Справа 2-а-3789/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року м. Ромни
Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Шунько Г.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Ромни Сумської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
10 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою визнати протиправною бездіяльність УПФУ в місті Ромни, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії її підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року включно у сумі 2733,30 грн., з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року включно в сумі 2516,60 грн., з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року включно в розмірі 1088,00 грн., також просив зобов’язати відповідача нараховувати і виплачувати щомісячне підвищення до пенсії з 01.11.2010 року відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням (а. с. 7) і право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист днем війни».
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-ІУ внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядок виплати надбавки до пенсії дітям війни, то вимоги позивача за 2006 рік задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача стосовно перерахунку пенсії у 2007-2008 роках підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Відзначено, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни. зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, лише в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 рокум№10-пр/2008.
Суд також враховує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та ч.2 ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік та на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, а також з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року.
Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Так як відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. ч. З та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в місті Ромни, за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Що стосується позовних вимог позивача, які частково направлені на майбутнє, то такі вимоги задоволенню не підлягають з огляду на відсутність спору між сторонами при здійсненні виплат у майбутньому. Обґрунтування позову в цій частині полягає лише в припущенні позивача про можливе порушення його прав. Суд не може обмежити волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, оскільки не може встановлювати наперед механізм визначення розміру мінімальної пенсії за віком.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній грошовій сумі, не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 7, 11, 71, 86, 159, 163, 183-2 КАС України, ст. 8, ч. З ст. 22, ст. 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 , встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати: за 2007 рік - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з врахуванням проведених виплат, за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, за 2009 рік - з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, за 2010 рік - з 01 січня 2010 року по день прийняття рішення суду, тобто по 20 грудня 2010 року включно, з врахуванням отриманої доплати до пенсії згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
В іншій частині позову в задоволенні відмовити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ромни Сумської області виконати постанову негайно.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Роменський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, з подачею копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції і набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження.
Суддя підпис…
Копія вірна:
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О. ШУНЬКО