Справа № 2-10331/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 грудня 2010 року  

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:  

головуючого судді:   Дзюбановського Ю.І.

при секретарі:   Чубак С.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2, третя особа – Тернопільська міська рада, про визнання права власності на спадкове майно, –

  ВСТАНОВИВ:  

 ОСОБА_1, надалі позивач, звернулася в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до Першої тернопільської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2, третя особа – Тернопільська міська рада, про визнання права власності на спадкове майно, а саме право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 із проведеною добудовою балкона після померлого батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті її батьків відкрилася спадщина, однак, державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через здійснену спадкодавцем самовільну добудову балкона.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує та зазначає, що на здійснення добудови балкону є всі необхідні документи.

Представник Першої тернопільської державної нотконтори в судове засідання не з’явився.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не заперечує.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не заперечує.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін встановив наступне.

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_1 її батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2010р. по 1/3 частки власності квартири в м. Тернополі по вул. АДРЕСА_1 володіють ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Постановою державного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори від 27.10.2010р. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частки квартири по вул. АДРЕСА_1 в м. Тернополі в зв’язку з самочинною добудовою.  

Як вбачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2010р. за рахунок самочинно проведеної добудови веранди загальна площа збільшена на 11,5 кв.м. та знесена опалювальна грубка, житлова площа збільшена на 0,6 кв.м. АДРЕСА_1

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.  Відтак, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно пунктів 3, 5 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а також на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Однак, як підтверджується матеріалами справи позивачем був поданий Робочий проект на влаштування балкону по вул. АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3, розроблений Республіканським проектним інститутом «Укржитлоремпроект» від 1993 року, згідно якого Управління архітектури і будівництва надало дозвіл на виготовлення проектної документації на влаштування балкону. Також доданий робочий проект та технічні умови ВАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» від 20.07.2007р. щодо реконструкції газопостачання житлової квартири АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ст.1273 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитись від прийняття спадщини. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. ( ст.1268 ЦК України).

Згідно ст. 328, 392 ЦК України  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В ласник може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналізуючи вище наведені обставини, враховуючи прийняття позивачем спадщини, відсутність інших спадкоємців, долучення відповідних документів, які стали підставою для відмови у видачі свідоцтва на спадщину, для реалізації набутих спадкових прав, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу не відшкодовуються, оскільки відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушено.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу, ст.ст. 328, 392, 1268, 1273 Цивільного кодексу України, суд,-

  ВИРІШИВ:  

 1.   Позов задовольнити.

2.   Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки спадкового майна, а саме квартири АДРЕСА_1 із проведеною добудовою балкона в порядку спадкування за законом після померлих ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4..

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя – підпис  

  З оригіналом згідно:  

Суддя                                                                                                  Дзюбановський Ю.І.