Справа № 2а   -3309/   2010  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

15 грудня    2010 року                                                                                                                   м. Бахчисарай  

  Суддя Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим Янін І.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом    ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,  

  В С Т А Н О В И В:  

Позивач   11 листопада 2010    року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК (надалі УПФ) про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання нарахувати та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 9 липня 2007 року по теперішній час, зобов’язання виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та забезпечити виплату з січня 2010 року, крім того поновити строк для звернення до суду.  

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 9 липня 2007 року їй не правильно нараховується щомісячна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого порушені її законні права.  

Начальник УПФ направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника УПФ, позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити, а також наполягав на застосуванні положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо пропущення строків для звернення до суду, як на підставу для відмови у позові.  

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом, перебуває на обліку в УПФ та має правовий статус дитини війни, що надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.  

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року до ст.110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були. Закони України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.  

Законом України « Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року визнані неконституційними положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».  

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином, відповідно до вищезазначених законів, відповідачу не було підстав у 2006 році, а також з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

В силу вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються визнання дій УПФ протиправними та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006 рік, за період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року та за період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.  

Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений ст.99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права, будь-яких обґрунтованих доказів, що цей строк пропущений з поважних причин з боку позивача не надано, тому підстав для визнання причин пропущення строку для звернення до адміністративного суду поважними суд не знаходить, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною 1 статті 100 КАС України.  

В силу вищевикладеного, суд вважає, що в частині задоволення позовних вимог з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по   11 травня 2010    року позовні вимоги задоволенню не підлягають внаслідок пропуску строку звернення до адміністративного суду.  

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язати його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю.  

Отже, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки має відповідний статус, з   11 травня 2010    року (за шість місяців до часу звернення до суду) по   15 грудня 2010    року, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.  

Що стосується позовних вимог в частині забезпечення з боку відповідача здійснювати виплату вказаної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на майбутнє, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем право позивача в подальшому на отримання цієї допомоги ще не порушено і захист прав на майбутнє не передбачено діючим законом.  

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 99, 100, 160-163,167, 183-2 КАС України,  

  П О С Т А Н О В И В:  

Позовні вимоги   ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК про зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, задовольнити частково.  

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК щодо нездійснення перерахунку   ОСОБА_1    щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з   11 травня 2010 року по 15 грудня 2010 року протиправними.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АРК донарахувати до 30% мінімального розміру пенсії за віком та виплати    ОСОБА_1    недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, визначену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з   11 травня 2010 року по 15 грудня 2010    року.  

В решті позову - відмовити.  

Стягнути на користь   ОСОБА_1    з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.  

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.186 КАС України.  

  Суддя                                                      І.А.Янін