Справа № 2 - 961/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

24 грудня 2010 року  

Борщівський районний суд Тернопільської області                                                                                                    

в складі:головуючого              Зушман Г.І.  

з участю:секретаря                Кушнір Т.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Збручанської сільської ради, про визнання права власності на спадкове майно, суд –  

встановив:  

Позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача Збручанської сільської ради, про визнання за нею права власності на 2/4 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 Борщівського району вартістю 29188 грн., загальною дійсною вартістю 58376 грн., як за спадкоємцем на підставі заповіту майна її матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка зазначила, що за життя мати правовстановлюючі документи на будинковолодіння не оформила, тому вона не може оформити свої спадкові права на дане будинковолодіння.  

Позивачка на судовий розгляд справи не з’явилася. Від неї поступила письмова заява, в якій просить справу слухати у її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.  

Представник відповідача Збручанської сільської ради в зал судового засідання не з’явився, в поданій суду письмовій заяві просить слухати справу за його відсутності. Позов визнає.  

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив такі факти.  

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Збручанське Борщівського району Тернопільської області помер ОСОБА_6 – батько позивачки (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1).  

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Збручанське померла мати позивачки – ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2).  

За життя, а саме 16.02.2007 року, ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Збручанської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №5, яким заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося позивачці ОСОБА_3  

Борщівська державна нотаріальна контора листом від 07 вересня 2010 року №760/02-14 відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння, розташоване в с.Збручанське Борщівського району як за спадкоємцем на підставі заповіту після смерті матері, посилаючись на те, що на вказане майно відсутні правовстановлюючі документи, видані на ім’я спадкодавця.  

Щодо встановлення права власності померлої ОСОБА_5 на спірне будинковолодіння в судовому засіданні встановлено наступне.  

Як вбачається з копій погосподарських книг Збручанської сільської ради за 1986 – 1990 р.р., 1991 – 1995 р.р., спірне будинковолодіння було власністю колгоспного двору. Членами даного двору станом на 15.04.1991 року (день набрання чинності Закону України “Про власність”) були ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_7  

Згідно чинних на той час ст.ст. 120, 123 ЦК (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної власності, розмір долі члена двору встановлювався виходячи з рівності долей всіх членів двору.  

Відповідно до п.6 а) постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).  

Відповідно до вказаних норм закону, кожен із них мав право на 1/4 частину спірного будинковолодіння.  

У судовому засіданні встановлено, що померлі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не втратили права на частку в майні колгоспного двору, а тому являлися власниками спірного будинковолодіння кожен на 1/4 його частину.  

Рішенням 15 – ї сесії 21 – го скликання Збручанської сільської ради від 14.10.1993 року, за заявою ОСОБА_6, йому передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0, 62 га., з них 0, 11 га. для обслуговування житлового будинку та 0, 51 га. для ведення особистого підсобного господарства.  

Після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_5 спадкових прав на належну йому частину спірного будинковолодіння не оформила, а тільки вступила в оперативне управління майном, проживаючи разом з ним на день смерті, що вбачається з довідки №407 від 25.10.2010 року, виданої Збручанською сільською радою.  

Після смерті ОСОБА_5, позивачка фактично прийняла спадщину, оскільки у шестимісячний термін з дня її смерті звернулася до Борщівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку та на грошові вклади, однак спадкових прав на будинковолодіння не оформила.  

Рішенням Збручанської сільської ради №19 від 29.09.2010 року, за заявою ОСОБА_3, їй та ОСОБА_7, вирішено видати свідоцтва про право власності кожному на 1/4 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1.  

Згідно зведено - оціночного акту на спірне будинковолодіння, виготовленого Борщівським БТІ 13 серпня 2010 року, загальна дійсна його вартість становить 58376 грн.    

  Окрім позивачки, інших спадкоємців на майно ОСОБА_5 немає.  

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і визнати право власності на 2/4 частини будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Борщівського району за позивачкою, як за спадкоємцем на підставі заповіту майна померлої ОСОБА_5  

На підставі ст.ст. 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268 ЦК України,  керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 212 ЦПК України, суд –  

  вирішив:  

Позов задовольнити.    

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як за спадкоємцем на підставі заповіту, право власності на 2/4 частини будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1 Борщівського району Тернопільської області, що належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5.  

Судові витрати по справі покласти на сторони в межах, в яких вони їх понесли.  

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано сторонами протягом десяти днів з дня отримання його копії через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Головуючий: піпис.  

  З оригіналом згідно.  

Суддя Борщівського районного суду                         Зушман Г.І.