нею. І те, що між торцем будинку побуту та сусіднім житловим будинком ОСОБА_8 є у ОСОБА_2 існуючий заїзд ширина якого становить в найвужчому місці – 4,40 метра при нормативних параметрах 3,0-3,5 метра відповідно до таблиці 7,1 ДБН 360-92. тобто заїзд у ОСОБА_2 є.
Крім цього комісія встановила, що і ширина пішохідного заходу до власного нежитлового приміщення у ОСОБА_2 становить 2,15-2,30 метра, при нормі 1,5метра, згідно таблиці 7,1 ДБН 360-92. Тобто і прохід до приміщення є в наявності у неї.
Значить відповідачкою ОСОБА_3 не порушені права позивачки ОСОБА_2.
ОСОБА_3 Рішенням Старосамбірської Міської Ради від 15.12.2005 р. встановлено земельний сервітут на впорядкування нею ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.0101 га, яка знаходиться між будинком побуту по АДРЕСА_2 і її житловим будинком АДРЕСА_1 терміном на п'ять років для проїзду автотранспорту згідно з пла-ном встановлених меж. І укладено Договір від 15.12.2005 року з нею. (а.с.31,32). Як пояснила представник міської ради, що даним рішенням встановлено ОСОБА_3 сервітут і укладено договір зовсім на іншу земельну ділянку, яка не має ніякого відношення до земельної ділянки позивачки ОСОБА_2. На земельній ділянці орендованій ОСОБА_3 знаходиться септик. Тому і було встановлено їй сервітут, щоб вона надавала можливість підприємцям з будинку «побуту» використовувати даний септик, чого ОСОБА_3 і дотримується.
Просила суд представник міської ради в позові ОСОБА_2 – відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, покази представника Старосамбірської міської ради, оглянувши матеріали зібрані по справі суд вважає, що в позові позивачеві ОСОБА_2 слід відмовити за безпідставністю її позов-них вимог.
Як встановлено в суді згідно Рішення Старосамбірської міської ради від 23.12.2009 року № 2021 та договору на право тимчасового користування землею, в т.ч. на умовах сервітуту (а.с.15,16), позивачці ОСОБА_2 встановлено земельний сервітут на земельну ділянку, площею 24 м.2, яка знаходиться між будинком побуту по АДРЕСА_2 та житловим будинком АДРЕСА_1. Встановлений сервітут ОСОБА_2 для проходу і проїзду до її приміщення швей-ної майстерні.
Дійсно при обстеженні, за клопотанням суду, узгоджувальною комісією Старосамбірської міської ради нею встановлено, що земельна ділянка, якою користується ОСОБА_2 в повній мірі використовується нею. І те, що між торцем будинку побуту та сусіднім житловим будинком ОСОБА_8 є у ОСОБА_2 існуючий заїзд ширина якого становить в найвужчому місці – 4,40 метра при нормативних параметрах 3,0-3,5 метра відповідно до таблиці 7,1 ДБН 360-92. тобто заїзд у ОСОБА_2 є.
Крім цього комісія встановила, що і ширина пішохідного проходу до власного нежитлового приміщення у ОСОБА_2 становить 2,15-2,30 метра, при нормі 1,5метра, згідно таблиці 7,1 ДБН 360-92. Тобто і прохід до приміщення є в наявності у неї. (а.с.71-73);
На Ситуаційній схемі обмірів по цивільній справі ОСОБА_2(а.с.73) видно, що в неї є заїзд до її нежитлового приміщення з АДРЕСА_2 шириною 4,40м. і в повороті направо до її приміщення є прохід шириною – 2,15 і 2,30м. А з АДРЕСА_1 не має заїзду тому, що заважати потік.
Це говорить про те, що відповідачка ОСОБА_3 своїми діями не порушила жодних прав чи свобод позивачки ОСОБА_2.
Тому норму статті 3 ЦПК України, яка говорить, що кожний має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів відпові-дачка ОСОБА_3 не порушувала. І вимоги позивача ОСОБА_2 є надуманими і безпідставними. Тому їй в позові слід відмовити.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в користь позивача ОСОБА_2 суд вважає, що в даних позовних вимогах слід відмовити тому, що ОСОБА_2 діями відповідачки ОСОБА_3 не нанесено моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 3,10,11,88 , 209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. 103,158 ЗК України, суд –
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, тертя особа: Старосамбірська міська рада про усунення перешкод у корис-туванні земельною ділянкою для обслуговування власного приміщення, а саме: Зобов`язати ОСОБА_3 жителя АДРЕСА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою знести огорожу, що розміщена на відстані 2,45 м. від стіни власного приміщення ОСОБА_2, що знаходиться на першому поверсі будинку побуту по АДРЕСА_2, а також зобов`язати ОСОБА_3 на відстані 3,5 м. від зовнішньої стіни будівлі не розміщувати огорожу та рядову посадку дерев. Та стягнути в користь ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_3 моральну (немайнову) шкоду в сумі – 6,814.99 грн. – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд протягом 10(десяти) днів з часу його проголошення.
Суддя .