Справа № 2- 1632/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд АР Крим у складі:
Головуючого судді – Берберова Д.М.,
при секретарі Аблаєве С.С. ,
за участю:
- представника позивачки по первісному позову ОСОБА_1- ОСОБА_2
- відповідачів по первісному позову: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
- представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_4 – ОСОБА_11;
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про усунення перешкод в здійсненні права власності та
зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_8, неповнолітньої ОСОБА_17 до ОСОБА_1, Гвардійського споживчого товариства, Сімферопольської районної державної адміністрації, Родніковської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, Сімферопольського районного БТІ, нотаріуса Сімферопольського району АР Крим ОСОБА_18, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації про визнання недійсною угоди купівлі-продажу будівлі та про визнання не чинною реєстрацію права власності, про визнання незаконним та скасування Розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації, відміну свідоцтва про право власності;
зустрічним позовом ОСОБА_12, ОСОБА_9, неповнолітнього ОСОБА_19 до ОСОБА_1, Гвардійського споживчого товариства, Сімферопольської районної державної адміністрації, Родніковської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, Сімферопольського районного БТІ, нотаріуса Сімферопольського району АР Крим ОСОБА_18, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації про визнання недійсною угоди купівлі-продажу будівлі та про визнання не чинною реєстрацію права власності, про визнання незаконним та скасування Розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації, відміну свідоцтва про право власності;
зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, Гвардійського споживчого товариства, Сімферопольської районної державної адміністрації, Родніковської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, нотаріуса Сімферопольського району АР Крим ОСОБА_18, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації про визнання недійсною угоди купівлі-продажу будівлі та про визнання не чинною реєстрацію права власності, про визнання незаконним та скасування Розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації, відміну свідоцтва про право власності;
зустрічним позовом ОСОБА_10, ОСОБА_3, неповнолітніх: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 до ОСОБА_1, Гвардійського споживчого товариства, Сімферопольської районної державної адміністрації, Родніковської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, Сімферопольського районного БТІ, нотаріуса Сімферопольського району АР Крим ОСОБА_18, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації про визнання недійсною угоди купівлі-продажу будівлі та про визнання не чинною реєстрацію права власності, про визнання незаконним та скасування Розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації, відміну свідоцтва про право власності;
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду в якому просить усунути перешкоди в здійсненні права власності з боку відповідачів, які спричиняють їй відповідачі, проживаючи на другому поверсі будівлі магазину, мотивуючи вимоги позову тим, що купила нежилу будівлю магазину за адресою АДРЕСА_1, де другий поверх відповідачі використовують для приживання. Наголошує, що за допомогою представників міліції та Родніковської сільської Ради Сімферопольського району АР Крим (далі Ради) було встановлено фактичне проживання відповідачів по зазначеному адресу. Позивачка запропонувала відповідачам звільнити приміщення, з чим ті не погодилися, посилаючись на усний дозвіл на проживання там колишнього директора радгоспу «Родніковий». Наголошує, що будівля магазину за адресою АДРЕСА_1 ніколи не була жилим приміщенням. Пояснює, що на її письмові та усні звернення відповідачі не реагують та не бажають звільняти приміщення, чим пояснює, що не може користуватися цим приміщенням за призначенням. Також позивачка просила висилити відповідачів, так їх дітей з займаних ними приміщень.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_8, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_24, ОСОБА_12, ОСОБА_9, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_13, а також ОСОБА_10, ОСОБА_3, в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, не погодившись з позовом, окремо один від одного звернулися з зустрічними позовами до ОСОБА_1, Гвардійського споживчого товариства в особі Голови правління ОСОБА_25 (далі СТ), нотаріуса Сімферопольського районного нотаріального округу ОСОБА_18, Сімферопольського бюро технічної інвентаризації (далі БТІ), Сімферопольської районної державної адміністрації Сімферопольського району АР Крим (далі РДА), Ради, третя особа Управління у справах дітей Сімферопольської РДА про визнання не законним розпорядження РДА, про визнання незаконною угоди купівлі-продажу, а також незаконною здійснення та оформлення угоди нотаріусом та незаконною державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 приміщення магазину за зазначеною адресою, мотивуючи вимоги позову тим, що набагато раніше вони були вселені у вказане приміщення з дозволу директора радгоспу «Роднікове», про саму угоду купівлі-продажу дізналися випадково. Вважають, що всі дії було проведено таємно, приховуючи від них. Зазначають, що ОСОБА_1 та СТ було порушено «Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю» (далі Положення) (Затв. Наказом Фонду держмайна України від 30 липня 1997 року № 1477). Зауважили, що продаж цього майна мала відбуватися тільки згідно з частиною 1 статті 185 ГК України. Наголошують, що бажали прийняти участь у конкурсі на придбання вказаної будівлі для чого провели спільні збори мешканців та уповноважили прийняти участі у торгах ОСОБА_26, який сплатив вступний внесок, але не був допущений до участі у конкурсі. Пояснює, що продаж спірної будівлі ОСОБА_1 стала можлива тільки завдяки участі представника позивачів, оскільки створила конкурсні засади. Додає, що СТ з ОСОБА_1 укладали договір оренди тільки на приміщення магазину та бару, чим також було порушено положення та вимоги Цивільного кодексу України. Вважають, що оскаржуємою угодою було порушено їх права, як бездомних громадян,так і їх дітей.
Представник первісного позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, зустрічні позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також у судовому засіданні пояснив, що всі відповідачі добровільно звільнили нежилу будівлю магазину за адресою АДРЕСА_1.
Відповідачі ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14 до сужового засідання не з’явились, надали заяву відповідно до якої вони з вимогами позову погодились про що надали відповідні листи (т. 1 а.с. 110-112).
Інші відповідачі та їх представник у судовому засіданні первісний позов не визнали, вважали його необґрунтованим, зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.
Представник СТ та Голови СТ у судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Нотаріус Сімферопольського районного нотаріального округу ОСОБА_18 у судове засідання не з’явилась, причини неявки суду невідомі. В матеріалах справи містяться письмові заперечення на зустрічний позов. З заперечень впливає, що всі умови угоди купівлі-продажу було перевірено під час підготовки до здійснення купівлі-продажу спірної будівлі. Зважаючи на те, що сама угода купівлі-продажу була здійснена з дозволу СТ та додержанням ним відповідної процедури, як власника будівлі, будь-яких перешкод для її оформлення встановлено не було (т.2 а.с. 8-10, 38-41).
Представник БТІ вимоги позову не визнав, надав заяву з прохання розглянути зазначену справу у відсутність їх представника відповідно до вимого чинного законодавства (т. 2 а.с. 272).
Представник Родниківської сільської ради Сімферопольського району АР Крим у судове засідання не з’явився, надав заяву з проханням розглянути справу за її відсутності мотивуючи це тим, що відповідачі звільнили приміщення (т. 2 а.с. 270).
Представник РДА у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник Управління у справах дітей РДА у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи суд вважає що первісні та устричні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 купила у СТ ціле нежиле приміщення – магазин, розташований за адресою АДРЕСА_1 та зареєструвала за собою право власності (т.1 а.с. 8-9). Під час нотаріального посвідчення угоди нотаріусом було перевірено всі обставини та підстави купівлі-продажу цієї будівлі та, після встановлення відсутності будь-яких невідповідностей діючому законодавству, ця угода була посвідчена (т.2 а.с. 8-10).
Відповідачі зареєстровані за іншими адресами та без будь-яких правових підстав проживають зі своїми дітьми на другому поверсі вказаного приміщення, а ОСОБА_1 пропонувала ним звільнити це приміщення (т.1 а.с. 11-24).
Як пояснили у судовому засіданні відповідачі, вони заселилися у спірне приміщення з усного дозволу керівника радгоспу Мельничука Василя Васильовича. Вода в приміщенні була відсутні у зв’язку з чим вони користувалися колонкою, яка була розташовано у дворі будівлі. До 2005 року вони користувалися електричною енергією без приборів обліку. Після того, як в 2005 році вони були відключені Сімферопольським РЕМ від електромережі вони усі уклали договори на постачання електричної енергії та склали робочі проекти, копії яких вони надали до суду. Проте в договорах про користування електричною енергією не зазначено на яких підставах відповідачі мешкають у спірних приміщеннях.
Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення .
Зважаючи на те, що приміщення – магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ніколи не визнавалось жилим свої вимоги ОСОБА_1 вірно обґрунтувала посиланнями на ст. 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Проте у зв’язку з тим, що відповідачі звільнили спірні приміщення та зник предмет спору за первісним позовом, тому в його задоволенні необхідно відмовити.
Розглядаючи вимоги зустрічних позовів суд приходить до наступного.
Вичерпний перелік підстав для визнання угоди недійсною визначений статтею 215 Цивільного кодексу України.
У відповідності до статей 229-230 ЦК України, правочин, здійснений під впливом помилки або обману є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені при доведеності факту обману, помилки представника однієї сторони з іншою стороною і наявності безпосереднього зв’язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.
Суду не надано будь-яких доказів про те, що воля сторін в угоді купівлі-продажу нежилого приміщення – магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 не узгодилась з його результатом – набуттям права власності ОСОБА_1 Також відсутні докази з того приводу, що будь-яка сторона цієї угоди мала умисел вчинити купівлю продаж магазину приховуючи від іншої будь-яку суттєву інформацію, щодо наявності обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо було замовчено існування такої обставини.
Також не обґрунтовано вимоги в частині визнання осопрюваного правочину таким, що порушує публічний порядок. Посилання представника позивачів за зустрічним позовом на те, що цією угодою було порушено конституційні права та свободи позивачів, суд не приймає, як юридично не значимі. Суд не приймає як належний доказ бажання позивачів за зустрічними позовами взяти участі у аукціоні з купівлі-продажу нежилого приміщення – магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_1 їх посилання на копію чека на 20 гривен від імені ОСОБА_26 (а.с. 180). Доводи представника позивачів за зустрічним позовом про те, що його довірителі є безпритульними громадянами, а їх діти є безпритульними та бездомними спростовуються наявністю в них реєстрації за іншими адресами та відсутністю самих позивачів за зустрічними позовами на обліку у Раді, як осіб, що потребують житла або поліпшення житлових умов.
Крім того, якщо відповідачі малі намір брати участь в аукціоні по придбані спірної будівлі то вони повинні були користуватися порядком проведення аукціону, який встановлений «Положенням про порядок продажу на аукціонах основних засобів підприємств і організацій споживчої кооперації України», затвердженої Постановою Правління Укркоопспілки від 27 червня 2003 року № 197, відповідно до яких покупець (фізична або юридична особа), який виявив бажання взяти участь в аукціоні, повинен перерахувати на поточний рахунок або внести готівкою в касу організатора аукціону завдаток (аванс) у розмірі 10 відсотків стартової ціни лота, який він має намір придбати, а також сплатити в касу організатора аукціону реєстраційний внесок, розмір якого визначається споживчим товариством, споживспілкою, яке(а) проводить аукціон.
Стартова ціна магазину за адресою АДРЕСА_1 була зазначена, як указано в газетах, у сумі 135 000 гривен, таким чином учасники аукціону повинні були сплатити 10 відсотків від стартової ціни, а саме не менш 13 500 гривен, а також сплатити реєстраційний внесок. Як зазначено у позові ОСОБА_26, який мав намір брати участь у аукціоні сплатив лише 20 гривен.
Відповідно до п. 1.3. вищезазначеного положення якщо основні засоби знову не будуть продані, то вони знімаються з аукціонних торгів, а власник аукціонних основних засобів зобов’язаний прийняти рішення про подальше розпорядження ними, а саме: знизити ціну аукціонних основних засобів і повторно виставити їх на продаж з аукціону або без проведення аукціону.
Відповідачі не надали суду жодних доказів того, що під час передачі магазину № 59, 69, загальною площею 911,3 кв.м. Розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації АР Крим були порушені вимоги чинного законодавства у зв’язку з чим позовні вимоги про скасування зазначеного Розпорядження не підлягають задоволенню.
З зазначених вище підстав не підлягають задоволенню також позовні вимоги про визнання незаконним та анулювання Свідоцтва про державну реєстрацію № 1721 про право власності на будівлю АДРЕСА_1, видане Сімферопольською РДА від 08.12.2000 року Сімферопольському районному споживчому товариству.
На підставі статей 16, 391 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про усунення перешкод в здійсненні права власності – залишити без задоволення .
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_8, неповнолітньої ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_9, неповнолітнього ОСОБА_19, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_3, неповнолітніх: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, про визнання недійсною угоди купівлі-продажу будівлі та про визнання не чинною реєстрацію права власності, про визнання незаконним та скасування Розпорядження Сімферопольської районної державної адміністрації відміну свідоцтва про право власності – залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, що передбачений частиною 4 статті 295 ЦПК України.
Суддя (підпис)