справа №  2-а-364/10  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                                                      

30  грудня    2010 року    

  Радивилівський районний суд  Рівненської області  

Суддя:   Прачук Л.І.  

розглянувши в скороченому провадженні позовну заяву ОСОБА_1  до Управління Пенсійного  фонду України в Радивилівському районі про  поновлення  пропущеного строку  для звернення до суду, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта  владних  повноважень  нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії  як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року та виплачувати її в подальшому  

В С Т А Н О В И В:  

  ОСОБА_1   звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення  пропущеного строку  для звернення до суду, визнання дій незаконними та зобов’язання суб’єкта  владних  повноважень  нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії  як дитині війни за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня  2010 року в сумі 5237 грн. 10 коп. і нараховувати та виплачувати її в подальшому. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 має статус “дитина війни” і має право на отримання надбавки до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач на протязі чотирьох років  /2007-2010 р.р./  не виплачував йому цю надбавку і за вказаний період станом на 31.12.2010 року виникла заборгованість в сумі   5237грн. 10 коп..  

  У встановлений законом термін відповідач не подав до суду заперечення до позову або заяву про визнання позовних вимог.  

Повно і всебічно дослідивши письмові  докази по справі, давши їм всесторонню, об”єктивну і правову оцінку   суд дійшов висновку, що позов     підлягає до задоволення частково.  

Відповідно до ч.2 ст..99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом  прав та інтересів  особи  встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

В позовній заяві зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізналася в січні 2010 року. Проте до суду на протязі  одинадцяти  місяців  з дня виявлення порушення своїх прав вона не зверталася.  Вона  звернулася до суду з позовом лише 09.12.2010 року. Тому позов підлягає до розгляду в межах шестимісячного строку з дня звернення з позовом до суду.  

В іншій частині позовні вимоги слід залишити без розгляду виходячи із вимог ст..100 КАС України, якою передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення  строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Жодних обґрунтувань пропущення строків звернення до суду в позові не зазначено. Доказів, які б вказували на поважні причини пропуску цього строку позивачем  суду також не представлено. Тому суд знаходить, що позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.  

  Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення  Другої світової війни \тобто станом на 02 вересня 1945року було менше 18 років є дитиною війни.  

З матеріалів справи вбачається, що  позивач станом на 02.09.1945 р. був неповнолітнім і має статус “дитина війни.” Дане доводиться його паспортом і відміткою в пенсійному посвідченні: ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсійне посвідчення    №НОМЕР_1.  

Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст. 6     Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

  Що стосується дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІV починаючи з 2008 року по даний час, то згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Разом з тим в п.5.4 згаданого рішення Конституційного суду України зазначено, що  Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх , оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок – скасування та обмеження  прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності  зупинення дії законів , внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.  

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року і є чинне по даний час.  

Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що  діяла в період  до внесення змін  пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані неконституційними).  

Згідно з ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.  

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.  

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на ч.3 ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.  

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік.  

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 % підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.  

  Як вбачається із розрахунків суми позову, позивач у періоди, зазначені в позовній заяві,  не отримував підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», хоча мав на це право. Аналогічне вбачається з довідки , виданої позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Радивилівському районі №3434 від 08.12.2010 року.  

Доказів які б спростували  позовні вимоги в цій частині відповідач суду не представив.  

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

П. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.  

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція  ЄС  принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення до   пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як дитині війни за періоди  з  09.06.2010р. по 08.12.2010р.  є протиправними.  

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у ненарахуванні і виплаті позивачу підвищення до пенсії за період з 09.06.2010 р. по 08.12.2010р.. В зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині  є такими, що підлягають задоволенню.  

Звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в  частині нарахування і виплати позивачу 30% надбавки до пенсії як дитині війни в подальшому не обґрунтовані та до задоволення не підлягають.  

Керуючись ст..ст.160-163 КАС України суд        

П О С Т А Н О В И В :  

Позов  ОСОБА_1  задовільнити частково.  

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі в частині не нарахування і не виплати ОСОБА_1  щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09.06.2010р. по 08.12.2010р.  незаконними.  

Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі здійснити перерахунок та нарахувати і виплатити ОСОБА_1 \ідентифікаційний номер НОМЕР_2 щомісячну надбавку до пенсії як дитині  війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з  09.06.2010р. по 08.12.2010р. включно з врахуванням раніше проведених виплат.  

В частині позовних вимог про нарахування і виплату згаданої щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни  в подальшому відмовити.  

Позов в частині нарахування і виплати щомісячної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 08.06.2010 року залишити без розгляду.  

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача сплачені  судові витрати по справі в сумі 3 грн. 40 коп..  

Постанова може бути оскаржене до  Львівського апеляційного адміністративного суду  через Радивилівський  районний суд  шляхом подання апеляційної скарги протягом 10  днів з дня отримання копії даної постанови.  

При неподанні в 10-денний строк апеляційної скарги постанова набирає законної сили  по закінченню цього строку, а при поданні  апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченню розгляду справи апеляційним судом.  

    Суддя: