Справа № 1-180/10 р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого – судді Семко Г.В.
при секретарі Клімочко С.В.
з участю прокурора Швець А.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашполі кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Рожнятівки Томашпільського району Вінницької області, українки, громадянки України, освіта середня, одружена, приватний підприємець, проживає у АДРЕСА_1, раніше не судима,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи приватним підприємцем та використовуючи найманих працівників грубо порушила законодавство про працю, а саме за видом своє діяльності, яким є торгівля продуктами харчування в магазині «ОСОБА_4, що знаходиться АДРЕСА_2, з метою несплати в доход держави податкових та інших обов’язкових платежів, грубо порушила вимоги ст. 43 Конституції України, статей 21, 24, 24-1, 48 КЗпП України, використовувала працю найманого працівника ОСОБА_2, яка з 1 серпня 2010 року по 8 листопада 2010 року працювала продавцем зазначеного магазину без укладення з нею трудового договору в письмовій формі, реєстрації його в органах державної служби зайнятості, без внесення відомостей про роботу до трудової книжки, відповідно включення часу роботи до трудового стажу. Також ОСОБА_1 виплачувала заробітну плату ОСОБА_2 готівкою на руки без обов’язкових відрахувань до органів Пенсійного Фонду України та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Таким чином ОСОБА_1 використовуючи найманого працівника грубо порушила законодавство про працю та право громадянина на працю, оплату праці, на загальнообов’язкове державне страхування та пенсійне забезпечення.
Відповідно до статей 24, 24-1 КЗпП України додержання письмової форми трудового договору є обов’язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Фізична особа підприємець повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення до роботи працівника зареєструвати укладений в письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості. Однак в порушення вказаних вимог трудового законодавства трудовий договір з найманим працівником приватний підприємець ОСОБА_1 не уклала.
Згідно інформації Томашпільського районного центру зайнятості населення, трудовий договір між приватним підприємцем ОСОБА_1 та найманим працівником ОСОБА_2 зареєстрований не був та остання не являлась платником страхових внесків.
Крім цього, згідно статей 253, 254 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором на підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, або у фізичної особи, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є внески власників підприємства, установи, організації, або уповноважених ними органів чи фізичної особи підприємця.
Порушуючи вказані вимоги закону, з метою ухилення від сплати відповідних зборів приватний підприємець ОСОБА_1 не звітувала до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі з серпня по листопад 2010 року про використання праці найманого працівника ОСОБА_3
До Ямпільського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та у Фонд страхування на випадок тимчасової втрати працездатності приватний підприємець ОСОБА_1 страхові внески не сплачувала чим позбавила найманого працівника ОСОБА_2 права на одержання відповідних соціальних гарантій в разі настання будь-якого страхового випадку.
Також приватний підприємець ОСОБА_1 грубо порушуючи вимоги ст. 3, 30 Закону України «Про оплату праці» використовуючи найману працю працівника ОСОБА_2, яка працювала по сім годин на день п’ять днів на тиждень без проведення нарахувань заробітної плати та обліку використання робочого часу, виплачувала ОСОБА_2 мінімальну заробітну плату в «конвертах» без оформлення платіжно-видаткових документів про виплату заробітної плати.
Такі дії приватного підприємця ОСОБА_1 в силу їх тривалості, систематичності, істотного порушення прав громадян на працю являються грубими порушеннями законодавства про працю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в пред’явленому обвинуваченні визнала, щиро розкаялась у вчиненому і вважає, як і інші учасники судового розгляду за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись її допитом. З’ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню визначити допитом підсудної.
ОСОБА_1 по суті пред’явленого обвинувачення суду пояснила, що є приватним підприємцем та має у приватній власності магазин «ОСОБА_4, що знаходиться у АДРЕСА_2. У вказаному магазині працювала продавець ОСОБА_2, яка проживає в с. Рожнятівці Томашпільського району. ОСОБА_2 працювала з серпня по листопад 2010 року. Заробітну плату їй ОСОБА_1 виплачувала в розмірі мінімальної заробітної плати. ОСОБА_2 працювала з 08.00 до 16.00 години щодня крім вихідних – неділі та понеділка. Угоди щодо трудових правовідносин, що склались між ними, а також про матеріальну відповідальність не укладали. Виплату заробітної плати ОСОБА_1 проводила без оформлення платіжних документів. За використанні найманої праці внески до органів Пенсійного фонду України та до інших фондів соціального страхування, а також податки не сплачувала. Також ОСОБА_1 визнала, що порушила трудове законодавство та зобов’язалась більше не порушувати.
Заслухавши пояснення підсудної, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доказана і її дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 172 КК України, тобто грубе порушення законодавства про працю.
Підсудна ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно. На диспансерному психіатричному та наркологічному обліку не перебуває. Також ОСОБА_1 сприяла розкриттю злочину та щиро розкаялась.
Обставиною, яка пом’якшує покарання суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжую покарання суд не знаходить.
Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, яка за місцем проживання характеризується позитивно. Також суд враховує обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення та попередження нових злочинів буде покарання у виді штрафу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 323, 324 КПК України суд, –
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п’ятсот десять гривень.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженій ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області.
Суддя: