Справа № 2-10156/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.
при секретарі судового засідання: Чубак С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Банку «Фінанси і кредит» в особі Філії Львівського регіонального управління Банку «Фінанси і кредит» про визнання недійсними та несправедливими пунктів 6.1 кредитних договорів від 29.08.2006р. №67Т/ШД 06-4.4 та від 29.08.2006р. №68Т/ШД 06-4.4, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, надалі позивачі, звернулися в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до Банку «Фінанси і Кредит» в особі Філії Львівського регіонального управління Банку «Фінанси і Кредит» про визнання недійсними та несправедливими пунктів 6.1 кредитних договорів від 29.08.2006р. №67Т/ШД 06-4.4 та від 29.08.2006р. №68Т/ШД 06-4.4.
Позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що пункти 6.1 кредитних договорів містять несправедливі умови щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації. Крім цього, в судовому засіданні адвокат зазначає, при укладанні кредитних договорів позичальники не були належним чином проінформовані про умови договорів та наслідки їх неналежного виконання, умови пункту 6.1 грубо порушують права споживачів в частині сплати пені, яка згідно розрахунку становить понад п’ятдесят відсотків суми заборгованості по кредиту, а тому в силу ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» дані умови є несправедливими і їх слід визнати недійсними.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що при укладенні договору позичальникам було роз’яснено всі умов кредитних договорів, при його підписанні не виникало жодних заперечень з приводу включення умов, які на думку позивачів не відповідають вимогам законодавства, позичальниками здійснювалося часткове його виконання. Також зазначає, що норми Закону України «Про захист прав споживачів», на порушення яких Банком посилаються позивачі в даному випадку на кредитні відносини не поширюються.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 29 серпня 2006 року між Банком «Фінанси та Кредит» в особі Відділення №12 Філії «Львівське регіональне управління» Банку «Фінанси та Кредит» та позичальником ОСОБА_1, був укладений Кредитний договір №67Т/ШД 06-4.4, за умовами якого Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотної, стокової, платності кредитні ресурси в сумі 15000 грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001% річних терміном повернення до 28 серпня 2009 року. Погашення кредитних платежів здійснюється згідно Графіку погашення, який є Додатком №1 до Кредитного договору.
29 серпня 2006 року між Банком «Фінанси та Кредит» в особі Відділення №12 Філії «Львівське регіональне управління» Банку «Фінанси та Кредит» та позичальником ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №68Т/ШД 06-4.4, за умовами якого Банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотної, стокової, платності кредитні ресурси в сумі 15000 грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001% річних терміном повернення до 28 серпня 2009 року. Погашення кредитних платежів здійснюється згідно Графіку погашення, який є Додатком №1 до Кредитного договору.
Позичальники частково виконували умови договору в частині сплати кредитних платежів та відсотків. Згідно довідки АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Філія «Західне РУ», зокрема, сума заборгованості по простроченому тілу кредиту у ОСОБА_1 становить 3308,15 грн., сума заборгованості по простроченій щомісячній комісії становить 2525 грн., пеня за прострочення кредитними коштами становить 20632,07 грн.
У відповідності до п. 6.1 Кредитних договорів сторонами передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2, 3.3, 3.5, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим Договором.
Як стверджує представник позивачів за невиконання позичальниками покладених на них умовами кредитних договорів обов’язків в частині своєчасної сплати сум кредитних платежів та відсотків на прострочені суми в порядку п. 6.1 Кредитних договорів була нарахована пеня.
Однак, позивачі зазначають, що даний пункт договорів щодо нарахування пені є несправедливим, оскільки Банком встановлена вимога щодо сплати споживачами непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ними кредитних зобов’язань.
Дані твердження позивачів спростовуються наступним.
У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Частина 3 даної статті Закону встановлює, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п’ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов’язань за договором.
Однак, дана частина статті не містить переліку і визначення, що входить до компенсації, яку може отримати продавець (виконавець, виробник).
В даному випадку позивачами розуміється, що компенсацією є нарахована Банком пеня за несвоєчасне виконання кредитних зобов’язань, хоча нарахування та включення в договір умови про нарахування та розмір пені регулюється самими сторонами та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Сторонами при укладанні договорів були передбачені розміри та підстави нарахування пені, будь-яких доказів щодо звернення позичальників з відповідними заявами про зміну умов кредитних договорів в частині нарахування пені і претензій матеріали справи не містять, договори були підписані та частково виконувалися позивачами, що свідчить про прийняття умов договору.
Доказів, в підтвердження викладених позивачами тверджень щодо не проінформування їх про умови кредитних договорів та наслідків їх невиконання щодо нарахування суми пені позивачами не подано, також не долучено доказів звернень з пропозиціями на укладення договору в іншій редакції, ніж запропоновано Банком, не доведено факту неможливості позичальників відмовитися від підписання запропонованого їм кредитного договору, договори підписані уповноваженими представниками сторін, є дійсними та іншого з матеріалів справи не вбачається.
Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є питання щодо внесення Банком в договір умови, які є несправедливими на думку позивачів, а не спір щодо ненадання інформації споживачам про умови отримання кредиту, типу відсоткової ставки, процедури виконання договорів, відповідальності за невиконання умов договору, тощо, які передуються укладенню кредитного договору, суд вважає, що після укладення договорів кредиту між позивачами та Банком виникли кредитні правовідносини, а тому посилання позивачів в даному випадку на норми Закону України «Про захист прав споживачів» в обґрунтування своїх позовних вимог не правомірним.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимоги і заперечень.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачам не відшкодовуються.
Керуючись наведеним, а також ст.ст. 4, 10, 60, 212-215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дзюбановський Ю.І.