Справа № 2-а-6299/2010 р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді - Горбачової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Мелітополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А -3840 про стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини А-3840, в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 6577 грн. 25 коп., та судовий збір 65 грн. 77 коп., посилаючись на те, що наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 23 грудня 2009 року за № 121-пм він був звільнений у запас відповідно до п. «в» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». За період проходження служби, заборгованість з виплати грошової компенсації за належне до видачі речове майно складає 6577 грн. 25 коп., але до сьогодні компенсації за речовий одяг він не отримав, тому вимушений звернутися до суду.
Позивач в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши заперечення у якому позов визнає частково, посилаючись на закон України від 11 березня 2000 року «Про деякі заходи для економії бюджетних кошт», яким припинено дію ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин”, в зв'язку з економією бюджетних коштів. Законами України «Про державний бюджет України на 2000-2005 роки» та «Про державний бюджет України на 2006-2009 роки» витрати на грошову компенсацію замість речового майна не передбачені.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в частині стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна та частково в частині стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин”, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інші забезпечення в розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі, а ч.2 вказаної статті передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави, речове майно і продовольчі товари чи за бажанням військовослужбовця компенсацію замість них.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 23 грудня 2009 року за № 121-пм позивач був звільнений у запас відповідно до п. «в» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». За період проходження служби, заборгованість з виплати грошової компенсації за належне до видачі речове майно склала 6577 грн. 25 коп., але до сьогодні компенсації за речовий одяг він не отримав.
Таким чином, відповідно до зазначеного нормативного акту, позивач повинен був отримати в військовій частині А 3840 грошову компенсацію за невидане речове майно за період служби в кількості, переліченій у наданій довідці № 664 від 25 грудня 2009 року (а.с.8), яка містить 32 найменувань, на загальну суму 6577 грн. 25 коп.
Дія частини 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин”, в зв'язку з економією бюджетних коштів з 11 березня 2000 року була призупинена відповідними законами Законом України № 1459-III від 17 лютого 2000 року.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині із списків особового складу.
Суд, аналізуючи зміст Закону України №1459-III від 17 лютого 2000 року, вважає що призупинення вказаним нормативним актом права військовослужбовців отримувати речове майно, продовольчі пайки чи по їх бажанню грошову компенсацію замість них суперечить положенням Конституції України.
Згідно ст.17, ст. 22 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, що знаходяться на службі в Збройних Силах України, конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів чи внесенні змін у чинне законодавство не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод.
В Рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року вказано, що оскільки для значної кількості громадян пільги, компенсації та гарантії, право на які передбачені діючим законодавством, є доповненням до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), то звуження змісту об'єму цього права шляхом внесення змін в діюче законодавство у відповідності зі ст.22 Конституції України не допускається.
Таким чином, суд, вважає що доводи позивача щодо стягнення з військової частини грошової компенсації за речове майно за період до та після 11.03.2000 року в кількості, переліченій у наданій довідці (а.с.8), яка містить 32 найменування, на загальну суму 6577 грн. 25 коп., є законними та обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,10,11,17,41,89,159,161,162 Кодексу Адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Стягнути з військової частини А 3840 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тюмень, грошову компенсацію замість не отриманого речового майна у розмірі 6577 грн. 25 коп., згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 25 грудня 2009 року.
Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний суд через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі апеляційної скарги.
СУДДЯ: