Справа № 2-569
2010р.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого судді: Пахоменко О.Г.,
при секретарі: Димовій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Бердянська державна міська нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним, приведення сторін в первісне становище, відновлення права власності на частку домоволодіння, -
ВСТАНОВИВ :
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 заявила клопотання про закриття провадження у цій справі за п.6 ч.1 ст. 205 ЦПК України в зв’язку зі смертю позивачки ОСОБА_1, і неможливістю застосування в спірних правовідносинах правонаступництва.
Обґрунтовуючи своє клопотання, представник відповідача посилався на порушення стороною позивача вимог ст. 119 ЦПК України при складанні уточнюючої (доповнюючої) позовної заяви від 26.11.2010р. від імені ОСОБА_4, яку остання цілком очевидно не підписувала, термін дії її довіреності як представника позивача ОСОБА_1 закінчився, в наслідок чого ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_5 не мають юридичних підстав для участі у справі в якості представників позивача.
Вислухавши заявлені клопотання, дослідував матеріали справи, суд дійшов до висновку, що клопотання представника відповідача – адвоката ОСОБА_3 щодо закриття провадження по справі обґрунтоване та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З 09.06.2005 року, в провадженні Бердянського міськрайоного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Бердянська державна міська нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним, приведення сторін в первісне становище, відновлення права власності на частку домоволодіння , відповідно до якого сторонами цих правовідносин були позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 (т.1 а.с.3-5, 42).
Як вбачається з матеріалів цієї цивільної справи, позивач взагалі в жодному з судових засідань участі не приймала, позовна заява підписана ОСОБА_4., представником Позивача за довіреністю від 04.11.2004 року (засвідчена виконуючим обов’язки нотаріуса Комаровою Г.В., т.1 а.с.6, 95).
25.12.2005 року, в зв’язку зі смертю позивача по справі ОСОБА_1 закінчився строк дії цієї довіреності.
Згідно ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі закінчення строку довіреності або смерті особи, яка видала довіреність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦК України, строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона надана.
Доказів відновлення повноважень ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5, як представників Позивача – ОСОБА_1, до суду не надано, і, таким чином останні не мають жодних юридичних підстав для участі у справі в якості представників Позивача.
Після того, коли повноваження ОСОБА_4, як представника позивача по даній справі були припинені (26.12.2005р.), 25.01.2006р. остання передоручила свої неіснуючі повноваження спочатку адвокату ОСОБА_9, а потім, з 11.03.2009р. і адвокату ОСОБА_5, які фактично не мали права представляти інтереси позивача, а остання, крім того, не надала належних доказів на право участі у даній справі в якості представника.
За таких обставин єдиною підставою для участі у справі ОСОБА_4, або будь-якого представника її інтересів, є надання до суду доказів, що вона стала правонаступником прав та обов'язків Позивача, тобто прийняла спадщину.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК).
З дня смерті позивачки (26.12.2005р.) минуло майже п'ять років, але ОСОБА_4 за весь цей тривалий строк не надала до суду підтвердження прийняття нею спадщини, отже її заява про визнання її процесуальним правонаступником безпідставна та необґрунтована.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1223, ч.1 ст. 1241 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Діти спадкодавця, незалежно від змісту заповіту, мають право на обов'язкову частку у спадщині, якщо вони малолітні, неповнолітні або непрацездатні.
Зважаючи на те, що спадкодавцем – померлою ОСОБА_1 залишений заповіт, в тому числі, на належну їй частину спірного житлового будинку, на ім'я її дочки ОСОБА_10 (т.1 а.с.237), ОСОБА_4 не являється особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, вона відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України не має права на спірний житловий будинок в порядку спадкування. Відтак, ОСОБА_4 не має належних юридичних підстав вважатися правонаступником позивача у цій справі.
Також слід звернути увагу, що за цей тривалий строк (майже п'ять років) до суду інших заяв від можливих спадкоємців, які прийняли спадщину після померлої позивачки (процесуальних правонаступників) про бажання вступити до участі по даній справі не поступало.
Важливим є і той факт, що позивач на момент смерті вже немала майна, оскільки єдине належне їй майно було втрачено ще в 2003 році, про що вона сама зазначила в її позовній заяві.
Також при вирішенні питання про правонаступництво судом враховано, що у тих випадках, коли матеріальне правовідношення тісно пов'язане з особою його суб’єкта, правонаступництва у матеріальному правовідношення бути не може, а тому не може бути і процесуального правонаступництва.
Оскільки вимоги позивачки про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна базуються на ствердженнях, що укладання угоди відбулося шляхом, як вона вважала, її обману та її неможливості реально оцінювати свої дії та розуміти їх значення при його укладенні, таким чином природа даного правочину пов'язана тільки з особою позивачки. Отже під обманом в даному випадку слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для укладеної угоди, що у свою чергу є суто суб'єктивним ставленням учасника угоди до оспорюваного правочину.
Таким чином, провадження по справі підлягає закриттю і з тих підстав, що виниклі правовідносини, а саме недійсність угоди в наслідок укладання її під впливом обману та неможливості позивачки реально оцінювати свої дії та розуміти їх значення при його укладенні, не допускає правонаступництва, оскільки вимоги позивачки стосовно природи правочину пов'язані тільки з її особою.
Таким чином, існує уся сукупність умов, необхідних та достатніх для застосування п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки померла фізична особа – позивач, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд закриває своєю ухвалою провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Крім того, 26.11.2010р. до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання угоди недійсною, приведення сторін в первісне становище та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.
Як зазначила в своєму позові позивач ОСОБА_4 дана позовна заява подана нею, як „уточнююча та доповнююча раніше подану позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 37 ЦПК України”. Таким чином, суд приходить до висновку, що ця заява подана в рамках розгляду вищезазначеної цивільної справи № 2-569/2010р.
Відповідно до ч.1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Як було з’ясовано в цьому ж судовому засіданні, вищезазначену позовну заяву від імені ОСОБА_4 (підпис якої очевидно їй не належить) до канцелярії суду подала адвокат ОСОБА_5, яка не надала суду письмових доказів про її представництво в суді інтересів ОСОБА_12, і в зв’язку з цим не була допущена до участі у справі. Таким чином, на підставі п.3 ч.3 ст. 121 ЦПК України, позовна заява повинна бути повернута в зв’язку з тим, що ця заява подана особою, яка не має повноважень на ведення справи.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 37, 121, 205, 206, 208-210 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ :
Клопотання про закриття провадження по справі задовольнити.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Бердянська державна міська нотаріальна контора, про визнання правочину недійсним, приведення сторін в первісне становище, відновлення права власності на частку домоволодіння, закрити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання угоди недійсною, приведення сторін в первісне становище та визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Суддя: О.Г. Пахоменко