Справа № 2-8461/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  29 грудня  2010 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:  

головуючого – судді Кузнецова Р.В.,  

при секретарі – Копійко  Г.С.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Слов’янську цивільну  справу   за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи з боку відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : державний нотаріус Грецька Тетяна Петрівна, приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання частково недійсним свідоцтва про права на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі – продажу, відшкодування моральної шкоди, -  

      В С Т А Н О В И В :

  ОСОБА_1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецькій області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи: державний нотаріус Грецька Т.П., приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі – продажу, відшкодування моральної шкоди.  

  Посилаючись на те, що після смерті батьків, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та  ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, вони разом із сестрою ОСОБА_9 мали право на спадщину – будинок АДРЕСА_1, проте за станом здоров’я та в силу життєвих обставин за оформлення спадщини не звертались. ІНФОРМАЦІЯ_3 сестра ОСОБА_9 померла.  

  Рішенням Словянського районного суду від 3 червня 1998 року встановлено факт прийняття нею, ОСОБА_1, спадщини після померлих батьків у вигляді Ѕ частини спірного будинку. А тому позивачка вважала, що вона фактично стала власницею частини будинку, хоча право власності у встановленому законом порядку не реєструвала. Після смерті ОСОБА_9 її спадкоємцями на іншу Ѕ частину спірного будинку стали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, якими у неї була досягнута домовленість, що після продажу будинку отриманні гроші будуть розділені між нею та ними з урахуванням її право власності на Ѕ частину. Влітку 2007 року вона дізналась, що 29 травня 2007 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з однієї сторони та з ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з другої сторони укладено договір купівлі – продажу спірного будинку. Вважаючи порушеним своє право власності, ОСОБА_1 просила визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані 12 квітня 2007 року на ім’я відповідачів та зазначений договір купівлі – продажу будинку й відшкодувати завдану їй неправомірними діями відповідачів моральну шкоду в розмірі 5000 грн.  

  Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, навів доводи, аналогічні доводам позовної заяви.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Просив в задоволенні позову відмовити. Відповідач ОСОБА_10 в судове засідання не з»явився, але був повідомлений належним чином.  

  Третя особа з боку відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – державний нотаріус Другої Словянської державної нотаріальної контори Грецька Т.П. прохала в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що вона працює нотаріусом з 2001 року, свідоцтва про право на спадщину за законом нею були видані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі норм діючого законодавства, а ОСОБА_1 до ДНК з питань прийняття спадщини чи оформлення спадкових прав не зверталася.  

Третя особа з боку відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Словянського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилася, але була повідомлена належним чином.  

  Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних  підстав :  

  Рішенням, Слов’янського районного суду від 3 червня 1998 року встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді Ѕ частини будинку. До нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 не зверталась. Факт прийняття ОСОБА_1 спадщини та само по собі рішення Слов»янського районного суду від 3.06.1998 року, яке підлягає реєстрації в органах запису актів цивільного стану, або оформленню в нотаріальних органах, не замінює собою документів, виданих цими органами, а є тільки підставою для одержання цих документів, як зазначається у п. 18 Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення факту, що має юридичне значення» від 31.03.1995р. № 5.  

  Стаття 66 Закону України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» передбачала, що на майно, яке переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, видається свідоцтво про право на спадщину державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини.  

    Рішенням Слов’янського районного суду Донецької області  від 03.06.98 року встановлено:  

факт того, що ОСОБА_8,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1  та ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком та матерю ОСОБА_1. Факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після померлих ОСОБА_8,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що мешкали  в будинку АДРЕСА_1.  

  Вказаним рішенням встановлено факти, але не визнано право власності на Ѕ  частину житлового  будинку з господарськими будовами та спорудами, що знаходиться  в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.  

У разі звернення позивачки до державної нотаріальної контори  для одержання Свідоцтва про право на спадщину, то таке рішення могло бути підставою для одержання свідоцтва про право на спадщину,  як  визначено чинним законодавством, яке діяло на час правовідносин, а саме ст. 257 ЦПК України від 18.07. 1963 року :   «   В рішенні суду має бути зазначено : факт, встановлений  судом, мета його встановлення, а  також  докази,  на  підставі  яких  суд встановив цей факт».  

  Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в  органах  запису  актів  громадянського   стану   або   підлягає оформленню в нотаріальних органах, не  замінює  собою  документів, видаваних цими органами, а є тільки підставою  для  одержання  цих  
документів.» та як зазначається у Постанові Пленуму Верховного суду України   «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»  від 31.03.95 року:  «Рішення суду  про  встановлення  факту,   що   має   юридичне значення,  не  замінює  собою  документів,  що  видають  зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.»  

    У відповідності ст. 12  Закону України « Про власність», що діяв на час правовідносин, громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування  або  
укладення інших угод, не заборонених законом.  

  У відповідності ст. 560 Цивільного кодексу України від 18.07.1963 року, «  Спадкоємці, закликані  до  спадкоємства,  можуть  одержати  в державній  нотаріальній  конторі  за  місцем  відкриття   спадщини свідоцтво про право на спадщину».

      У відповідності до п   . 108  Інструкції про порядок вчинення  
нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.94 року   :  «На  майно,  що  переходить  за  правом  спадкоємства  до спадкоємців або держави,  державним нотаріусом   за місцем відкриття  
спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.»  

 Інструкцією  про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 14.06.94 року визначений порядок одержання свідоцтва про право на спадщину  :  

« п. 109.  Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх  
бажанням кожному з них окремо.  

«п. 110. Заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про  
видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в письмовій формі». Справжність підпису на таких заявах повинна бути нотаріально засвідченою.  

  Засвідчувати справжність підпису на заяві непотрібно у випадку, коли така заява подається спадкоємцем до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. У цьому випадку державний  нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку  на заяві, де зазначає найменування документа, що посвідчує особу заявника, номер та дату його видачі, найменування установи, підприємства, організації, яка його видала, рік народження спадкоємця.  

  Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається  державним нотаріусом, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до державної нотаріальної контори.  

п. 117. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.  

  Якщо до складу спадкового майна входить жилий будинок та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), державний  нотаріус  вимагає,  крім  правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, довідку виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів.  

п. 118.Державний нотаріус роз'яснює, що свідоцтво про право на спадщину на  майно,  яке   підлягає   реєстрації, повинно бути зареєстровано у відповідному органі».  

За  інформацією  наданою Другою Слов’янською державною нотаріальною конторою суду  та  інформацією, яка міститься у   Спадковому реєстрі, спадкові справи після померлих ОСОБА_8, ОСОБА_6, не заводилися та ніхто не звертався для одержання свідоцтва про право на спадщину.  

    У відповідності до   «Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб» від 13.12.1995 року, « Інструкції  
про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що  
перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» від 09.06.1998 року,  державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності та  реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна. До інструкції  додається ПЕРЕЛІК правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме на підставі :

1. Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, посвідчені державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

2. Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видаються державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

3. Свідоцтва про право на спадщину, видані державними нотаріальними конторами.  

4. Свідоцтва про придбання житлових будинків з прилюдних торгів, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

5. Свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами.

6 Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

7. Свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді.

8. Свідоцтва про право власності на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України.

9. Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.

10. Договори відчуження між юридичними особами недержавної форми власності.

11. Рішення судів, арбітражних судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та інші  

  Як зазначалося  раніше,  ОСОБА_1 не являється власницею  Ѕ  частини житлового   будинку з господарськими будовами та спорудами, що знаходиться  в АДРЕСА_1, оскільки до Другої Слов’янської нотаріальної контори  для одержання свідоцтва про право на спадщину після померлих батьків   не зверталася та свідоцтво про право на спадщину  не одержувала.  

12.04.2007 року  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одержують свідоцтва про право  на спадщину за законом на  майно  гр. ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Спадкове майно складається з житлового  будинку з господарськими будовами та спорудами, що знаходиться  в АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцем якого була його дочка – ОСОБА_9, котора прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ.  

      29.05.2007 року  за р. № 965, приватним нотаріусом Слов’янського районного нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено договір купівлі – продажу житлового будинку з господарськими будовами та спорудами, що знаходиться  в АДРЕСА_1, між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5.  Власниками  будинку - ОСОБА_2, ОСОБА_3,були надані всі необхідні документи  для посвідчення договору купівлі – продажу  будинку, а саме :  

?   правовстановлювальні документи на будинок : Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 12.04.2007 року за р. № НОМЕР_2 Другою Слов’янською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в Комунальному підприємстві   “Бюро технічної інвентаризації” м. Слов’янська в реєстрову книгу 17.05.2007 року  за №384/2, Свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 12.04.2007 року за р. № НОМЕР_1 Другою Слов’янською державною нотаріальною конторою  та зареєстрованого в Комунальному підприємстві   “Бюро технічної інвентаризації” м. Слов’янська в реєстрову книгу 17.05.2007 року  за №384/2, які підтверджують право власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 на житловий  будинок з господарськими будовами та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.  

?   витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий 17.05.2007 року Комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації”  м. Слов’янська    за № 14592799;  

?   Довідка 732 від 23.05.2007 року Райгородоцької селищної ради Слов’янського району про те, що у будинку ніхто не прописаний та  не проживає;  

?   Довідка №141 від 24.05.2007 року Слов’янського районного відділу Донецької регіональної філії Державного підприємства «центр земельного кадастру при Державномукомітеті України по земельним ресурсам « про те ,що земельна ділянка, що знаходиться  в АДРЕСА_1 у власноть не зареєстрована.  

Договір купівлі – продажу житлового   будинку з господарськими будовами та спорудами, що  

знаходиться  в АДРЕСА_1, між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5.  Власниками  будинку - ОСОБА_2, ОСОБА_3 був посвідчений у відповідності до чинного законодавства України.  

  Як зазначалося  раніше,  ОСОБА_1 не являється власницею  Ѕ  частини житлового   будинку з господарськими будовами та спорудами, що знаходиться  в АДРЕСА_1, і тому не мала права на укладення будь-яких угод щодо цього будинку та посилання представника позивача про те, що була досягнута усна домовленість, щодо розподілу грошових коштів у разі продажу спірного будинку не можуть бути підставою для  визнання недійсним договору купівлі – продажу житлового будинку з господарськими будовами та спорудами, що знаходиться  в АДРЕСА_1, між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5.  Власниками  будинку - ОСОБА_2, ОСОБА_3 посвідченого 29.05.2007 року  за р. № 965, приватним нотаріусом Слов’янського районного нотаріального округу ОСОБА_7, який було посвідчення у відповідності чинного законодавства України .  

  З огляду на наведене, само по собі судове рішення про встановлення факту прийняття спадщини не є правовстановлюючим документом, який підтверджує виникнення права власності ОСОБА_1 на спадкове майно.  

У відповідності до «Правил державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб» від 13.12.1995 року, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» від 09.06.1998 року, державна реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов’язковою для власників, незалежно від форми власності та реєстрація права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлюючих документів, за рахунок коштів власників нерухомого майна.  

  Згідно з повідомленням Другої Словянської державної нотаріальної контори від 11 березня 2008 року, після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_11 спадкові справи не заводились, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходили (а.с. 64).  

  12 квітня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частинах після померлої ОСОБА_9, яка була спадкоємцем померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_11 і фактично прийняла спадщину. Свідоцтво видане у відповідальності до ст.. 529 ЦК УРСР та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5. (а.с. 9-10).  

  29.05.2007 року за р. № 965, приватним нотаріусом Словянського районного нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено договір купівлі – продажу житлового будинку з господарськими будовами та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5Власниками будинку – ОСОБА_2, ОСОБА_3, були надані всі необхідні документи для посвідчення договору купівлі – продажу будинку.  

  Також суд вважає, що з огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не підлягають задоволенню в повному обсязі, як не обгрунтовані.  

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 549, 560 ЦК України, від 18.07.1963 року, ст.ст. 10,11,209,212,214-215  ЦПК України, п. 18 Постанова Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995р., , -  

   В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за участю третіх осіб з боку відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : державного нотаріуса - Грецької Тетяни Петрівна, приватний нотаріус ОСОБА_7, про визнання частково недійсним свідоцтва про права на спадщину за законом, визнання недійсним договору купівлі – продажу, відшкодування моральної шкоди – відмовити в повному обсязі.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя Слов’янського  

міськрайонного  суду               Р.В. Кузнецов