Справа № 2-А-1925  

2010р.  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  21 грудня 2010р. Лутугинський районний суд Луганської області в складі:  

головуючого – судді Гайдук В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про визнання неправомірними дії посадових осіб  Лутугинського УПФУ, -  

В с т а н о в и в:  

02 грудня 2010р. позивач звернувся з вказаним позовом до суду .  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус «дитини війни»,  у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Між тим, відповідач у 2006-2010р.р. пенсію у зазначеному розмірі йому не підвищував, а тому просив поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування йому підвищення до пенсії у неналежному розмірі, зобов’язати відповідача нарахувати  та виплатити йому недоотриману допомогу за період з 01 січня 2006р. по 31.12.2008р. та з 01.01.2009р.  Просив розглянути справу за його відсутності.  

  Від представника відповідача  надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності. В запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач зазначив, що ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, встановлених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. було визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний  бюджет на 2007 рік». Будь-яких змін до бюджету 2007р. на рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України не приймалось. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було встановленою що у 2007р. підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувалось особам, які є інвалідами. Виплата надбавки пенсіонерам, які не мали групи інвалідності, не проводилась. Законом України «про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни з 01.01.2008р. у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виплату надбавки дітям війни було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.052008р., яка набрала чинності 22.05.2008р., згідно до якої  надбавка виплачується в таких розмірах: з 22.05 – 48 грн.10 коп., з 01.07. – 48 грн.20 коп., з 01.10. – 49 грн.80 коп.  Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» виплату надбавки дітям війни не передбачено. Позивачем, крім того, пропущений строк звернення до адміністративного суду, поважних причин для його поновлення немає. Вважає дії УПФУ в Лутугинському районі правомірними, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.  

  В зв’язку з тим, що від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України 10 грудня 2010р. постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується даними пенсійного посвідчення  НОМЕР_1 та копією паспорта. ( а.с.5-6).    

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У, що набрав чинності 01 січня 2006р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік»  були внесені зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, відповідно до яких п. 17 ст. 77, а саме: “ З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, зупинити на 2006р. дію  абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було виключено, ст. 110 викладено у такій редакції “Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом  7 ст. 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджується з 01 січня 2006р., а ст.6, - у 2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету”.  

Порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Кабінетом Міністрів України у 2006р. розроблено не було.  

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007р.     № 6-рп/2007 положення ст. 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Статтею 152 Конституції України  передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином, за період з 1 січня 2006р. до 31 грудня 2007р., за який заявлено позовні вимоги, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 09 липня 2007р. (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.  

Статтею 62 Закону України «Про Держапвний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006р., що набрав чинності з 01 січня 2007р., затверджено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 01 квтіня – 387 грн., з 01 жовтня – 395 грн.  

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007р. та існує в новій редакції з 28 березня 2007р., якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений: з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.  

Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 жовтня 2007р., якою прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацем 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн.  

Посилання відповідача на те, що зазначені виплати фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, суд вважає необгрунтованим  тому, що ст. 40  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено надання дотацій Пенсійному фонду України  на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, призначених за різними пенсійними програмами. Тобто, законодавчо передбачено джерела отримання Пенсійним фондом України  дотацій для виплати підвищень до пенсії у тому числі  і для дітей війни. Відповідачем не надано доказів того, що він звертався до головного розпорядника бюджетних коштів із запитами про фінансування виплат підвищення до пенсії дітям війни та отримав відмову у виділенні коштів.  

Враховуючі вищевикладене, суд вважає за можливе визнати  неправомірною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачці підвищення до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, зобовязати відповідача прийняти рішення, яким нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р.  

У задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2006р. по 09 липня 2007р. позивачу необхідно відмовити за необгрунтованістю позову.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання  дій відповідача  неправомірними та зобовязання здійснити підвищення до пенсії як дитині війни у 2008р., суд виходить з наступного.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Саме у вказаному розмірі підвищено пенсію позивачу з 01.01.2008р. Вказаний факт сторонами не заперечується та додаткового підтвердження не потребує. ( а.с.11).  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. встановлено, що  прожитковий мінімум на одну особу складає: з 01 квітня 2008р. – 605 грн., з 01 липня 2008р. – 607 грн.  

Таким чином, вимоги позивача     щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок підвищення до пенсії  як дитині війни у 2008р. підлягає задоволенню лише з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р.,  у задоволенні позовних вимог позивачці за період з 01 січня 2008р. до 22 травня 2008р. слід відмовити за необґрунтованістю позову.  

Розглядаючи позовні вимоги про визнання  дій відповідача  неправомірними та зобов’язання    здійснити підвищення до пенсії як дитині війни у 2009р., суд виходить з наступного.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабміну України  надано право у 2009р. встановлювати розміри соціальних виплат, які  відповідно до законодавства  визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених  за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.  Відповідно її дія не поширюється на спірні  відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить  від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри  надбавки, встановлені постановою Кабміну України № 530 від 28 травня 2008р., на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися  дітям війни.  

Отже, нарахування та виплати у 2009р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного  грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні  здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про  соціальний захист дітей війни», згідно ст. 6 якого дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009р. без обмеження певною датою, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено строк його дії.  

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.  

    Керуючись ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007р. № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008р. № 10-рп/2008,  ст. ст. 2, 11,17, 18, 87, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  

            П о с т а н о в и в:  

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо виплати ОСОБА_1  підвищення до пенсії як дитині війни  у розмірі, меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р., з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р., з 01 січня 2009 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії  як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період  09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р., з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р., з 01 січня 2009р. відповідно  до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з урахуванням виплачених сум.  

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1  судові витрати у сумі 1 грн.70 коп.  

Постанова суду може бути оскаржена  в апеляційному порядку до Донецького апеляційного  адміністративного суду через Лутугинський районний суд Луганської області.  Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративнгоо судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  Копія апеляційної скарги  одночасно  надсилається  особою, яка її подає до суду аппляційної інстанції.  

  Суддя: