Справа № 2-536
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
у складі головуючого-судді: Пахоменко О.Г.,
при секретарі: Димовій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ цивільну справу за позовом фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Бердянської суспільно-політичної газети „Південна Зоря”, про захист честі та ділової репутації, -
ВСТАНОВИВ :
14.07.2009р. до суду з вищезазначеним позовом звернулись фізичні особи -підприємці (далі – ФОП) ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які уточнили та доповнили свої позовні вимоги та остаточно просили зобов’язати Бердянську суспільно-політичну газету „Південна Зоря” спростувати відомості надруковані у черговому номері цієї газети від 21.05.2009р. на аркуші 5 у статті „Екстрім від „Елен-таксі”, які містять недостовірну інформацію та принижують їх честь, гідність та ділову репутацію, шляхом опублікування на п’ятому аркуші чергового номеру цієї ж газети в тижневий строк з моменту набранням цього рішення суду законної сили наступної інформації: „У статті „Екстрім від „Елен-таксі”, яка була опублікована у черговому номері газети „Південна Зоря” від 21.05.09 автор, ОСОБА_3, розповіла про конфлікт який мав місце 15.05.09, у вечірній час, між її сім’єю та водієм служби „Елен-таксі” (таксистом) ОСОБА_4 з приводу, як вважає автор, неналежного виконання її замовлення. Викладені обставини у статті є спотвореними і не відповідають дійсним обставинам подій, що відбулися”. Також просили стягнути з автора статті ОСОБА_3 та Бердянської суспільно-політичної газети „Південна Зоря” в солідарному порядку на користь ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі по 5000 грн. кожному, а також понесені ними витрати по сплаті судового збору по 250 грн. кожному та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі по 110 грн. кожному (а.с. 3-7, 80-84).
Ухвалою суду від 08.12.2010р. суд прийняв відмову позивачів від позову в частині зобов’язання відповідача ОСОБА_3 у залі судового засідання вибачитись перед позивачами за поширення недостовірних відомостей в зазначеній статті газети і в цій частині судом провадження закрито.
У обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що 21.05.2009р. у черговому номері Бердянської суспільно-політичної газети „Південна Зоря" на п’ятому аркуші була опублікована стаття „Екстрім від „Елен-таксі", автором якої є ОСОБА_3 Вважають, що у даній публікації поширені відомості, які не відповідають дійсності та принижують честь і гідність, ганьблять ділову репутацію їх – як фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які здійснюють інформаційне обслуговування транспортних засобів (таксі) під назвою „Елен-таксі".
Повідомили, що у зазначеній статті автор – відповідач ОСОБА_3 розповіла про конфлікт який мав місце 15.05.2009р., у вечірній час, між її сім'єю та водієм служби „Елен-таксі" (таксистом) ОСОБА_4 з приводу, як вважає автор, неналежного виконання її замовлення. У статті автор вказала, що даний водій таксі під час сварки на вид мав стан наркотичного сп'яніння („хлопець не міг заспокоїтись, мабуть добрячу дозу прийняв", „ну подумаєш, можливо палив травки або випив - людина добу за рулем без відпочинку працює") і, що у „лихо - таксиста це не перший конфлікт з замовниками і в міліції він людина відома".
Вважають, що перелічені факти, а саме, наркотичного сп'яніння та неодноразові конфлікти таксиста не відповідають дійсності, оскільки ці факти не були встановлені у передбаченому законодавством порядку та не підтверджуються нічим, окрім припущень автора статті, та принижують ділову репутацію служби „Елен-таксі", під назвою якої даний водій здійснює транспортне обслуговування населення.
Викладені факти неодноразового притягнення вказаної особи до адміністративної чи іншої відповідальності, про що зазначено у статті, не підтверджено, водій ОСОБА_4 взагалі не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
У даній статті також зазначено, що керівники служби „Елен-таксі" не зателефонували ОСОБА_3 не вибачились за поведінку водія та мирним шляхом не врегулювали конфлікт.
Вказане, на думку позивачів, не відповідає дійсності, оскільки на наступний день, в суботу, після інциденту ОСОБА_3 з родичами прийшла до офісу служби „Елен-таксі" по АДРЕСА_1, однак диспетчер ОСОБА_5 повідомила їм, що керівництва сьогодні не буде і запропонувала залишити номера телефонів або прийти наступного дня. Вказані особи погодились прийти не залишивши номера телефонів, але в подальшому з якими-небудь вимогами не зверталися.
Також, у зазначеній статті автором запропоновано користуватися послугами служб таксі м. Бердянська зі зразковою репутацією, тобто не послугами служби „Елен-таксі”, яка має погану репутацію, а іншими службами, „а якщо кому-небудь із мешканців чи гостей міста не вистачає гострих відчуттів, зателефонуйте до „Елен-таксі" - мало не здасться". На думку позивачів, вказане прямо шкодить діловій репутації служби «Елен-таксі», адже автор прямо закликає читачів не користуватися послугами цього таксі, тим самим принижуючи честь і гідність підприємців ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Вважають, що викладена в цій статті інформація не є оціночною, а містить фактичні дані та пряму рекомендацію не користуватися послугами служби „Елен-таксі”, в зв’язку з чим її поширення, на їх думку, суперечить вимогам чинного законодавства, а сама поширена інформація є недостовірною. Вважають, що стаття ґрунтується на думці та висновках зроблених автором без будь-яких на те підстав, оскільки редакція газети чи автор не робили інформаційних запитів з цього питання та не відтворювали надану іншим друкованим засобом інформацію.
29.05.2009р., підприємці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись зі зверненням до головного редактора Бердянської суспільно-політичної газети «Південна Зоря» з проханням письмово спростувати статтю „Екстрім від „Елен-таксі", однак до цього часу заявницями письмової відповіді не отримано.
Позивачі посилалися на той факт, що вищевказаною статтею їм було завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють у 10000 грн., і яку вони просили стягнути солідарно з відповідачів на свою користь, по 5000 грн. кожному.
В судовому засіданні позивачі уточненні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та представники другого відповідача – Бердянської суспільно-політичної газети „Південна Зоря” за довіреностями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні, оскільки вважають їх необґрунтованими та такими, які не відповідають нормам діючого законодавства. Вважають, що всі обставини, які були викладені автором зазначеної вище статті ОСОБА_3 і опубліковані у вказаний день у номері їх газети, відповідають дійсності і не містять недостовірної інформації та не порушують чиїх-небудь прав та законних інтересів.
З’ясувавши усі обставини по справі та перевіривши їх доказами, допитавши свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).
Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими
главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися
також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу
його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі – постанова Пленуму ВСУ) від 27.02.2009р. № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, я кщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України „Про пресу” редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фізичними особами-підприємцями, які діють на підставі свідоцтв про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 від 20.02.2002р. та серії НОМЕР_2 від 20.01.2009р. відповідно, та здійснюють інформаційне обслуговування транспортних засобів (таксі) під назвою „Елен-таксі” в м. Бердянськ Запорізької області(а.с.13, 14, 37).
Відповідно до наданої копії аркуша № 5, у черговому номері Бердянської суспільно-політичної газети „Південна Зоря" від 21.05.2009р., була опублікована стаття „Екстрім від „Елен-таксі", автором якої є відповідач ОСОБА_3 В судовому засіданні ОСОБА_3 та представники другого відповідача - Бердянської суспільно-політичної газети „Південна Зоря" цей факт не оспорили та підтвердили його існування (а.с.8).
У зазначеній статті автор розповіла про конфлікт який мав місце 15.05.2009р., у вечірній час, між її сім'єю та водієм служби „Елен-таксі", з приводу, як вважає автор, неналежного виконання її замовлення. У викладеній автором версії, ситуація складалася наступним чином. Так, 15.05.2009р., ОСОБА_3 приїхала до своїх родичів разом з сином ОСОБА_10, його дружиною ОСОБА_9 та їх трьохмісячною дитиною на АДРЕСА_2. Приблизно, о 22.00, ОСОБА_3 зателефонувала до служби „Елен-таксі" для виклику машини, оскільки ОСОБА_9 з дитиною вирішила піти. Однак, диспетчер повідомила їй, що машина не під'їде через поганий стан дороги та калюжі, запропонувавши при цьому вийти на дорогу біля автобусної зупинки. Після чого, ОСОБА_3 зателефонувала з аналогічним проханням до служби „Таврія-таксі", де їй повідомили про те, що машина скоро під'їде. Коли вищевказані особи вийшли на вулицю там вже стояли дві машини служб „Елен-таксі" та „Таврія-таксі". Замовники відмовились їхати машиною служби „Елен-таксі". Тоді водій даної служби, почав лаятись і „пішов у наступ", а саме, не давав жінці з дитиною сісти до машини конкурента, штовхав і трусив її за плечі, внаслідок чого прокинулась дитина. Далі „неконтрольований таксист" кинувся до дверей водія служби „Таврія-таксі" і намагався силою виштовхнути його з автомобіля. З великими труднощами машина змогла поїхати, але роз'ярений хуліган у пориві ярості порвав светр ОСОБА_9 та розбив їй обличчя, після чого родичі постраждалої викликали міліцію. На шум прибіг її чоловік — ОСОБА_9, який бажаючи поговорити з таксистом відразу ж одержав у обличчя струм з газового балончика від чого впав на землю від нестерпного болю. Після чого, таксист кинув відчинену машину з ключами, сховавшись у чагарниках комишу. Через деякий час, до місця події під'їхало приблизно 19 машин-таксі, а також патруль міліції, який відвіз учасників конфлікту до міськвідділу, де ними були подані відповідні заяви.
У статті автор вказала, що даний водій таксі під час сварки на вид мав стан наркотичного сп'яніння („хлопець не міг заспокоїтись, мабуть добрячу дозу прийняв", „ну подумаєш, можливо палив травки або випив - людина добу за рулем без відпочинку працює") і, що у „лихо - таксиста це не перший конфлікт з замовниками і в міліції він людина відома".
Суд погоджується з думкою позивачів, що перелічені факти, а саме, повідомлення про наркотичне сп'яніння та неодноразові конфлікти таксиста не відповідають дійсності, оскільки ці факти не були встановлені у передбаченому законодавством порядку та не підтверджуються доказами, окрім припущень автора статті, в зв’язку з чим принижують ділову репутацію фірми „Елен-таксі", під назвою якої даний водій здійснював транспортне обслуговування населення.
Факт вживання водієм-таксистом наркотичних речовин не доведений відповідачами якими-небудь доказами, оскільки відповідного обстеження крові водія, особу якого встановлена в судовому засіданні (ОСОБА_4 (а.с.42-43), після доставки учасників конфлікту до чергової частини Бердянського МВ УМВС України у Запорізькій області співробітниками міськвідділу міліції не проводилось, а згідно довідки № 585 від 04.06.2009р. ОСОБА_8 на наркологічному обліку не перебуває (а.с.12). Викладені факти про неодноразове притягнення вказаної особи до адміністративної чи іншої відповідальності, про що зазначено у статті, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, і відповідачі не надали будь-яких доказів про притягнення цього водія до адміністративної чи кримінальної відповідальності взагалі.
Щодо подій 15.05.2009р., які описані в статті газети, за заявою відповідача ОСОБА_3 за № 2938 проводилась перевірка у Бердянському МВ ГУМВС України в Запорізькій області і за її результатами прийнято рішення про відмову у порушені кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України, про що були повідомлені сторони, і дана постанова до цього часу не оскаржена (а.с.38). Відповідно до висновків комісії з підприємницької діяльності та захисту прав споживачів від 04.06.2009р., засідання якої проводилось по заяві споживача ОСОБА_3, факти порушення фірмою „Елен-таксі” та його водієм чинного законодавства, в тому числі Закону України „Про захист прав споживачів”, також не знайшов свого підтвердження (а.с.36).
Відповідно до п. 15 вказаної постанова Пленуму ВСУ при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти, в тому числі опублікування її у пресі. Вищезазначена стаття була опублікована відповідачами 21.05.2009р. у черговому номері Бердянській суспільно-політичній газеті „Південна Зоря", що підтверджується письмовим доказом – наданою копією п’ятого аркушу цієї газети і поясненнями відповідачів (представників відповідача), які цей факт не спростували (а.с.8).
Суд вважає, що поширена відповідачами інформація, що є предметом дослідження по цій справі, стосується позивачів по справі - фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які здійснюють інформаційне обслуговування транспортних засобів (таксі) під назвою „Елен-таксі” в м. Бердянськ Запорізької області, на підставі укладених з фізичними особами-підприємцями (водіями) договорів про інформаційні послуги (а.с.11).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Згідно абз.6 п.15 постанови Пленуму ВСУ негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, оскільки відповідачі не надали ніяких доказів на її підтвердження.
У ч.2 п.2 ст. 26 Закону України „Про друковані засоби масової інформації в Україні", зазначено, що журналіст, здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію.
Відповідно до вимог ст. 42. Закону України „Про друковані засоби масової інформації в Україні", редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:
1. 1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника
(співзасновників);
2. 2) вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до
офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації,
наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію";
3. 3) вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб
державних органів, організацій і об'єднань громадян;
4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим
друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;
5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом,
проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом.
Натомість, стаття ґрунтується на думці та висновках зроблених автором без будь-яких на те підстав, оскільки редакція газети чи її автор не робили інформаційних запитів з цього питання та не відтворювали надану іншим друкованим засобом інформацію.
Враховуючи вимоги ст. 47-1 Закону України "Про інформацію", інформація викладена в статті не є оціночною, вона не містить алегорій, сатири, гіпербол, а містить фактичні дані та пряму рекомендацію „а якщо кому-небудь із мешканців чи гостей міста не вистачає гострих відчуттів, зателефонуйте до „Елен-таксі" - мало не здасться". З чого випливає, що її поширення суперечить вимогам чинного законодавства.
У зазначеній статті її автором запропоновано користуватися послугами служб таксі м. Бердянська „зі зразковою репутацією”, із чого витікає, що користуватися треба не послугами служби „Елен-таксі”, яка має погану репутацію, а іншими службами. Ця стаття починається з наступного прологу: „Сервіс „високого” рівня надав таксист-професіонал, коли звичайна сім`я вирішила скористатися послугами фірми „Елен-таксі”. Цей вечір закінчився в міському відділі міліції”.
Суд погоджується, що вказане прямо шкодить діловій репутації служби «Елен-таксі», адже автор дає негативну оцінку діяльності цієї фірми і відповідно підприємницькій діяльності позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які здійснюють інформаційне обслуговування транспортних засобів (таксі) під назвою „Елен-таксі", і прямо закликає читачів не користуватися послугами цього таксі, тим самим принижуючи їх ділову репутацію, що приводить до зниження їх престижу, а також підриває довіру споживачів транспортних послуг до їх діяльності.
В той же час, суд не погоджується з думкою позивачів, що цією ж публікацією були принижені честь і гідність вказаних підприємців, оскільки в статті була поширена негативна інформація лише стосовно особи водія-таксиста (прізвище якого в статті не було вказано), якому дана соціальна оцінка його поведінки та характеристика його особистості на відповідність загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Поняття честі і гідності є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, які відповідно до п.4 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009р. стосуються особистості саме фізичних осіб, а прізвища фізичних осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 автором вказаної статті не згадувалися.
Згідно ст. 37 Закону України „Про друковані засоби масової інформації в Україні", громадяни та юридичні особи мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.
Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.
Фізичні особи-підприємці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 робили спробу вирішити конфлікт в позасудовому порядку, в зв'язку з чим, 29.05.2009р., направили письмові звернення до головного редактора Бердянської суспільно-політичної газети «Південна Зоря» з вимогою письмово спростувати статтю „Екстрім від „Елен-таксі", але до цього часу письмову відповідь не отримали (а.с.9, 9оборот.сторінка).
В зв’язку з зазначеним, позивачі скористалися своїм конституційним правом на судовий захист і заявлений ними спосіб захисту порушеного їх особистого немайнового права відповідає ст. 275 ЦК України.
Крім того, у ст. 49 Закону України „Про інформацію", передбачено, що у випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.
Позивачі вважають, що вищевказаною статтею їм було завдано моральну шкоду, яку вони оцінюють у 10000 грн., відповідачі в цій частині позовні вимоги також не визнали, в добровільному порядку спростувати інформацію, яка є предметом розгляду по цій справі не бажають.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів особою, яка її завдала, за наявності її вини. Судом встановлена винна поведінка відповідачів.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховував роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 25.05.2001р. N 5 та від 27.02.2009р. № 1).
Відповідно до п.3 цієї постанови під немайновою шкодою, заподіяною в тому числі юридичній особі (фізичній особі-підприємцю), слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Пунктом 9 цієї ж постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються, в тому числі ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
З урахуванням вищезазначених вимог, при визначенні розміру спричиненої позивачам по даній справі моральної шкоди, суд виходив із засад справедливості, добросовісності та розумності, і вважає, що з відповідачів в солідарному порядку необхідно стягнути на користь позивачів компенсацію за спричинену ним моральну шкоду у розмірі по 922 грн. кожному – розмірі мінімальної заробітної плати (мінімального прожиткового мінімуму), встановленому на дату винесення цього рішення. Визначений розмір грошового відшкодування, на погляд суду, є співмірним із заподіяною шкодою і не може призвести до припинення діяльності засобу масової інформації - Бердянської суспільно-політичної газети „Південна Зоря”.
Питання про судові витрати судом повинно бути вирішено у відповідності до вимоги ст. 88 ЦПК України, якою передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до наданих квитанцій з відповідачів в солідарному порядку належить стягнути на користь позивачів в рівних частках витрати, понесені ним на сплату судового збору в розмірі по 17 грн. кожному та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі по 60 грн. кожному. (а.с. 1-2).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 62, 68 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 94, 275, 277, 288, 1167 ЦК України, ст.ст. 47-1, 49 Закону України „Про інформацію”, п.2 ч.2 ст.ст. 26, 37, 42 Закону України „Про друковані засоби масової інформації в Україні”, ст.ст. 3, 15, 57-60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов’язати Бердянську суспільно-політичну газету „Південна Зоря” (71108, м. Бердянськ Запорізької області, Мелітопольське шосе, 19, р/р № 26002208192001 у БВ ЗРУ КБ „Приватбанк”, МФО 313399, ОКПО 13629248) спростувати відомості надруковані у черговому номері цієї газети від 21.05.2009р. на аркуші 5 у статті „Екстрім від „Елен-таксі”, які містять недостовірну інформацію та принижують ділову репутацію фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом опублікування на п’ятому аркуші чергового номеру цієї ж газети в тижневий строк з моменту набранням цього рішення суду законної сили, із зазначенням, що вказана інформація щодо ролі у конфлікті, який описаний в зазначеній статті газети та щодо оцінки підприємницької діяльності фірми „Елен-таксі” м. Бердянськ Запорізької області, не відповідають фактичним обставинам подій, що відбулися та дійсності.
Стягнути з автора статті ОСОБА_3 та Бердянської суспільно-політичної газети „Південна Зоря” в солідарному порядку на користь фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі по 922 грн. кожному, а також понесені ними витрати по сплаті судового збору по 17 грн. кожному та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі по 60 грн. кожному.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд в порядку, передбаченому ст.ст. 292-296 ЦПК України, протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Сторони можуть отримати повне рішення суду з 15.12.2010р. з 15-00 годин.
Суддя: О.Г. Пахоменко