Справа № 2-а-1974/10

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

 03 грудня 2010 року                                                 м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі судді  Личковахи О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження  в залі суду м. Хорол справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про зобов”язання здійснити перерахунок та виплату недорахованих пенсійних виплат,

  В С Т А Н О В И В:  

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про зобов”язання здійснити перерахунок та виплату недорахованих пенсійних виплат.

В заяві вказував, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом третьої групи по захворюванню, пов”язаному з виконанням обов”язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  він повинен  отримувати  державну пенсію у розмірі  6-ми мінімальних пенсій за віком і згідно ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинен отримувати  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Відповідач порушує його конституційні права на соціальний захист, виплативши йому пенсію за період з 01.01.2004 року по 21.05.2008 року не у розмірах, передбачених ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",  тому просив зобов”язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок та виплату йому недорахованих пенсій виплат у відповідності до вимог ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи  з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  з 01.01.2004 року по  21.05.2008 року відповідно до Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” та зобов”язати відповідача в подальшому, в разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком чи розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, здійснювати перерахунок його пенсії відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До початку розгляду справи позивач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказав, що вважає, що не пропустив строк звернення до суду, установлений ст.99 КАС України, оскільки про порушення його прав за вищевказаний період йому стало відомо лише у липні 2010 року , коли він дізнався про позови учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з якими вони звертаються до суду, так як пенсія їм ще з 01.01.2004 року  повинна була виплачуватися в розмірах, встановлених ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тоді і він звернувся спочатку до УПФ України в Хорольському районі з заявою про перерахунок та виплату йому пенсії за період з 01.01.2004 року по  21.05.2008 року, але отримав відмову, після чого і звернувся до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з”явився, подав письмове клопотання про  розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав  та просив їх задоволити.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області в судове засідання свого представника не направив, також подав письмове клопотання про  розгляд справи  за відсутності його представника, позовні вимоги позивача не визнав, подавши заперечення. З огляду на наявність вказаних клопотань відповідно до ч.4 ст.122 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.  

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1.є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи ( Категорія І) НОМЕР_1 від 09.11.1993 року, вкладкою до нього НОМЕР_2 від 12.06.2001 р., посвідченням НОМЕР_3, виданим 03.04.1998 року, довідкою Сер. МСЕ - № 0310494 від 21.05.2001 р. про встановлення йому 3 групи інвалідності по захворюванню, пов”язаному з виконанням обов”язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 01.05.2001 року безстроково.

Відповідно до довідки Сер. МСЕ - № 087181 від 18.03.1993 р. позивач має статус   інваліда 3 групи по захворюванню, пов”язаному з виконанням обов”язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 18.03.1993 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, останній , згідно повідомлення та довідки управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області за № 1677/М-02 від 29.07.2010 року,   з 01.01.2004 року   по 22.05.2008 року отримував пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, по 3 групі інвалідності , пов”язаної з  виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській  АЕС,  відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі фактичних збитків.  

Пенсійна виплати складалася з основного розміру пенсії та  додаткової пенсії інвалідам 3 групи внаслідок ЧК (ст.49) – 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) .

Основний розмір пенсії з 01.01.2004 року по 22.05.2008 року обчислено згідно з постановою КМУ № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, якою встановлено, що розрахунок пенсій ( додаткових пенсій), призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.  

Додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, обчислено до 01.01.2008 року згідно постанови КМУ № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, виходячи з розміру 19 грн.91 коп.,  з 01.01.2008 року – відповідно постанови КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»- у розмірі 15 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 3 групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи відповідача про те, що ним позивачу правомірно нараховувалася  і виплачувалася пенсія відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року та Постанов Кабінету Міністрів України № 1”Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 року, № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року, на думку суду, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення. Вказаний висновок суду зроблено на підставі наступного.  

Дійсно, згідно п.2 Постанови КМУ від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, надбавки, підвищення та додаткові пенсії з 01.01.2002 року обчислювалися, виходячи з розміру 19 грн.91 коп. ,  причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема змінено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року,  фактично прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року ( взамін ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року) .  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  

Відповідно до ч. 2 ст. 152  Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, пріоритетності законів над підзаконними актами, враховуючи те, що позивач з 01.01.2004 року по 22.05.2008 року отримував пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії по 3-ій групі інвалідності, яка пов”язана з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі фактичних збитків, суд дійшов висновку, що з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю,  у розмірі  50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки норми ст.ст.50,54 вказаного Закону не були чинними і не підлягали застосуванню в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.  

Між тим, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом, відповідач, здійснюючи позивачу нарахування та виплату пенсії, передбаченої ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції від 01.01.2008 року з урахуванням п.п.12,15,17 пункту 28 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо нарахування і виплати державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» , який набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок суду зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Отже, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вказує позивач, про порушення своїх прав відповідачем за вказаний період часу він дізнався у липні 2010 року , з даним позовом він звернувся до суду 05.11.2010 року , отже суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.99 КАС України. Крім того, дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами та з огляду на вищенаведене, на думку суду, при визначені розміру державної пенсії позивача з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року  підлягає застосуванню ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», при визначенні додаткової пенсії з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року  підлягає застосуванню ч. 1 ст. 50   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року , які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.

Між тим, відповідач в період з  01.01.2008 року по 21.05.2008 року, нараховуючи та виплачуючи позивачу державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України,  діяв правомірно.

Отже, вимоги позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії  у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії у розмірі  50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи  з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  підлягають задоволенню за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року і не підлягають задоволенню за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду  України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується  розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.  

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

В цьому зв”язку суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснювати в подальшому, в разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком чи розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки дані дії є одним з обов’язків відповідача, який закріплено Законом, а тому зобов’язувати відповідача вчиняти дії, які є його обов’язком, в майбутньому, не маючи при цьому доказів їх невиконання після розгляду справи судом, немає підстав.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати дії УПФУ в Хорольському районі Полтавської області, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачу пенсії у відповідності з вимогами ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року неправомірними.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.

На підставі наведеного , керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 11 ч.2, 17, 94, 122 ч.4, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року ,ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд

П О С Т А Н О В И В :  

 Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області про зобов”язання здійснити перерахунок та виплату недорахованих пенсійних виплат  задоволити частково.  

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності з вимогами ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 31.12.2007 року  перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії у розмірі  50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком,  визначеного ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  та провести відповідні виплати з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1   відмовити.

Судовий збір у справі віднести за рахунок держави.  

 Постанову може бути оскаржено шляхом подання  апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний Полтавської області  протягом десяти днів з дня отримання її копії .

                          Головуючий :