Справа № 2-а-5158/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:
головуючого – судді Собини О.І.
при секретарі – Біріній Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Суми справу за адміністративним позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми про визнання не чинним та скасування постанови про застосування адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивував тим, що 12.04.2010 року начальником управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми Майковською В.І. на підставі протоколу про адмінправопорушення було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності , як арбітражного керуючого — ліквідатора ПП «Онікс 2002» і накладено на нього штраф в сумі 425 грн.00 коп. Вважає дану постанову незаконною, оскільки постановою господарського суду Сумської області від 12.03.2009 року ПП «Онікс 2002» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру і ліквідатором призначено його — арбітражного керуючого ОСОБА_1 Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14.05.1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , який є законом, що містить спеціальні норми , які мають пріоритет у застосуванні. Відповідно до зазначеного закону підприємницька діяльність банкрута завершується , а отже інших надходжень грошових коштів , аніж кошти отримані від реалізації майнових активів , що належать банкруту на праві власності або повного господарського відання не було і не могло бути. Кошти одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку встановленому ст.31 Закону і в другу чергу задовільняються вимоги що виникли із зобов»язань зі сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.. Він, як арбітражний керуючий не тільки не міг гасити вимоги відповідача по сплаті страхових внесків в строки передбачені Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в зв»язку з недостатністю коштів, що надходять від реалізації майна банкрута, а тим більше не погасивши вимоги кредиторів першої черги , що було б порушенням ліцензійних умов і стало б підставою для позбавлення його ліцензії арбітражного керуючого . Таким чином, вважає, що в його діях відсутні як умисел так і необережність , а тому відсутній і склад адміністративного правопорушення Просить поновити пропущені строки для оскарження постанови відповідача , визнати постанову нечинною та стягнути з відповідача судові витрати по справі та витрати на правову допомогу. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав і зазначив, що позивач правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності , оскільки позивач нараховував заробітну плану найманим працівникам проте, всупереч вимог Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», порушував строки сплати страхових внесків» , тому відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. ч.3 ст.165-1 КпАП України і 12.04.2010 року відносно нього була винесена постанова про адмінправопорушення і його піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в сумі 425 грн.00 коп., який на даний час сплачений позивачем по справі. Вважає, що позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та за пропуском строку звернення до суду.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
В судовому засіданні встановлено, що постановою господарського суду Сумської області від 12.03.2009 року було визнано банкрутом ПП «Онікс-2002», відкрито ліквідаційну процедуру і призначено ліквідатором боржника — голову ліквідаційної комісії ОСОБА_1 та покладено на нього виконання дій по ліквідації боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.8) .12.04.2010 року начальником управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м.Суми Майковською В.І. на підставі протоколу про адмінправопорушення було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.165 -1 КпАП України за порушення строків сплати страхових внесків і його піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в сумі 425 грн.00 коп.(а.с.9-10). Позивач отримав постанову про притягнення його до адмінвідповідальності 14.04.2010 року і оскаржив її до Сумського окружного адміністративного суду, але ухвалою суду від 22.04.2010 року позовна заява йому була повернута, у зв»язку з непідсудністю даної справи Сумському окружному адміністративному суду (а.с.12, 34). 13.05.2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Зарічного районного суду м.Суми.
Законом України від 14.05.1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюється провадження у справах про банкрутство . Даний закон є законом, що містить спеціальні норми , які мають пріоритет у застосуванні. Відповідно до зазначеного закону підприємницька діяльність банкрута завершується, а отже інших надходжень грошових коштів , аніж кошти отримані від реалізації майнових активів, що належать банкруту на праві власності або повного господарського відання не існує. Кошти одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку встановленому ст.31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і вимоги що виникли із зобов»язань зі сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування задовільняються у другу чергу .
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч зазначеній нормі права відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності його дій при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому суд вважає що відповідач не довів правомірність прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Позивач дійсно порушував строки сплати страхових внесків до пенсійного фонду, але він діяв відповідно до вимог передбачених ст.31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і всі кошти отримані від продажу майнових активів боржника направляв на погашення вимог кредиторів першої черги і , у зв”язку з недостатністю коштів, залишились непогашеними навіть вимоги першої чергі, тому він не мав права направляти ці кошти на погашення зобов»язань зі сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.
За таких підстав суд вважає , що відповідач не надав переконливих доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, а тому необхідно позовні вимоги в цій частині задовільнити та визнати незаконною та скасувати постанову СУ № 63 від 12.04.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.165-1 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 425 грн.00 коп.
Суд вважає за необхідне поновити строк звернення до суду, оскільки він порушений позивачем по справі з поважних причин.
Також суд вважає за необхідне частково задовільнити позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь судових витрат по справі і витрат на оплату правової допомоги в відповідно до вимог передбачених ст.ст.90, 94 КАС України стягнути дані витрати з Дежавного бюджету України .
Керуючись ст.ст. 165-1 ч.3 КпАП України , ст.ст. 10, 11, 71, 72, 94, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково .
Визнати незаконною та скасувати постанову СУ № 63 від 12.04.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.165-1 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 425 грн.00 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету витрати на оплату судового збору в сумі 3 грн.40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 300 грн.00 коп.
Закрити провадження по справі.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Собина О.І.