Справа № 2а-602/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року суддя Кам’янобрідського районного суду м. Луганська Котлярова І.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про стягнення одноразової компенсації, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він стоїть на обліку в УПСЗН Кам’янобрідського району м. Луганська. Відповідно до довідки МСЕК, 25.10.2005 р. йому була встановлена друга група інвалідності. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація особам, які стали інвалідами, внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою повинна виплачуватись в таких розмірах: інвалідам І групи – 60 мінімальних заробітних плат; ІІ групи – 45 мінімальних заробітних плат; ІІІ групи – 30 мінімальних заробітних плат.
Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалась на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. ІІ група інвалідності була встановлена ОСОБА_1 25.10.2005 р. мінімальна заробітна плата на цей час складала 332 грн., таким чином розмір одноразової компенсації повинен складати 14940 грн., із розрахунку 45 мінімальних заробітних плат за встановлення ІІ групи інвалідності. Позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату одноразової компенсації за встановлення йому ІІ групи інвалідності, однак відповідач йому відмовив, мотивувавши тим, що користується у своїй діяльності Постановами КМУ, згідно яких позивачу була сплачена одноразова компенсація у розмірі 94 грн. 80 коп., у зв’язку із чим ОСОБА_1 просить визнати дії відповідача про відмову у виплаті йому одноразової компенсації у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, протиправними, Зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити йому одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, встановлених на моменти виплати, з урахуванням раніше сплачених сум, у сумі 14845,20 грн.
Позивач та його представник у судове засідання не з’явились, надали заяву з проханням розглянути справу за їх відсутністю, на позовних вимогах наполягають
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, у якому відповідач просив розглядати справу без участі його представника, просив застосувати ст.ст. 99-100 КАС України та відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем був пропущений шестимісячний строк звернення до суду. Також відповідачем було зазначено, що розмір одноразової компенсації особам, що стали інвалідами 2 групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Різниця для позивача складала складає 94,80 грн. 25.10.2005 р. позивачу встановлена 2 група інвалідності. Він звернувся до управління 08.12.2005р., тому компенсація призначена у грудні 2005 року та виплачена згідно відомості №1 від 23.12.2005р.
Виплата компенсацій громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим Законом, крім Закону про Державний бюджет України. Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно п.8 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями та відповідно до ст.23 цього кодексу будь-які платежі можна здійснювати с лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Самочинно управління праці та соціального захисту населення Кам'янобрідської районної у м.Луганську ради змінити розміри, визначені вищезазначеними постановою Кабінету Міністрів України і провести нарахування одноразової компенсації із розрахунку мінімальної заробітної плати не має права, доки постановою Кабінету Міністрів України не будуть встановлені нові розміри цієї компенсації.
Згідно ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади, до яких і належить управління праці та соціального захисту населення, у зв’язку із чим управління праці та соціального захисту населення Кам'янобрідської районної у місті Луганську ради просить відхилити позовні вимоги позивача та врахувати, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачені будь-які перерахунки з поверненням коштів за попередній час, та неможливо за рахунок обсягів державного бюджету на 2010 рік використовувати кошти за видатками минулих років. Це грубе порушення Бюджетного кодексу України та законів про державний бюджет на відповідний рік.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 з 25.10.2005 р. був визнаний інвалідом ІІ групи, професійне захворювання якого пов'язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС, до встановлення йому ІІ групи інвалідності, в нього була ІІІ група інвалідності пов'язана з ліквідацією наслідив аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК. (а.с.8).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для інвалідів 3 групи передбачена одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам виплачується різниця між групами у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
За постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи» позивачу було виплачено платіжним дорученням № 1 від 23.12.2005 року - 94 гр. 80 коп.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам виплачується різницю між групами у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату одноразової компенсації в розмірі, який встановлений законом, відповідач посилається на ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади.
Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996р. № 836 всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якій встановив розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої компенсації в твердій грошовій сумі.
Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри компенсаційних виплат залишалися незмінними, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався.
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст.9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким з 01.10.2005 встановлений розмір мінімальної заробітної плати — 332 грн., а не постанова Кабінету Міністрів України.
Оцінюючи вищевказане, відповідачем в супереч діючому законодавству дійсно недоплачена одноразова компенсація, що звужує його права як громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому дії відповідача про відмову у перерахунку недоотриманої суми одноразової компенсації є неправомірними.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ст.ст. 99, 100 КАС України, як на підставу відмови у задоволенні вимог позивача у частині стягнення недоплаченої компенсації, оскільки згідно із ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть бути встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, пунктом 3 частини 1 статті 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, компенсація особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи є видом відшкодування шкоди завданої внаслідок ушкодження здоров’я, у зв’язку з чим, на вимоги позивача позовна давність не поширюється.
Заявляючи вимоги щодо зобов’язання відповідача виплатити конкретну суму не виплаченої одноразової компенсації, позивач тим самим фактично просить суд здійснити перерахунок суми компенсації, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом зобов’язання відповідача виплатити певну суму, а шляхом зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві одноразову компенсацію у розмірі, передбаченому
ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 86, 159-163 КАСу України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про відмову ОСОБА_1 в виплаті одноразової компенсації, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок «Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше здійснених виплат, у розмірі 15 мінімальних заробітних плат за встановлену 25.10.2005 р. ІІ групу інвалідності.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Донецького апеляційного суду через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.Ю.Котлярова