Справа № 2-6055
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменко О.Г.,
при секретарі: Димовій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Нива”, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, генеральний директор ТОВ Агрофірма „Нива” ОСОБА_7, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та приведення сторін в первісний стан, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом, який уточнили і доповнили та просили визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.02.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива», в особі генерального директора ОСОБА_7 та фізичною особою ОСОБА_5, убудованого нежитлового приміщення площею 115,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний № 159; привести сторони в первісний стан, зобов’язавши ОСОБА_5 повернути ТОВ Агрофірма „Нива” вищезазначене убудоване нежитлове приміщення, яке складається з коридору №1 площею 15,2 кв.м., основного приміщення №2 площею 14,9 кв.м., санвузла №3 площею 11,8 кв.м, шафи №4 площею 0,4 кв.м., основного приміщення №5 площею 15,4 кв.м., основного приміщення №6 площею 10,0 кв.м., основного приміщення №7 площею 13,1 кв.м., основного приміщення №8 площею 16,5 кв.м. та коридору №9 площею 18,4 кв.м., а ТОВ Агрофірма „Нива” зобов’язати сплатити ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 26021 грн. (а.с.3-8, 182).
Також, позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів на свою користь понесені ними судові витрати при сплаті судового збору в сумі 260,21 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді у розмірі 120 грн. кожному в рівних частках.
Ухвалою суду від 21.12.2010р., на підставі заяви позивачів, позовні вимоги в частині визнання права власності за ТОВ Агрофірма „Нива” на вказане вище убудоване нежитлове приміщення, залишені без розгляду (а.с.183).
Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів за дорученнями ОСОБА_8 в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримали та у обґрунтування своїх вимог пояснили, що позивач ОСОБА_1, 26.04.2010р., у зв’язку з тяжким фінансовім станом ТОВ Агрофірма «Нива» (надалі – Товариство), будучи учасником цього Товариства, звернувся з письмовою заявою до генерального директора даного Товариства ОСОБА_7 з заявою розглянути питання щодо продажу йому за 500000 грн. убудованого нежитлового приміщення площею 115,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке належить Товариству на праві власності. Але згідно листа генерального директора ОСОБА_7 від 27.04.2010р. вихідний №19, ОСОБА_1 отримав відповідь, що належне ТОВ Агрофірма «Нива» зазначене вище нежитлове приміщення, відповідно до рішення загальних зборів його учасників, викладених у протоколі №2/2006 від 10.02.2006р. було продано учаснику цього ж Товариства ОСОБА_5 за 26021 грн., і яка на цей час за власним бажанням вибула із учасників Товариства. Ознайомившись з протоколом №2/2006 загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «Нива» від 10.02.2006р. та рішеннями цих загальних зборів, викладених у протоколі від 10.02.2006р., ОСОБА_1 отримав від керівництва Товариства документальне підтвердження про факт проведення таких збори, про що йому нічого не було відомо і участі в їх проведені він не приймав. Звернувшись до всіх учасників ТОВ Агрофірма «Нива», вказаних в протоколі загальних зборів №2/2006 від 10.02.2006р., ОСОБА_1 довідався, що крім нього, також не знали про проведення та не приймали участі в цих загальних зборах інші учасники Товариства, які є позивачами по справі - ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4, які разом з ОСОБА_1 без їх згоди також були внесені в протокол загальних зборів, як учасники цих зборів, які нібито прийняли участь у цих зборах і віддали свої голоси за пропоновані питання у порядку денному, що не відповідає дійсності. Також їм нічого не було відомо про укладення вказаного договору купівлі-продажу від 14.02.2006р., який є предметом дослідження по цій справі, і вони не надавали своєї згоди на його укладення.
В зв’язку з зазначеним, позивачі по цій справі попередньо звернулися за захистом своїх прав та інтересів до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «Нива», викладених у вищевказаному протоколі. Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р., позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 задоволені та визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «Нива», викладених у протоколі №2/2006 від 10.02.2006р. Це рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 29.10.2010р., яким апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р. без змін.
Позивачі просили визнати договір купівлі-продажу від 14.02.2006р. (далі – Договір) недійсним та привести сторони в первісний стан з наступних підстав. Відповідно до п.7.13 третьої редакції Статуту Товариства, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу від 14.02.2006р., генеральний директор має право заключати угоди, контракти, договори без обмеження суми угоди. Але, на їх думку, при укладенні оспорюванного Договору купівлі-продажу нотаріус, розуміючи значимість правочину, який укладали сторони та явно занижену ціну, відмовилася укладати договір та потребувала від генерального директора рішення загальних зборів учасників товариства, яке б дозволяло укласти цей договір. Тому, були проведені загальні збори учасників ТОВ Агрофірма «Нива» від 12.02.2006р., але з грубим порушенням законодавства та прав учасників Товариства, і як наслідок, рішення цих зборів судом визнані недійсними. Таким чином, правочин фактично був вчиненний на підставі недійсного рішення, викладенного в протоколі загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «Нива» від 12.02.2006р.
Крім того позивачі посилалися, що при укладені оспорюванного Договору генеральний директор ОСОБА_7 відповідно до ч.3 ст. 92 ЦК України, яка регламентує цивільну дієздатність юридичної особи, зобов’язаний був діяти в інтересах юридичної особи ТОВ Агрофірма «Нива», добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Але, на їх думку ОСОБА_7 діяв всупереч Статуту Товариства, всупереч інтересів Товариства і його учасників, якими є позивачі по цій справі, діяв недобросовісно та не розумно, а тому перевищив і свої повноваження, оскільки спірне приміщення було продане не по діючій на той час ринковій ціні, яка відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14.07.2010р., станом на 14.02.2006р. (дату укладання Договору) складала 334 923 грн., а по залишковій балансовій ціні - 26 021 грн. згідно даних БТІ та оцінці, яка була проведена за ініціативи заінтересованої особи ОСОБА_5, і чим Товариству спричинені збитки в сумі 308 902 грн. (334 923 грн. – 26 021 грн.).
Позивачі вважають, що факт недобросовісності та вчинення генеральним директором ОСОБА_7 дій всупереч інтересам Товариства також підтверджується фальсифікацією ним рішення загальних зборів від 12.02.2010р., яке оформлено протоколом, відповідно до якого у його проведенні нібито приймали участь позивачі по справі, що встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р., і відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України ці обставини додатково не доводяться. Тобто зміст укладеного договору купівлі-продажу від 14.02.2006р. суперечить ст. 92 ЦК України, що відповідно до ч.1 ст. 203, частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України є безумовною підставою для визнання цього правочину недійсним.
Являючись учасниками Товариства позивачі вважають, що вони відповідно є і співвласниками ТОВ Агрофірма «Нива», якому в свою чергу належало спірне приміщення на праві колективної власності. Позивачі посилалися на ч.1 ст.8 ЦК України, відповідно до якої якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Тому, позивачі вважають, що відповідно до ст. 369 ЦК України вони мали право звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів про визнання правочину недійсним, оскільки вони безпосередньо або нотаріально посвідченної згоди на розпорядження спільним майном не давали, а тому у генерального директора ТОВ Агрофірма «Нива» ОСОБА_7 на цій підставі не було необхідних повноважень, а дії нотаріуса, в зв`язку з цим, є неправомірними при посвідчені цього правочину.
Представник відповідача 1 - ТОВ Агрофірма «Нива» за дорученням ОСОБА_11 в судовому засідані уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача 2 - ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_12 позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. У обгрунтування своїх заперечень пояснив, що відповідно до п. 7.13 третьої редакції Статуту Товариства, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу від 14.02.2006р. генеральний директор має право заключати угоди, контракти, договори, без обмеження суми угоди. З цього вбачається, що генеральний директор самостійно без рішення зборів учасників Товариства мав право розпоряджатися його майном та укладати будь-які угоди без обмеження їх суми, що підтверджено і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.10.2010р. по справі № 8/147/10. На його думку факт визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства на підставі рішення господарського суду Запорізької області по справі № 8/147/10 від 09.06.2010р., ніяким чином не впливає на законність та правомірність укладення договору купівлі-продажу та ця обставина не потребує доведення у судовому порядку знову, оскільки вона встановлена судовим рішенням Запорізького апеляційного господарського суду від 29.10.2010р. Вважав, що факт того, що генеральний директор мав всі повноваження та права на підписання Договору доведений та встановлений, та не потребує повторному доказуванню. Тому всі твердженні позивачів у цій частині є необґрунтованими. Вважав, що позивачі безпідставно посилалися на ст. 369 ЦК України, яка на їх думку повинна застосовуватися за аналогією закону, відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, оскільки спірне приміщення належало Товариству, а майно підприємства та майно його засновників є відокремленим. Гадає, що твердження позивачів стосовно того, що вони були повинні надати генеральному директору нотаріально посвідчений дозвіл на реалізацію нерухомого майна, яке є власністю Товариства є хибним та не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Вважає, що оскільки права позивачів Договором не порушені, то вони не потребують права на судовий захист, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволені позову.
Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, приватний нотаріус Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що посвідчений нею договір купівлі-продажу від 14.02.2006р. відповідає вимогам діючого законодавства, а тому не підлягає скасуванню. На її думку оформлення цієї угоди проводилося нею відповідно до норм діючих законів України та інструкцій Міністерства юстиції України. В судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердила, що дійсно, спочатку вона відмовилася посвідчувати договір купівлі-продажу спірного приміщення і вимагала від представника Товариства протокол загальних зборів учасників Товариства, оскільки продаж такого об’єкта нерухомості повинна була посвідчити тільки при підтверджені на це згоди учасників Товариства, викладених у відповідному рішенні. При відсутності такого рішення загальних зборів Товариства вона б відмовилась посвідчувати цю угоду. Їй не було відомо, що пред’явлений керівником Товариства протокол загальних зборів з рішенням з цього питання був підроблений і не відповідав його змісту.
Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідачі - генеральний директор ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив що дійсно, на вимогу нотаріуса ОСОБА_6 при укладанні договору купівлі-продажу від 14.02.2006р., ним був наданий сфальсифікований ним протокол загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «Нива» від 12.02.2006р. з викладеним в ньому рішенням, яке дозволяло йому продати спірне приміщення відповідачу ОСОБА_5, яка і була ініціатором цієї угоди. ОСОБА_7 підтвердив, що збори учасників Товариства були проведені з порушенням діючого законодавства, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про його проведення не знали, тому рішенням господарського суду Запорізької області було скасовано зазначене рішення зборів учасників Товариства. Він був вимущений укласти Договір купівлі-продажу від 14.02.2006р., про що його просила ОСОБА_5, яка на той час володіла найбільшою часткою статутного капіталу Товариства. Коли б остання заявила про вихід з товариства та вимагала сплатити її частку статуного фонду підприємства, то ця обставина привела б Товариство до банкрутства, в зв`язку з тяжким його фінансовим становищем. Наполягав, що оцінкою приміщення займалася сама ОСОБА_13
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та третіх осіб, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.02.2010р. між ТОВ Агрофірма «Нива» (с. Успенівка Бердянського району Запорізької області) в особі генерального директора ОСОБА_7 та фізичною особою ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу, в тому числі, цілого убудованого нежитлового приміщення площею 115,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний №159 (а.с.14).
В судовому засіданні найшов своє підтвердження той факт, що до посвідчення зазначеного договору приватний нотаріус ОСОБА_6 заявила вимогу ОСОБА_7 про необхідність надання рішення загальних зборів Товариства, яке б дозволяло йому, як генеральному директору Товариства, укласти такий договір. В зв’язку з цим, останнім був наданий нотаріусу протокол загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «Нива» за №2/2006 від 12.02.2006р. з викладеним в ньому рішенням, яке уповноважило ОСОБА_7 підписати договір купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення за 26021 грн. Відповідно до цього протоколу учасники Товариства, в тому числі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (кожний мав по 7% голосів) 10.06.2006р. одноголосно прийняли рішення про продаж зазначеного нерухомого майна учаснику товариства ОСОБА_5 (21% голосів), оформивши договір купівлі-продажу нотаріально та уповноважити генерального директора товариства ОСОБА_7 підписати цей договір у нотаріуса. (а.с.13).
Відповідно до статуту ТОВ Агрофірма «Нива» є підприємством, що створено громадянами шляхом об’єднання їх майна та участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку , учасниками якого на засадах угоди є громадяни України: ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_3
Відповідно до пункту 1 „Порядку денного” Протоколу № 2/2006 загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма „Нива” від 10.02.2006р., предметом обговорення учасниками Товариства було питання щодо продажу нерухомого майна, яке належить товариству на праві колективної власності , а саме вбудованого приміщення за зазначеною адресою (а.с.13).
Згідно до п.3.1 третьої редакції Статуту Товариства, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу від 14.02.2006р., головною метою діяльності Товариства є одержання прибутку. Пунктами 7.1 та 7.13. цієї ж третьої редакції Статуту Товариства встановлено, що Вищим органом Товариства є Збори учасників та генеральний директор має право заключати угоди, контракти, договори, без обмеження суми угоди (а.с.29-35) .
Судом встановлено, що згідно статуту Товариства генеральний директор ОСОБА_7 дійсно мав право заключати угоди без обмеження суми угоди. Але, також генеральний директор відповідно до п. 7.9 Статуту є виконавчим органом Товариства.
У даному же випадку, відповідно до вказаного вище протоколу загальних зборів Товариства від 10.02.2006р., саме загальні Збори учасників, як Вищий орган товариства, відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 Закону України «Про господарські товариства», прийняли рішення про надання дозволу на продаж нерухомого майна, яке належить товариству на праві колективної власності та про надання повноважень генеральному директору ОСОБА_7 підписати Договір купівлі-продажу спірного приміщення у нотаріуса.
Але рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2010р., яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.10.2010р. визнано, що оспорювані рішення загальних зборів учасників Товариства від 10.02.2006р. є такими, що грубо суперечать законодавству України та статуту Товариства з підстав недотримання вимог чинного законодавства України і статуту Товариства під час їх скликання та проведення. З цих підстав рішення загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма «Нива», викладених у протоколі №2/2006 від 10.02.2006р., визнані недійсними (а.с.16, 17). Тобто судовим рішенням встановлена невідповідність рішення загальних зборів учасників Товариства діючому законодавству, а тому і відсутність компетенції у одної із сторін правочину - ТОВ Агрофірма «Нива», яка діяла через свого предстваника - генерального директора ОСОБА_7
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини недотримання вимог чинного законодавства України і статуту Товариства під час скликання та проведення зборів учасників цього Товариства від 10.02.2006р., а також, що прийняті рішення на цих загальних зборах учасників Товариства є такими, що грубо суперечать законодавству України та статуту Товариства, встановлені судовим рішенням і не потребують повторного доведення.
Суд погоджується з думкою представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_12 з приводу того, що відповідно до п. 7.13 третьої редакції Статут Товариства „Агрофірма „Нива”, який діяв на час укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу, генеральний директор цього Товариства ОСОБА_7 мав всі повноваження та права на підписання будь-якого договору, що узгоджується і з рішенням Запорізького апеляційного господарського суду від 29.10.2010р., на яке представник відповідача ОСОБА_12 посилається. Але на думку суду, це положення Статуту Товариства не відноситься до обставин укладання Договору купівлі-продажу від 14.02.2006р., який є предметом дослідження по цій справі, з наступних підстав.
Як виходить із пояснень третьої особи по справі ОСОБА_7, ініціатором укладення цієї угоди була головний учасник Товариства і покупець спірного майна - ОСОБА_5, у якої була найбільша частка у Статутному фонді Товариства і яка дорівнювала 21 відсотку на час укладання цієї угоди, і від дій якої залежало фактичне існування Товариства, що також узгоджується і з письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 12.07.2010р. наданими на ім’я голови зборів учасників Агрофірми „Нива” ОСОБА_15 (а.с.19).
Таким чином, судом встановлений факт відсутності вільного волевиявлення у генерального директора Товариства ОСОБА_7 щодо укладення спірного договору від 14.02.2006р., який також підтвердив факт фальсифікації учасниками товариства протоколу загальних зборів від 10.02.2006р., а також ініціативу проведення оцінки вартості продаваного нерухомого майна саме з боку тієї ж ОСОБА_5
В той же час, відповідно до п.1 першого питання протоколу №2/2006 загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма „Нива” від 10.02.2006р., учасник товариства ОСОБА_14 доповіла, що для продажу нерухомого майна – вбудованого приміщення за вищезазначеною адресою була проведена експерта оцінка цього майна, яка згідно оціночного акта склала 26021 грн. (а.с.13), але дана обставина спростовується матеріалами справи.
Так, відповідно до листа приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 02.12.2010р. за № 91/01-07, нею, на запит Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25.11.2010р. по даній цивільній справі надіслані копії документів, які надавалися нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу від 14.02.2006р. реєстровий № 159, тобто були підставою для нотаріального його оформлення (а.с.141).
Крім зазначених вище документів для посвідчення зазначеної угоди нотаріусу був наданий висновок про вартість вбудованого приміщення, але не станом на дату проведення загальних зборів учасників товариства (10.02.2006р.) або на дату укладання договору (14.02.2006р.), а станом на 30.11.2005р. (а.с.152), що не відповідає інформації, яка значиться у протоколі №2/2006 загальних зборів учасників Товариства від 10.02.2006р. та у спірному договорі купівлі-продажу. Так, пунктом 2.2. нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу від 14.02.206р. щодо спірного приміщення обумовлено, що відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації, вартість відчужуваного убудованого приміщення (тобто не експерта, а балансова вартість) становить 26021,00 гривня (а.с.14). Таким чином, спірне убудоване приміщення було фактично продано не по ринковій ціні, а по його балансовій вартості.
Згідно ж висновку призначеної судом судової будівельно-технічної експертизи від 18.08.2010р., ринкова вартість цілого убудованого нежитлового приміщення площею 115,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на день укладання договору купівлі-продажу від 14.02.2006р. складала 334923 грн., а станом на 14.02.2010р., відповідно складає 404103 грн. (а.с.67-107), що також узгоджується з довідкою № 13 від 09.07.2010р. відділу аналітики та статистики Об’єднання спеціалістів по нерухомості (ріелторів) м. Бердянськ (а.с.18).
Згідно до ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Також відповідно до ч.5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Суд вважає, що в даному випадку по зазначеній угоді у генерального директора ТОВ Агрофірма «Нива» ОСОБА_7 був відсутній дійсний намір діяти в інтересах товариства та його учасників, добросовісно і розумно, а фактично останній виконував розпорядження головного учасника товариства ОСОБА_5, про що він сам підтвердив у судовому засіданні. ОСОБА_7 визнав, що надаючи нотаріусу протокол загальних Зборів учасників товариства №2/2006 від 10.02.2006р., в якому були викладені рішення та яке було свідомо для нього прийнято з порушенням закону, він діяв недобросовісно та нерозумно. Крім того він погодився, що укладаючи договір, будучи представником власника майна, використав надане йому право по розпорядженю належною товариству власністю не в інтересах учасників цього товариства, маючи за мету зберегти підприємство від банкрутства.
Таким чином, доводи представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_12 про те, що факт визнання недійсним рішення загальних Зборів учасників рішенням господарського суду Запорізької області № 8/147/10 від 09.06.2010р. ніяким чином не впливає на законність та правомірність укладення договору купівлі-продажу, а також, що права позивачів безпосередньо цим договором не порушені, судом не може бути прийнято до уваги з підстав, які судом викладено вище, а відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частина 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Обраний позивачами спосіб захисту цивільного права відповідає ч.2 ст. 16 ЦК України, в тому числі, право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення. За таких обставин позов підлягає задоволенню.
З урахуванням уточнених (доповнених) позовних вимог, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів підлягає стягненню понесені ними судові витрати в частці заявлених вимог – судовий збір в сумі 8,50 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді у розмірі 37,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 92, 203, 215, 319 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 57-60, 88, 169, 212, 214, 223, 294 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.02.2006р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива» (с. Успенівка Бердянського району Запорізької області), в особі генерального директора ОСОБА_7 та фізичною особою ОСОБА_5, убудованого нежитлового приміщення площею 115,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний № 159.
Привести сторони в первісний стан, зобов’язавши ОСОБА_5 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Нива” (с. Успенівка Бердянського району Запорізької області) убудоване нежитлове приміщення площею 115,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з коридору №1 площею 15,2 кв.м., основного приміщення №2 площею 14,9 кв.м., санвузла №3 площею 11,8 кв.м, шафи №4 площею 0,4 кв.м., основного приміщення №5 площею 15,4 кв.м., основного приміщення №6 площею 10,0 кв.м., основного приміщення №7 площею 13,1 кв.м., основного приміщення №8 площею 16,5 кв.м. та коридору №9 площею 18,4 кв.м., а ТОВ Агрофірма „Нива” зобов’язати сплатити ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 26021 грн.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма „Нива” та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 понесені ними судові витрати при сплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді у розмірі 37,00 грн. кожному в рівних частках.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня його проголошення.
Сторони можуть отримати рішення суду в повному обсязі з 28.12.2010р. з 15-00 годин.
Суддя:_______________