ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2007 р. | № П-3/61 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: | Черкащенка М.М., |
суддів: | Рибака В.В., Михайлюка М.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача – | Спорий І.Г.; |
від відповідача – | не з'явилися; |
розглянувши матеріали касаційного подання | Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2007р. |
у справі | №П-3/61 господарського суду Івано-Франківської області |
за позовом | Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в особі держави в інтересах Міністерства оборони України в особі Івано-Франківської КЕЧ |
до | Івано-Франківського міськвиконкому Івано- Франківської ради |
про | стягнення сум |
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в особі держави звернувся з позовом до виконкому Івано-Франківської міськради про стягнення 1.110.624,60 грн. (пені) та 95 557,79 грн. упущеної вигоди.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.07 у справі № П-3/61 прокурору в особі держави в інтересах Міністерства оборони України в особі Івано-Франківської районного КЕЧ в позові відмовлено.
Рішення мотивовано пропуском позивачем строку позовної давності для стягнення пені, недоведеністю позивачем відсутності правових підстав для застосування п.6 ст.232 Господарського кодексу України при її нарахуванні; необгрунтованістю позову в частині стягнення 95.557,79 грн., як упущеної вигоди.
Постановою Львівського господарського суду від 24.07.07 зазначене судове рішення залишено без зміни.
У касаційному поданні Військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону просить скасувати зазначені судові рішення; прийняти нове рішення.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційного подання, виходячи з наступного.
21.10.97 р. між Івано-Франківською КЕЧ району та Івано-Франківським міськвиконкомом був укладений договір № 18 згідно з умовами якого Івано-Франківська КЕЧ зобов’язувалась передати міськвиконкому майно військового містечка взамін передачі йому останнім шести трикімнатних і трьох двокімнатних квартир (а.с 58).
Але договірні зобов’язанні з боку Івано-Франківського міськвиконкому не були виконані.
Рішенням арбітражного суду Івано-Франківської області від 16.02.2000 р. у справі № П-6/2 позов задоволено частково.
Зобов’язано Івано-Франківський міськвиконком передати Івано-Франківській районній КЕЧ 6 трикімнатних та 3-х двокімнатних квартир згідно умов договору від 21.10.97 № 18 (а.с. 15).
Рішення суду виконано частково. Передано позивачу дві квартири загальною площею 104,21 кв.м.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.02 у справі № П-6/2 змінено спосіб виконання судового рішення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 638.294 грн., як вартості непереданих квартир за договором від 21.10.97 р. № 18 (а.с. 17-18).
Але ця сума відповідачем не була перерахована позивачу.
В зв’язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені за прострочку виконання грошового зобов’язання.
Відповідач заперечує наявність правових підстав для її стягнення з чим погодились господарські суду місцевої та апеляційної інстанцій, відмовляючи позивачу в позові.
Верховний суд України в ч.3 п.1 Постанови Пленуму від 29.12.76 № 11, з наступними змінами, “Про судове рішення” роз’яснив, що обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте місцевий та апеляційний господарські суди не дотримались наведених роз’яснень та вимог відповідно п.3 ст.84, п.7 ст.103 Господарського процесуального кодексу України.
Суди не вжили заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що унеможливило здійснення юридичних висновків, які грунтувались би на матеріалах справи.
Відмовляючи позивачу в позові суди прийшли до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин п.6 ст.232 Господарського кодексу України, що зумовлювало пропуск позивачем строку позовної давності при заявленні позову; неможливість стягнення пені при зміні способу виконання судового рішення.
Але поза увагою судів залишена та обставина, що при зміні виконання судового рішення у відповідача виникло зобов’язання по передачі позивачу грошових коштів в рахунок цього зміненого способу; що відповідальність за невиконання грошового зобов’язання передбачена Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” в вигляді сплати пені; що пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожний послідуючий період прострочення виконання зобов’язання в межах строку позовної давності.
Не був предметом дослідження попередніх судових інстанцій такий доказ, як лист начальника Івано-Франківського гарнізону від 21.05.03 № 153, яким міський голова Івано-Франківська повідомлявся про відсутність претензій по договору № 18 від 21.10.97 в зв’язку з прийняттям до комунальної власності міста житлового фонду Івано-Франківської КЕЧ та виділення житла для військовослужбовців (а.с. 57).
В матеріалах справи відсутні також доказ того, що виданий господарським судом Івано-Франківської області наказ від 19.02.02 № 2589 про стягнення з відповідача 638 294,96 грн. передавався для виконання до виконавчої служби (а.с. 18).
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання військового прокурора Івано-Франківського гарнізону задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.07 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.07 у справі № П-3/61 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
Судді В.Рибак
М.Михайлюк