Справа № 2-672  

за 2010 рік  

Р І Ш Е Н Н Я  

І м е н е м  У к р а ї н и  

  29 грудня 2010 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:  

головуючого – судді                                        Борисенко В.В.  

при секретарі –                                                 Мриц Н.І.,  

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Твіржанської сільської ради Мостиського району за участю третіх осіб – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про визнання права власності,  

  В С Т А Н О В И В:  

  21.12.2010р. позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 06.03.2006р. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належить до суспільної групи «колгоспний двір» і в ньому станом на 15.04.1991р. проживало дев’ять осіб, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - їхні батьки, вони, ОСОБА_9 - їхній брат, а також їхня сестра з сім’єю – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, треті особи у справі. Тобто частка кожного з членів колгоспного двору  в спільній власності складала по 1/9 частині.  

Зазначали, що після смерті матері в 1999р. її 1/9 ідеальну частину в будинковолодінні успадкували четверо осіб – ОСОБА_7, їхній батько, сини ОСОБА_9 та ОСОБА_1, а також дочка ОСОБА_3, тобто по 1/36 будинковолодіння кожен (1/9 : 4). Враховуючи належність усім їм по 1/9 частині будинковолодіння як членам колгоспного двору, після смерті матері – ОСОБА_8, вони стали власниками по 5/36 ідеальних частин будинковолодіння (1/9 + 1/36). Решта мешканців будинковолодіння не були відповідними спадкоємцями.    

Вказували, що їхній померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 батько  - ОСОБА_7, ще за свого життя розпорядився своїм майном, заповівши його в рівних частках двом синам – ОСОБА_9 та ОСОБА_1, позивачу у справі. Оскільки ОСОБА_7 на час смерті належало 5/36 частин будинковолодіння, обоє спадкоємці успадкували по 5/72 частин такого (5/36 : 2) і стали власниками по 15/72 частин будинковолодіння з урахуванням належних їм 5/36 частин (5/36 + 5/72). Договором від 16.07.2003р., посвідченим нотаріально, ОСОБА_10 подарував ОСОБА_1 1/2 частину спірного будинковолодіння, хоча фактично міг розпорядитися лише 15/72 частинами такого. В цій частині договір дарування був визнаний судом недійсним. Таким чином позивач ОСОБА_1 після укладення договору дарування став власником 30/72 частин спірного будинковолодіння з урахуванням належних йому 15/72 частин (15/72+15/72).  

В продовження зазначали, що оскільки ОСОБА_1 користувався частиною будинковолодіння і між ними ніколи не виникало спору про це, вважали, що їхня частина будинковолодіння має належати саме йому і тому до суду з приводу цього не зверталися. Проте висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1802/1803 від 28.09.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділення частки у будинковолодінні в натурі та встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою експертом при поділі будинковолодіння не було виділено окремо частки ОСОБА_2 або хоча б разом їхні дві частки. Частку ОСОБА_2 виділено до частини будинку, яку займають треті особи. Крім того, експерт зазначив, що виділити в натурі кожному ідеальну частку неможливо, тим самим позбавивши ОСОБА_2 права розпоряджатися своєю часткою у майні.      

З огляду на наведені обставини, просили суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачкою ОСОБА_2  право власності на 1/9 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, а за позивачем ОСОБА_1 право власності на 30/72 частин такого.  

Вимоги позивачами та представником ОСОБА_1 підтримано в судовому засіданні.  

Представник відповідача - Твіржанської сільської ради Мостиського району, в судовому засіданні позов визнав та не заперечує проти визнання за позивачами права власності на частки в будинковолодінні, про які вони просять.  

Треті особи у справі – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, проте подали заяву, в якій не заперечують проти визнання за позивачами права власності на частки, про які вони просять.  

Заслухавши пояснення сторін та представника позивача ОСОБА_1, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.130, 174 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні попереднього судового засідання.  

Судом встановлено, що житловий будинок № НОМЕР_1 з господарськими спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 належить до суспільної групи «колгоспний двір». У рішенні апеляційного суду Львівської області від 06.03.2006р. за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 01.12.2005р. зазначено, що підтверджується також іншими матеріалами даної справи, що станом на 15.04.1991р. у даному колгоспному дворі проживали, а отже мали право на частку у майні, 9 осіб, в тому числі і позивачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Частка кожного з членів колгоспного двору в спільній власності складала по 1/9 ідеальній частині кожному.  

Після смерті матері сторін – ОСОБА_8, якій також як члену колгоспного двору належала 1/9 спірного будинковолодіння, спадщину прийняли четверо осіб – чоловік померлої – ОСОБА_7, дочка ОСОБА_3, третя особа у справі, та сини – ОСОБА_9 та ОСОБА_1, позивач у справі. Таким чином після смерті матері позивач ОСОБА_1 та його брат ОСОБА_9 стали власниками по 5/36 частин будинковолодіння (1/9 + (1/9 : 4)). Позивачка ОСОБА_2 на день смерті матері в господарстві не проживала і участі у прийнятті спадщини не приймала.    

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, батько позивачів, склавши за свого життя заповіт, яким усе своє майно заповів в рівних частинах ОСОБА_9 та ОСОБА_1, позивачу у справі. Оскільки спадкодавцю на день смерті належало 5/36 частин будинковолодіння, то останні успадкували відповідно по 5/72 частин будинковолодіння (5/36 : 2) і стали власниками по 15/72 частин такого (5/72 + 5/36).  

Договором від 16.07.2003р., посвідченим нотаріально, ОСОБА_9 подарував ОСОБА_1  1/2 частину будинковолодіння, хоча фактично міг розпорядитися лише 15/72 частинами такого. Тому такий договір частково  визнаний недійсним рішенням апеляційного суду Львівської області від 06.03.2006р.. Після отримання дарунку ОСОБА_1 став власником 30/72 частин спірного будинковолодіння (15/72 + 15/72).      

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивачі у справі, в момент розгляду попередньої справи не заявляли своїх позовних вимог, апеляційний суд Львівської області в своєму рішенні не вдавався до визначення набутих ними часток.  

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Відповідно до п.6 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991р. не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.  

З огляду на наведене та беручи до уваги те, що позивачі у справі були членами колгоспного двору і до 15.04.1991р. не втратили право на частки в його майні, на протязі цього часу їхні частки у майні колгоспного двору не змінювалися, ОСОБА_1 крім того успадкував частину майна матері та батька, а також прийняв у дарунок частку майна у будинковолодінні брата ОСОБА_9 і вказані обставини уже встановлені рішенням апеляційного суду Львівської області від 06.03.2006р., яке набрало законної сили, суд вважає, що за ними слід визнати право власності на наступні частки – 1/9  частина спірного будинковолодіння за ОСОБА_2 та 30/72 частин такого за ОСОБА_1.  

На підставі викладеного, керуючись п.6 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (з наступними змінами),     ст.ст.524-527, 529, 534, 548-549 ЦК України в редакції 1963р., ст.ст.10, 11, 61, 130, 174, 214-215 ЦПК України, суд -  

  У Х В А Л И В:  

  Позов задоволити.  

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на 30/72 ідеальних часток будинковолодіння АДРЕСА_1.  

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/9 ідеальну частину будинковолодіння АДРЕСА_1.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

    Суддя                                                     В.В. Борисенко  

Рішення набрало законної сили «__»______________ 20__ р.  

  Суддя                                                        В.В. Борисенко