Справа № 2-2775/10  

РІШЕННЯ

                     ІМЕНЕМ  УКРАІНИ

02 листопада 2010 року                                                                                        м. Сімферополь

  Сімферопольський районний суд  Автономної Республіки Крим у складі:  

Головуючого - судді Берберов Д.М.,  

при секретарі Аблаєве С.С.,

за участю: - позивача – ОСОБА_1;

-   представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3;

-   представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5;

-   представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України – Автомонова Тимофія Олександровича,

розглянувши   у відкритому судовому  засіданні   цивільну справу   за позовом   ОСОБА_1   до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України,   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  ,

 В С Т А Н О В И В :

 Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 гривен та матеріальної шкоди в розмірі 28 432,38 гривен (з урахуванням уточнень), спричинених в наслідок ДТП та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.06.2006 року сталося ДТП за участю автомобілів ВАЗ-21-093, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та ГАЗ-24, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_4 Винним у скоєні зазначеного злочину був визнаний водій ОСОБА_4, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з нього матеріальну та моральну шкоду в зазначених вище розмірах.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до якого просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 15 700 гривен та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривен та 2 550 гривен (з урахуванням уточнень). Позов мотивований тим, що 23.06.2006 року сталося ДТП за участю автомобілів ВАЗ-21-093, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та ГАЗ-24, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_4 Винним у скоєні зазначеного злочину був визнаний водій ОСОБА_4, цивільна відповідальність якого не була застрахована відповідно до діючого законодавства, у зв’язку з чим він звернувся то МТСБУ про відшкодування завданої матеріальної шкоди. Відповідач добровільно сплатив на його користь у відшкодуванні матеріальної шкоди завданої автомобілю у розмірі 12 660,54 гривні, та 233,7 гривен, витрати, у зв’язку з шкоді здоров’ю та судові витрати. Позивач не згоден з розміром відшкодування у зв’язку з тим, що матеріальна шкода, завдана як йому так і його автомобілю значно вище той, яку враховувала МТСБУ при проведенні розрахунку та вважає, що МТСБУ неправомірно не сплатила на його користь ПДВ.

Ухвалою від 13.10.2010 року зазначені позови були об’єднані в одне провадження.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача МТСБУ у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що з боку МТСБУ були виконані усі обов’язки, сплачене страхове відшкодування у розмірі, в якому її зазначив позивач на час звернення до МТСБУ, за відрахуванням ПДВ тому що МТСБУ не є платником ПДВ. Також вони частково відшкодували шкоду, завдану здоров’я в розмірі, що був фактично підтверджений квитанціями та призначеними лікарем у розмірі 233,7 гривен.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що Постанова про відмову у кримінальному переслідуванні відносно ОСОБА_1 від 05.02.2009 року скасована ще у квітні 2010 року, проте йому невідомо про результати перевірки. З урахуванням цього факту він вважає, що кожен з учасників ДТП повинен сам відповідати за шкоду, яка спричинена його транспортному засобу.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступних підставах.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Судом встановлено, що 23.06.2006 року сталося ДТП за участю автомобілів ВАЗ-21-093, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та ГАЗ-24, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_4, в результаті якого машини одержали пошкодження.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 12.08.2008 року  кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була повернута прокурору для додаткового розслідування.

Постановою старшого слідчого СВ Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим було відмовлено в кримінальному переслідуванні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину (т. 1 а.с. 41).

Постановою Сімферопольського районного суду АР Крим від 07.04.2009 року ОСОБА_4 був звільнений від кримінальної відповідальності по ст. 286 ч. 2 КК України на підставі Закону України «Про амністію» (т. 1 а.с. 43).

ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до п. 1  ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до роз’яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як зазначено у ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»   моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об’єднанням страховиків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Основними завданнями МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом, та ін.

На підставі ст. 41 зазначеного Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі, та ін.  

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 23.08.2010 року для встановлення розміру матеріальної шкоди було призначено автотоварознавчу експертизу, згідно з висновками якої сума матеріальної шкоди, спричиненої власникові автомобіля ВАЗ 21-093 державний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, в наслідок ДТП з урахуванням фізичного зносу на момент пошкодження складає 36 095 гривен 12 копійок а на час проведення експертизи – 32 999 гривен 46 копійок (т. 1 а.с. 58-66).

На підставі зазначеного висновку експерта суд вважає, що доводи позивача про спричинення йому матеріальної шкоди, завданої його автомобілю. обґрунтовані тільки в розмірі 32 999,46 гривен.

Платіжним дорученням від 21.10.2009 року та від 20.11.2009 року з боку МТСБУ біло відшкодовано на користь ОСОБА_1 13 861,53 гривен та 847,20 гривен відповідно (т. 2 а.с. 40), з яких (як слід з листа МТСБУ та не заперечується позивачем по справі) 12 660 гривен 54 копійки – відшкодування матеріальної шкоди, завданої автомобілю, а 233 гривні 70 копійок – відшкодування витрат на лікування.

Статтею 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п’ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

З урахуванням виплаченого відшкодування матеріальної шкоди, завданої автомобілю в розмірі 12660,54 гривні та франшизи у розмірі 510 гривен, МТБСУ повинна сплатити на користь позивача 12 329,46 гривен, та 811,3 гривен витрат за шкоду, заподіяну здоров’ю позивача, всього 13 140,76 гривен.

Матеріальну шкоду, завдану транспортному засобу в розмірі, що більше ніж встановлено статтею 9 вищезазначеного закону суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4, в розмірі 8 009,46 гривен (32 999,46 – 12 660,54 – 12 329,46).  

Суд не приймає доводи представника МТСБУ про відмову у відшкодуванні зазначених витрат з тих підстав, що розмір матеріальної шкоди, на підставі якої вони здійснили виплату був наданий позивачем та з зазначеної суми необхідно відрахувати ПДВ, а розмір відшкодування за шкоду, спричинену здоров’ю не підтверджений документально, а в наданих документах зазначені як добровільні внески та немає призначень лікаря, з наступних підстав.

Розмір матеріальної шкоди, завданої автомобілю позивача встановлений висновком експертизи, призначеної ухвалою суду та встановлює 32 99,46 гривен, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 22 ЦК України суд приймає за належну саме цей розмір матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо платник податку втрачає належний йому на правах власності застрахований об’єкт майна внаслідок його викрадення, зруйнування чи визнання непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили, чи внаслідок його змушеної заміни з інших підстав, то такий платник податку при отриманні суми страхового відшкодування зобов’язаний витратити її на відновлення такого майна чи придбання нового майна, аналогічного втраченому, на його заміну.

При цьому: для рухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія; для нерухомого майна така заміна (відновлення) має бути здійсненою до кінця другого календарного року, наступного за роком, у якому відбулася така страхова подія.

Якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює таку заміну (відновлення) протягом зазначених строків, то невикористана відповідно до пункту 15.1 цієї статті сума такого страхового відшкодування включається до складу відповідного річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

Про суму здійснених виплат страхового відшкодування страховики повідомляють податкові органи у складі податкової звітності за черговий податковий період.

У зв’язку з наведеним суд також не може погодитись з доводами МТСБУ в частині відмови у сплаті ПДВ.

Витрати на ліки, в розмірі 811,30 гривен підлягають стягненню, оскільки суду надані відповідні квитанції, які свідчать, що позивач поніс витрати саме у такому розмір та вважає доводи відповідача МТСБУ необґрунтованими та такими що не заслуговують на увагу.

На підставі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то позов в цієї частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 15 000 гривен, оскільки, на думку суду, саме така сума є достатньою компенсацією за перенесені позивачем незручності та переживання, пов’язані з ДТП, з яких з МТБСУ підлягають стягненню тільки моральна шкода у розмірі 2 550 гривен, а з ОСОБА_4 - 12 450 гривен.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог частково з урахуванням сплаченого відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 21 150, 22 гривні, з яких стягненню з МТСБУ підлягають 13 140,76 гривен, а з ОСОБА_4 – 8 009,46 гривен, та моральної шкоди в розмірі 15 000 гривен. з яких стягненню з МТСБУ підлягає тільки 2 550 гривен, а 12 450 гривен підлягають стягненню з ОСОБА_4 Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 витрати, пов’язані з проведенням товарознавчої експертизи в розмірі 480 гривен.  

Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з МТСБУ пені, індексу інфляції та 3 % річних, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на законі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідачів судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 215 ЦПК України, суд, -

 В И Р І Ш И В:

              Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди –   задовольнити частково  .

  Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України   на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 13 140 гривен 76 копійок, на відшкодування моральної шкоди – 2 550 гривен, всього –   15 690,76   (п'ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто гривен 76 копійок)   гривен  .  

Стягнути с ОСОБА_4   на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 8 009 гривен 46 копійок, на відшкодування моральної шкоди – 12 450 гривен, витрати, пов’язані з проведенням авто товарознавчої експертизи – 480 гривен, всього –   20 939,46   (двадцять тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять гривен 46 копійок)   гривен  .

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 156 гривен 90 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 гривен, всього – 216 гривен 90 копійок.

Стягнути с ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 209 гривен 39 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 гривен, всього – 269 гривен 39 копійок

В решті позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя  (підпис)