Справа № 2-А-1095  

2010р.  

ПОСТАНОВА  

Іменем України  

  19 квітня  2010 року  Лутугинський районний суд Луганської області у складі:  

головуючого - судді  Гайдук В.Г.,  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про оскарження дій (бездіяльності) суб’єкта владних повноважень, -  

В с т а н о в и в:  

26 лютого 2010 року позивач  ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до суду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має статус «дитини війни», у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач у 2009р. підвищив пенсію лише на 10%, тому просила  визнати бездіяльність відповідача  неправомірною,  зобов’язати відповідача нарахувати  та виплати їй  підвищення до пенсії з 01 січня 2009р.  Позивач у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.  

  Представник відповідача у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу за його відсутності.  У запереченнях проти позову, які є в матеріалах справи, відповідач посилається на наступне. Позивачем пропущений строк звернення до суду. Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» виплату надбавки дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком не передбачено. Вважав свої дії правомірними, тому просив суд відмовити у задоволенні позову.  

  24 березня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням  та ксерокопією паспорту ( а.с.4- 6).  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.  

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно статті 6 якого дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином,  враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе  зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії  ОСОБА_1 як дитині війни  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009р. без обмеження певною датою, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  не передбачено строк його дії.  

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України   для звернення до адміністративного суду за захистом  прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.  

Відповідно до ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.  

Позивач просила поновити їй строк для звернення до адміністративного суду, оскільки її законні права було обмежено шляхом прийняття нормативно-правових актів вищої сили.  

Враховуючи віковий та соціальний стан позивача, її необізнаність у законодавстві, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права щодо виплати підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.  

Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від  22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  

            П о с т а н о в и в:  

Позов  ОСОБА_1 задовольнити  .  

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області щодо  ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії  як дитині війни  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2009 року .  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області  нарахувати та виплатити  ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01 січня 2009 року  з урахуванням виплачених сум.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1  судові витрати у сумі 3,40 грн.        

Постанова суду може бути оскаржена до  Апеляційного судуЛуганської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обьсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне сокарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

  Суддя   :