Справа № 2-а-1418/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

              16 грудня 2010 року.

 Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області як адміністративний суд у складі:  

головуючої судді:                                                             Кулик Т.Г.  

при секретарі:                                                               Оржеховській А.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Макіївці адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради  про стягнення одноразової компенсації, -  

  В С Т А Н О В И В:  

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради про стягнення одноразової компенсації.  

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та пояснив, що він є  учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради з 1998 року. Після перекомісії с 12.08.2010 року йому встановлена 2 група інвалідності, до цього він був інвалідом 3 групи. Згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у випадку встановленні вищої групи інвалідності виплачується різниця в компенсаціях, тобто 15 мінімальних заробітних плат, що на момент виплати складає 13510,20 гривень (907 х 15- 94,80). При зверненні до УПСЗН Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради йому було відмовлено в розмірі компенсації, встановленій законодавством, й встановлена компенсація у розмірі 94,80 гривень, що порушує його права. Тому просив зобов’язати відповідача зробити йому перерахунок та виплатити одноразову компенсацію у зв’язку з встановленням 2 групи інвалідності у розмірі 13510,20 гривень.  

Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та зазначила, що компенсація у зв’язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 нарахована з додержанням норм матеріального і процесуального права відповідно до постанови КМУ №836 «Про компенсацію виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та буде виплачена після зняття арешту з рахунку, з якого проводяться компенсаційні виплати учасникам ЛНА на ЧАЕС та надходження фінансування.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідив надані докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим,  та відповідно до вимог статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової компенсації як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з встановленням інвалідності  2 групи у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами та доповненнями на теперішній час, передбачена разова компенсація, у зв’язку зі встановленням інвалідності 2 групи, у розмірі п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, частиною 7 цієї ж статті передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. При встановленні вищої групи інвалідності виплачується різниця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996  року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  встановлено конкретні розміри такої допомоги у твердій грошовій сумі у розмірі  94,80 гривень.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та дії принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01 листопада 2006 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону).

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню ст. 19 Конституції України та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закон України «Про державний бюджет на 2010 рік», а не Постанова Кабінету Міністрів № 836.

У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст. 16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Перевіривши розрахунок позивача щодо недоотриманих сум разової допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, суд дістається висновку, що відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Оскільки Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради на даний час не виплатило позивачу разову компенсацію, у зв’язку зі встановленням інвалідності 2 групи, тому розмір заробітної плати повинен визначатися станом на теперішній час, з оглядом на те, що щорічна компенсація на оздоровлення за 2010 рік відповідачем взагалі не сплачувалася.  

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виплачена разова компенсація, у зв’язку зі встановленням інвалідності 2 групи, яка передбачена Законом «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», та що дії відповідача у цій частині є неправомірними.  

Суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої компенсації в конкретній сумі, оскільки визначення обґрунтованого розміру компенсації належить компетенції Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради  після проведення відповідного розрахунку.    

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір на користь держави не підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради, оскільки позивач відповідно Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» був звільнений від сплати державного мита під час звернення до суду із адміністративним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 70,71, 89, 94,158-163 КАС України, суд, -  

    П О С Т А Н О В И В:  

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради  про стягнення одноразової компенсації  задовольнити частково.  

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської Ради виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію за встановлення вищої групи інвалідності з розрахунку мінімальної заробітної плати на момент виплати.  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом  десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

 Суддя: