Справа №   2-2419/2010 р   .  

  РІШЕННЯ  

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

  24   грудня   2010 р   .                                                                             м. Калуш  

  Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області  

  у складі: головуючого-судді              Бейка М.А.  

секретаря                           Гладенькій Л.Ф.  

з участю: позивача                           ОСОБА_1  

відповідача                         ВАТ „Західенерго”  

представників                                   ОСОБА_2, Федорів С.С.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом   ОСОБА_1   до   ВАТ „Західенерго   ” про поновлення на роботі і виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, суд –  

  встановив:  

  що позивачка ОСОБА_1 із травня 1979 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, а з 1 березня 2002 року з її згоди переведено на посаду старшого інспектора кадрів „Західенергопостач” ВАТ „Західенерго”.  

14 липня 2010 року позивачка ОСОБА_1, як працівник Калуського відокремленого підрозділу „Західенергопостач” Львівського ВАТ „Західенерго” одержала повідомлення, що на підставі рішення дирекції ВАТ „Західенерго” від 31 травня 2010 року робоче місце старшого інспектора з кадрів переноситься з міста Калуша у місто Львів вул. Козельницька, № 15 на умовах неповного робочого часу, а саме чотиригодинний робочий тиждень, з оплатою пропорційно робочого часу. І у відповідності із ст. 32 КзПП України запропоновано продовжити роботу в нових істотних умовах. А в разі відмови трудовий договір з нею буде припинено у відповідності із п. 6 ст. 36 КзПП України.  

Внаслідок не згоди, наказом № 76-К від 12.10.2010 р. позивачку звільнено з роботи 12.10.2010 р. по п.6 ст. 36 КзПП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.  

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що її звільнення з роботи по п. 6 ст. 36 КзПП України є незаконним оскільки вона прийнята на роботу на посаду старшого інспектора кадрів відокремленого підрозділу „Західенергопостач”, що в м. Калуші по вул. Заводській № 4 ВАТ „Західенерго” з повним робочим днем. І підприємство „Західенергопостач” продовжує функціонувати в місті Калуші. А отже зміна організації виробництва не відбулася.  

При таких обставинах просить поновити її на посаді старшого інспектора кадрів, стягнути кошти за час вимушеного прогулу та 5 тис. грн. моральної шкоди.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги повністю просить їх задовольнити.  

Представник відповідача Федорів С.С. позову не визнала й просить відмовити за безпідставністю позовних вимог.  

Суд заслухавши позивачку ОСОБА_1, її представника та представника відповідача й дослідивши письмові докази вважає, що позов безпідставний і не підлягає до задоволення виходячи із слідуючих підстав:  

У відповідності із ч. 3 ст. 32 КзПП України у зв’язку із змінами в організації праці чи виробництва допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи з тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов  праці-систем та розмірів оплата праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменувань посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.  

В судовому засіданні з’ясовано, що позивачка ОСОБА_1 7 травня 1979 року була прийнята на роботу, а саме на Калуську базу матеріально-технічного постачання, як відокремлений підрозділ ВЕО „Львівенерго”, яка внаслідок реорганізації стала відокремленим підрозділом в м. Калуш по вул. Заводській № 4, як ВП ”Західенергопостач” ВАТ „Західенерго”. І з 1 березня 2002 року по 12 жовтня 2010 року працювала на посаді старшого інспектора з кадрів відокремленого підрозділу „Західенергопостач” ВАТ „Львівенерго”.  

Згідно ч. 1 п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 6.11.1992 року із змінами згідно постанов ПВС України № 4 від 1.04.1993, № 18 від 26.10.1995 і № 15 від 25.05.1998 року припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КзПП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнано обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці /раціоналізацією робочих місць, введення нових форм організації праці/ у тому числі переходу на бригадну форму організації праці і навпаки, впровадженням передових методів технологій тощо.  

25 травня 2010 року директор ВП „Західенергопостач” ВАТ „Західенерго” Дикий Р.Г. затвердив розрахунок загальної річної трудомісткості токового складу робіт, що виконується працівником ОСОБА_1 ВП „Західенергопостач”, якщо займається добором, розстановкою, підвищенням кваліфікації /перепідготовкою/ та обліком кадрів (а.с.28-30), яку провела головний бухгалтер підприємства Підвірна С.П. ліг в основу протоколу № 11 засідання дирекції ВАТ „Західенерго” (а.с.32), який прийняв рішення перенести робоче місце старшого інспектора з кадрів з міста Калуша і місто Львів, з метою удосконалення організації структури ВП „Західенергопостачу”. Отже зміни організації виробництва і раціоналізації виробництва відбулося. А запропоновані зміни істотних умов праці адміністрацією ВАТ „Західенерго” (а.с.3) з пропозицією переїхати на роботу в іншу місцевість з неповним робочим днем не є порушенням вимог ст. 32 ч. 3 КзПП України.  

У відповідності до п. 32 ч. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 з відповідними змінами згідно з ч. 3 ст. 32 КзПП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади обумовленої трудовим договором зміна істотних умов праці, систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановленням або скасуванням неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших – допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був попереджений не пізніше ніж за два місяці.  

Отже, позивачка у встановленому законом порядку була попереджена за два місяці про зміну істотних умов праці і не прийняла їх та відмовилась переходити на запропоновану їй роботу. При таких обставинах суд вважає, що її звільнення з роботи є правильним.  

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 32, 36, 232, 233, 236 КзПП України та ст. ст. 208, 209, 212, 214, 294 ЦПК України суд, -    

  рішив:  

    в   позові ОСОБА_1   до   ВАТ „Західенерго   ” про поновлення на роботі і виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди   відмовити   за недоведеністю позовних вимог.  

  Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 10 діб з часу проголошення.  

  головуючий: